- •Поняття і види соціальних норм.
- •Право та його ознаки
- •Правові відносини.
- •Поняття системи права як внутрішньої його організації.
- •Типи систем права
- •Соціалістична
- •Мусульманська
- •Поняття та структура правової норми.
- •Правова норма
- •Види правових норм.
- •1. За функціями права:
- •Форми (джерела) права.
- •7. Правопорушення: поняття, причини, види.
- •5) Наявність причинного зв’язку між протиправними діями і наслідками.
- •4. Склад правопорушення та його ознаки. Структура правопорушення (склад):
- •Правопорушення
- •1) Залежно від ступеня суспільної небезпеки правопорушення поділяються на:
- •8. Юридична відповідальність: поняття, види, мета.
- •Функції права.
- •Види і загальна характеристика правових актів.
- •Систематизація нормативно-правових актів.
- •Законність та її гарантії.
7. Правопорушення: поняття, причини, види.
Протиправною поведінкою вважають поведінку, що характеризується порушенням норм права. Одним з видів такої поведінки і є правопорушення.
Правопорушення характеризується конкретно визначеними ознаками, до яких належать:
1) суспільно небезпечне або шкідливе діяння, що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спричиненням таких наслідків;
2) протиправне діяння (дія чи бездіяльність);
3) винне протиправне діяння ( 1)умисел, 2)необережність: недбалість, самонадіяність);
4) юридично каране діяння;
5) Наявність причинного зв’язку між протиправними діями і наслідками.
Отже, правопорушення — це юридичний факт, який має місце за наявності всіх вищеназваних ознак. Слід розрізняти правопорушення як юридичний факт і склад правопорушення як наявність конкретних елементів, закріплених у законі як модель правопорушення.
Правопорушення - це протиправне винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, яке завдає шкоди суспільним відносинам, що охороняються законом, і тягне за собою юридичну відповідальність.
Правопорушення - це відступ окремої людини чи юридичної особи від виконання вимог, викладених в юридичних нормах, переважно - це невиконання певних зобов'язань або використання права всупереч його призначенню, що завдало шкоди іншим людям, юридичним особам, суспільству, державі.
4. Склад правопорушення та його ознаки. Структура правопорушення (склад):
Правопорушення
Об'єкт Суб'єкт
Об'єктивна
сторона
Суб'єктивна
сторона
Найбільш важливі з ознак правопорушення утворюють поняття "склад правопорушення", який включає такі елементи, як
- об'єкт правопорушення;
- об'єктивна сторона правопорушення;
- суб'єкт правопорушення;
- суб'єктивна сторона правопорушення.
Відсутність хоча б одного із перерахованих елементів, як правило, свідчить про відсутність правопорушення, а отже, і виключає юридичну відповідальність.
ОБ'ЄКТ ПРАВОПОРУШЕННЯ - це ті соціальні цінності (матеріальні або духовні: здоров'я, майно, честь, гідність), які взяті під охорону правовою нормою і на які посягнув правопорушник.
Розрізняють загальний, родовий і безпосередній об'єкти правопорушення, а також предмет протиправного посягання.
ОБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ПРАВОПОРУШЕННЯ — це зовнішній прояв протиправної поведінки, це власне протиправний вчинок (протиправне діяння) і його наслідки (наявність завданої шкоди), причинно-наслідковий зв'язок між шкодою і вчинком (діянням).
Слід мати на увазі, що не всі з перелічених ознак мають значення для кожного правопорушення. Тому ознаки об'єктивної сторони правопорушення, як і ознаки інших елементів, поділяють на обов'язкові і факультативні.
Обов'язковою ознакою, тобто такою, без якої не може бути сконструйований склад правопорушення, є діяння (дія або бездіяльність).
Факультативні ознаки — це ті, які мають значення лише для окремих складів правопорушень. До них належать суспільне небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням та наслідками, умови, обстановка, час, місце, спосіб, знаряддя та засоби скоєння правопорушення.
СУБ'ЄКТ ПРАВОПОРУШЕННЯ -- це осудна і дієздатна особа (фізична або юридична), яка скоїла правопорушення і здатна нести юридичну відповідальність.
Осудною визнається особа, яка розуміє характер і значення свого діяння і може керувати своїми вчинками.
Дієздатною визнається особа, що досягла визначеного законом віку, з якого можливе притягнення її до конкретного виду юридичної відповідальності.
Оскільки суб'єктами правовідносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, то зазначені особи можуть бути і суб'єктами правопорушень.
Окремі правопорушення можуть бути скоєні не будь-якими, а лише певними особами.
СУБ'ЄКТИВНА СТОРОНА ПРАВОПОРУШЕННЯ — це внутрішнє, психічне ставлення правопорушника до свого протиправного діяння та його суспільне небезпечних наслідків.
Це означає, що, як правило, визнається правопорушником лише особа, винна у скоєнні правопорушення, тобто така, що скоїла його умисно або з необережності.
Правопорушення визнається скоєним умисно, коли особа, яка його скоїла, усвідомлювала протиправний характер свого діяння, передбачала можливість настання його суспільне небажаних наслідків і бажала або свідомо допускала їх настання.
Коли особа бажає настання таких наслідків, мова іде про прямий умисел, коли вона свідомо допускає їх настання -про непрямий (евентуальний) умисел. Правопорушення визнається скоєним з необережності, коли особа, яка його скоїла, передбачала можливість настання суспільне небажаних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення (протиправна самонадіяність), або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (протиправна недбалість).
Слід мати на увазі, що в цивільному праві до складу правопорушення входять такі елементи, як протиправність діяння, винність, наявність шкоди та причинний зв'язок між цим діянням та наслідками, що наступили. Таке поняття складу правопорушення традиційно склалось у цивільному праві, і воно не суперечить раніше викладеному, але акцентує увагу на деяких інших аспектах правопорушення.
Види правопорушень — це класифікаційні групи правопорушень за різними підставами.
Види правопорушень (традиційно правопорушення класифікують за такими ознаками):