Австрійські громадські діячі

Отто фон Габсбург (Отто фон Габсбурґ, нім. Otto von Habsburg; 20 листопада 1912, Райхенау-ан-дер-Ракс, Австро-Угорщина — 4 липня 2011, Пекінґ, Баварія, Німеччина^[1]) — Ерцгерцог, син Карла І і Зіти Бурбон-Пармської, з 1922 — голова домуГабсбургів.

1935 року закінчив Левенський католицький університет. За протидію приєднання Австрії до Третього Рейху його дядьки потрапили до концентраційного табору, а Отто виїхав до Вашингтона.

1951 одружився на Регані Саксен-Мейнингенській. Мали сім дітей (Андре фон Габсбург, Моніка фон Габсбург, Мішель фон Габсбург, Габріель фон Габсбург, Вальбурга фон Габсбург, Карл фон Габсбург та Георг фон Габсбург) і 22 онука. 1961 року відмовився від Австрійського престолу, а 1966 року йому дозволили в'їхати до Австрії. У 1979-1999 роках представляв Християнсько-Соціальний Союз вЄвропарламенті, в 1973—2004 році очолював Міжнародний панєвропейський союз. Громадянин Німеччини. Також має громадянство ще трьох країн колишньої імперії — Австрії, Угорщини і Хорватії.

З 1 квітня 1922 формальний претендент на престоли нині не їснуючих королівств (Угорське, Богемське, Іллірійське, Ієрусалимське).

У 2007 році Отто фон Габсбург заявив, що наступним головою дому буде Карл Габсбург-Лотринген (1961 року народження).

Письменники

Ельфрі́да Єлі́нек (нім. Elfriede Jelinek; *20 жовтня 1946, Мюрццушляґ) — австрійська письменниця, нагороджена Нобелівською премією в галузі літератури за 2004 рік.

Ельфріда Єлінек народилася у місті Мюрццушляґ, що у Штирії. Її батькові чесько-єврейського походження вдалося уникнути переслідувань під час Другої світової війни, так як він працював на стратегічно важливих хімічних підприємствах. Кілька десятків інших членів родини стали жертвами Голокосту. Її мати, яка жила в родині письменниці навіть коли та подорослішала, походила з колись процвітаючої віденської родини. Сама Єлінек вважає, що вона дитиною постраждала від занадто обмежувальної освіти укатолицькій школі при монастирі у Відні. Її мати планувала кар'єру доньки як музичного вундеркінда, тому з раннього віку майбутня письменниця навчалася у класах фортепіано, органу, скрипки, гітари та альту. Єлінек продовжила музичну освіту у Віденській консерваторії, яку вона закінчила як органіст. Також вона вивчала історію мистецтва та драми у Віденському університеті. Навчання вона змушена була покинути через нервовий зрив.

Єлінек почала писати вірші у ранньому віці. Літературний дебют письменниці відбувся у 1967 році зі збірки нім. «Lisas Schatten.»

На початку 1970-х років вона виходить заміж за Готтфіда Хюнсберга.

• 1977 — «Що відбулося після того, як Нора покинула свого чоловіка, або Стовпи суспільства» (Was geschah, nachdem Nora ihren Mann verlassen hatte)

• 1981 — «Клара Ш.» (Clara S.)

• 1983 — «Міський театр» (Burgtheater)

Роберт Музіль (нім. Robert Edler von Musil; *6 листопада 1880 — †15 квітня 1942) — австрійський інженер, письменник, есеїст та драматург. Належачи до покоління німецького експресіонізму, Музіль передовсім став відомий своїм романом «Сум'яття вихованця Терлеса» (1906) та незакінченим романом «Людина без властивостей» (1930-1933). Роман «Людина без властивостей» привернув до себе мало уваги коли був опублікований в 1930-х роках, але був заново відкритий завдяки Адольфу Фрізе. Цей твір є одним з найважливіших модерністських романів початку XX століття разом з «У пошуках втраченого часу» Марселя Пруста та«Уліссом» Джеймса Джойса. Для творів письменника характерний глибокий, квазі-науковий аналіз внутрішнього світу людини та її свідомості.

ПОЕТИ

Анна Кім (нім. Anna Kim) — австрійська письменниця корейського походження.Анна Кім народилась 10 вересня 1977 року в місті Теджон, Південна Корея. У 1978 році переїхала до Німеччини. З 1978 по1983 рік жила у Брауншвейзі та Гіссені, у 1983 році — у Відні. У 1995 році поступила до Віденського університету, а в 2000 році закінчила його зі ступенем магістра з театрознавства та філософії. У 2000—2002 роках жила у Лондоні та Кембриджі, після чого повернулася до Відня.Анна Кім є автором низки прозових та поетичних творів. З 1999 року вона публікується в різноманітних літературних журналах, таких як Manuskripte, Zwischenwelt та VOLLTEXT. У 2004 році вийшов її перший роман Die Bilderspur.У 2000 році вона вступила до Асоціації письменників Грац (Grazer Autorenversammlung). У 2004 році отримала авторську стипендію Відня.У 2008 році вийшов її другий роман Die gefrorene Zeit (Застиглий час).

Тракль Георг — (*1887 — †1914) — австрійський поет, представник літературної течії експресіонізму.Найвідомішим його твором був вірш «Гродек», в якому закарбувався особистий досвід сприйняття Першої світової війни.

Ра́йнер Марі́я Рі́льке (нім. Rainer Maria Rilke; *4 грудня 1875, Прага, Чехія — †29 грудня, 1926, Валь-Монт,Швейцарія) — австрійський поет-символіст, предтеча екзистенціалізму.

Рільке мав великий вплив на модерну поезію різних народів, у тому числі й на українську.

Враження Рільке з відвідин України 1899 і 1900 років позначилися на циклі «Книга про чернече життя», збірці «Часослов», як також на книжці коротких розповідей «Про Господа Бога та інше» (1900) (передусім два оповідання з української тематики — «Як старий Тимофій умирав співаючи» та «Пісня про правду»).

Враженнями цієї подорожі навіяні вірші Рільке з «Книги про паломництво» (зокрема, поема «Карл XII, шведський король, їде степами України»).

Зацікавившися тоді «Словом о полку Ігореві», Рільке переклав його у 1902—1904 рр. (опубліковане 1930 року).

Твори Рільке перекладали українською мовою Микола Зеров, Микола Лукаш, Майк Йогансен, О. Луцький, Юрій Клен, Леонід Мосендз, Михайло Орест, Р. Курінна, О. Зуєвський, Микола Бажан, Дмитро Павличко, Василь Стус, Мойсей Фішбейн, Б.-І. Антонич та інші.

Окремою збіркою вийшли переклади Р. Б. Кравцева під назвою «Речі й образи» (1947).

Про Рільке й Україну писали Євген-Юлій Пеленський (1935) й Олекса Ізарський (1952).

ПОЛІТИКИ Ка́рл Ре́ннер (нім. Karl Renner; 14 грудня 1870, Дольні-Дунаєвіце — 31 грудня 1950, Відень) – видатний австрійськийполітичний діяч, один із лідерів Соціал-демократичної партії Австрії й II Інтернаціоналу, теоретик австромарксизму. Першийфедеральний канцлер Австрії після розпаду Австро-Угорської імперії й перший президент Австрії після Другої світової війни. Один з авторів програми культурно-національної автономії.

Карл Зейц (нім. Karl Seitz; 4 вересня 1869, Відень — 3 лютого 1950, там само) — австрійський політик. Перший федеральний президент Австрії (1919—1920), бургомістр Відня (1923—1934), голова Соціал-демократичної партії Австрії (1919—1934), глава різних органів влади.

Адольф Шерф (нім. Adolf Schärf, 20 квітня 1890, Нікольсбург (нині Мікулов), Моравія — 28 лютого 1965, Відень) —австрійський політик, федеральний президент Австрійської республіки (1957—1965).

Народився у місті Нікольсбург (нині Мікулов, Чехія) на території Моравії. Здобувши юридичну освіту займав до приєднанняАвстрії до Німеччини пост секретаря президента Національних зборів. Член Соціал-демократичної партії Австрії. У 1933—1934 член австрійського Бундесрату (федеральної ради). У 1934 році, а також у 1938 й 1944 роках перебував під арештом з політичних мотивів. Після війни стає головою Соціалістичної партії Австрії. У 1955 році брав участь у радянсько-австрійських перемовинах із нейтралізації Австрії. З 1957 року й до самої смерті був Федеральним президентом Австрії.