Наполеон у своєму кабінеті (1812)

Давід був придворним художником Наполеона. Наполеон розумів важливість пропаганди, а Давід міг втілити гарну пропаганду. Прикладом цього є портрет Наполеона, що має назву "Наполеон у своєму кабінеті". На ньому імператор зображений біля стола, на якому розміщені папери державного значення. Годинник показує нам, що вже четверта година. І свічка, що горить позаду імператора, вказує на те, що зараз ніч, а не вечір. Отже, поки громадяни мирно сплять, імператор продовжує пікуватись про їх добробут, що було компліментом художника вельможному і жорстокому політику.

Поразка Наполеона

Давід стане свідком велетенської поразки Наполеона від об'єднаних армій европейських монархій, ліквідації французької імперії, заслання Наполеона на віддалений острів, відновлення королівської влади у Франції. Трагедія країни, що довірилась Наполеону, тисячі загиблих і замерзлих на полях боїв, тисячі удов і сиріт у франції, що зазнала поразки - ніяк не відбилися в творчості художника, якого назвуть літописцем доби.

Художнику вдруге пригадають наближеність до Наполеона та його оточення - і він вкотре зазнає відсторонення від позицій провідного майстра доби. Твори Давіда було забонено купувати для збірок Російської імперії, їх не купував і російський імператор, що збирав відомі картини для збірок Ермітажу. В Парижі і Франції розмістили окупаційний корпус нових переможців-чужинців.

В роки революції нищили і палили портрети королів Франції та аристократів. З відновленням монархії у Франції після 1814 р. розпочалася компанія знищення портретів Наполеона та його оточення. Частка картин доби революції знищена, частка картин Давіда, подарованих республіканському тоді уряду - повернута художнику, частка - продана за кордон. Відновлена монархія підтримала ворогів революції і в країні розпочався культ убивці Марата - Шарлоти Корде.

Еміграція. Останні роки. Французький король видав указ про покарання діячів французької революції . Всі ті, що голосували за страту короля, підлягали до довічного вигнання з країни.

Давід у 68 років вимушено емігрував у франкомовний район Бельгії, куди емігрувала значна кількість республіканські налаштованих французів. Художнику дозволено було забрати як власне майно і картини революційної тематики - « Смерть Марата » та «Смерть ле Пеллетьє». Дев'ятого січні 1916р. разом з дружиною він відбув у заслання. В засланні писав портрети і легковажні міфологічні сюжети. Помер в Брюсселі.

Королвський уряд Франції відхилив прохання родини поховати померлого у Франції. Раз у раз це прохання відхиляли і нові володарі Франції. Поступкою був лише дозвіл на поховання серця художника на цвинтарі Пер Лашез. Війна з художником продовжилася і після його смерті.