А. Література за темою

1. Аванесова Г. Ответственность принципала и гаранта // Хозяйство и право. – 1999. - №9. – С. 31-36.

2. Андріанов М. Інститут гарантії у міжнародному комерційному обігу // Юридичний журнал. – 2005. – № 3. (доступно на сайті: www.justinian.com.ua/article.php?id=1615) *^, **

3. Байгушева Ю. Обоснование обязательства гаранта // Хозяйство и право. – 2005. – № 4. – С. 70-72.

4. Боднар Т.В. Гарантія як вид забезпечення виконання зобов’язання за Цивільним кодексом України // Вісник господарського судочинства. – 2003. – №2. – С. 143.

5. Витрянский В. Банковская гарантия // Хозяйство и право. – 1998. – №10. - С.3-13.

6. Ефимова Л. Банковская гарантия и договор // Хозяйство и право. – 2000. - №10. – С.

7. Ефимова Л. Банковская гарантия: понятие и практическая применимость // Хозяйство и право. – 1996. – №3. – С. 114-120.

8. Лазарева Т.П. Банковская гарантия во внешнеэкономической деятельности // Право и экономика. – 1999. - №9. – С. 69.

9. Мацапура І. Гарантія як вид забезпечення виконання зобов’язань // Вісник Львівського національного університету. – 2006. – № 8. – С.

10. Молодико К. Суб'єктивне право на видачу гарантій для забезпечення зобов'язань: нормативно-правовий аспект // Право України. – 2006. – № 3. – С. 63-68.

11. Молодико К. Юридичні особливості договорів про надання гарантії // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 7. – С. 107-111.

12. Станкевич А.В. Соглашение о выдаче банковской гарантии: проблемы теории и практики // Журнал российского права. – 2006. – № 1. – С. 149-157.*

Б. Контрольні питання

1. У чому полягають особливості гарантії як виду забезпечення виконання зобов’язань?

2. Яким був історичний розвиток інституту гарантії?

3. Які правові інститути законодавства зарубіжних країн є аналогічними інституту гарантії за ЦК України? У чому полягають їх принципові відмінності?

4. Яким є обсяг обов’язків гаранта?

5. Чи має право гарант звернутися із зворотною вимогою до принципала після сплати гарантійної суми?

6. На підставі чого гарант має право відмовити у здійсненні сплати гарантійної суми?

7. На яких підставах гарантія припиняється? Чим це можна пояснити?

В. Питання для обговорення на семінарі

1. На підставі аналізу спеціальної літератури обґрунтуйте власну думку щодо правової природи гарантії та значення (змісту) її неакцесорності.

2. Чому, на Вашу думку, гарантія є єдиним неакцесорним видом забезпечення виконання зобов’язань? Свою позицію обґрунтуйте.

3. Якими мають бути наслідки надання гарантії неуправомоченим суб’єктом права (наприклад, компанією, що не є ані комерційним банком, ані фінансовою установою)?

4. Які умови слід передбачати в гарантії для якнайбільшого захисту інтересів гаранта? Які умови слід передбачати в гарантії для якнайбільшого захисту інтересів принципала?

Г. Задачі

1. Між АКБ «Акредитив» та ПП «Шанс» (позичальник) було укладено договір кредитування, відповідно до якого позичальник брав кредит в розмірі 200 тис. грн. строком на 1 рік на закупівлю нового обладнання для виробництва будівельних матеріалів. Договір було забезпечено гарантією, виданою місцевою філією АКБ «Аркада-Банк». У зазначений в договорі кредитування строк позичальник кредиту не повернув. АКБ «Акредитив» звернувся до АКБ «Аркада-Банк» із письмовою вимогою про сплату гарантійної суми відповідно до умов гарантії – 150 тис. грн., до якої долучив необхідний пакет документів, що засвідчували факт невиконання договору позичальником. Але гарант сплатити відмовився на тій підставі, що договір про надання гарантії, укладений між ПП «Шанс» та АКБ «Аркада-Банк», було укладено із порушенням законодавства – через зловмисну змову представника однієї сторони (директора філії, який був близьким родичем засновника ПП «Шанс») з іншою стороною – ПП «Шанс» на завідомо невигідних для банка умовах (відсутність права на регрес, надзвичайно високий рівень відповідальності банка). Одночасно АКБ «Аркада-Банк» вчинило позов про визнання цього договору недійсним; позов було задоволено.

Але АКБ «Акредитив» вчинило позов про стягнення із гаранта гарантійної суми, а також збитків, завданих відмовою сплатити гарантійну суму, на тій підставі, що гарантія є незалежною від інших зобов’язань.

Питання:

1) У чому полягає особливість правової природи гарантії як виду забезпечення виконання зобов’язань? Що практично означає неакцесорність гарантії?

2) Як суд має вирішити даний спір? Свою відповідь обґрунтуйте.¹⁹

2. Договір контрактації сільськогосподарських товарів між сільськогосподарським підприємством «Радгосп ім. Калініна» та закупівельною організацією ЗАТ «Голосіївський хлібокомбінат №2» було забезпечено гарантією, виданою комерційним банком «Зернобанк» на користь ЗАТ. У зумовлені строки контрактант свого обов’язку не виконав, а отже ЗАТ звернулося до банку із письмовою вимогою про стягнення гарантійної суми в розмірі 50 000 грн., посилаючись на умову гарантії, відповідно до якої банк зобов’язується сплатити гарантійну суму «у разі невиконання забезпечуваного обов’язку Принципалом».

Банк виплатити гарантійну суму відмовився на тій підставі, що порушення основного договору сталося в результаті неврожаю через надзвичайно холодну попередню зиму та посуху влітку, а отже у невиконанні немає вини боржника, і, як наслідок, не може бути і відповідальності гаранта. ЗАТ звернулося до суду з позовом про стягнення з банку гарантійної суми. Свої вимоги ЗАТ обґрунтовує тим, що згідно із законом гарантія є самостійним, абстрактним способом забезпечення виконання зобов’язань, а отже не залежить від основного зобов’язання (у даному випадку – договору контрактації); гарант за змістом гарантії виконує не обов’язок принципала, а свій власний обов’язок із сплати через невиконання своїх обов’язків принципалом, а отже йдеться не про «відповідальність гаранта», а про «забезпечення гарантом інтересу бенефіціара в договорі».

Питання:

1) На яких підставах гарант має право відмовити у здійсненні гарантійної виплати? Чи є перелік цих підстав вичерпним?

2) Як суд має вирішити даний спір? Свою відповідь обґрунтуйте.

3. Акціонерний комерційний банк «Авізо» надав гарантію на забезпечення договору позики, укладеного між ПП «Шиномонтаж» (позикодавець) та ТОВ «Родео» (позичальник). У зазначений строк позичальник суму боргу не повернув, посилаючись на відсутність вільних коштів, і ПП «Шиномонтаж» звернулося до банку з вимогою про сплату гарантійної суми.

Через 5 днів після заявлення вимоги банк дізнався, що позичальник свій обов’язок перед позикодавцем виконав повністю, хоча і з 3-денним запізненням. Банк повідомив про це бенефіціара за гарантією та відмовився сплачувати гарантійну суму, посилаючись на те, що інакше кредитор безпідставно отримає подвійну суму боргу. Незважаючи на це, бенефіціар подав другу вимогу про сплату, а потім звернувся до суду з вимогою про примусове стягнення з банку-гаранта гарантійної суми. Свою вимогу бенефіціар обґрунтував тим, що відповідно до ч. 3 ст. 565 ЦК припинення основного зобов’язання (зокрема, належним виконанням) не припиняє обов’язку гаранта, а отже, вимога кредитора підлягає задоволенню. У відповіді на позов банк закликав суд застосувати за аналогією норму ст. 557 ЦК про поруку, метою якої є уникнення безпідставного збагачення кредитора за рахунок одночасно боржника та поручителя.

Питання:

1) У чому полягає обсяг обов’язків гаранта? На підставі чого здійснюється сплата гарантійної суми?

2) Як суд має вирішити даний спір? Свою відповідь обґрунтуйте.

4. У договорі про надання гарантії між гарантом та принципалом було зазначено:

2.3. Відповідальність гаранта обмежується сумою у 100 000 грн.

(…)

3.6. Після сплати гарантійної суми гарант має право звернутися до боржника із зворотною вимогою в межах обов’язку боржника за забезпечуваним договором.

Після пред’явлення бенефіціаром вимоги гарант сплатив суму у 150 000 грн., а через декілька днів на підставі п. 3.6. договору про надання гарантії звернувся до принципала із регресним позовом на суму у 200 000 грн., яка складалася із суми, яку принципал заборгував бенефіціарові з урахуванням нарахованих фінансових санкцій та процентів річних.

Боржник відмовився сплачувати, на його думку, надмірну суму. Банк-гарант звернувся із позовом до суду.

Питання:

1) Якою є правова природа договору між гарантом та принципалом?

2) Як суд має вирішити даний спір? Свою відповідь обґрунтуйте.