2. Види визнання:

Визнання держав, яке відбувається коли створюється нова держава, основним критерієм є незалежність цієї держави та самостійність у здійсненні ефективної державної політики легітимність державної влади та відсутність політики агресії.

Визнання урядів. В історії міжнародного права є 2 доктрини про визнання урядів.

1. Доктрина Тобара(міністр закордонних справ Еквадору). Отримала закріплення у конвенції держав центральної Америки 1907р та отримала подальший розвиток у генеральному договорі про дружбу між країнами 1923р. уряди сторін(Гватемали, Коста-Ріки, Нікарагуа, Сальвадору, Гондурасу) доловлюється що не визнають уряд, який може прийти до влади в одній з п’яти республік внаслідок державного перевороту чи революції спрямовано проти визнання уряду до тих пір, доки уряд не реорганізує країну в конституційних формах

2. Доктрина Естради (мін закордонних справ Мексики). Передбачає автоматичне визнання урядів, вона закріплена в комюніке(вид міжнародного комітету) про визнання держав 1930р. Мексика не висловлюється про питання надання визнання в країнах де відбуваються перевороти

3. Доктрина законності

4. Доктрина ефективного контролю

Особливим видом визнання уряду є : визнання уряду в еміграції. Такі уряди не здійснюють контроль над своєї територією

Визнання повсталої чи воюючої сторони. Воно є можливим за умови таких обставин:

1. Коли в межах території держави відбуваються явні та чітко виражені військові зіткнення між збройними силами країни та іншими воюючими силами.

2. Коли сторона контролює істотну частину території

3. Якщо воюючу сторону складають організовані групи, що здійснюють військові дії під керівництвом командування відповідно до норм міжнародного гуманітарного права за наявності об’єктивних обставин, які змушують державу, що визнає такі формування визначити своє ставлення до учасників конфлікту. Повсталою стороною ввважаються учасники збройної боротьби на її початковому етапі.

Тема 6 : Правонаступництво у міжнародному праві

Внаслідок розпаду держав чи зміни територіального устрою важливою роллю міжнародного права є чітке визначення наявності юридичних фактів (конкретних життєвих обставин) в передбачених нормами і принципами міжнародного права, які зумовлюють виникнення, зміну та припинення правовідносин) с подальшим настанням відповідних правових наслідків .

У вітчизняній і зарубіжній правовій літературі використовується різноманітна термінологія визначення цього правового явища:

• Міжнародне правонаступництво

• Державне правонаступництво

• Правонаступництво суб’єктів міжнародного права тощо

Аналіз нормативно-правових і доктринальних джерел у сфері міжнародного права дозволяє дійти висновку про виокремлення вузького та широкого розуміння поняття правонаступництва:

1. Правонаступництво як перехід прав та обов’язків одного суб’єкта міжнародного права до іншого суб’єкта в чітко виражених міжнародним правом випадкам (широке)

2. Правонаступництво як перехід прав і обов’язків однієї держави (держави попередниці) до іншої держави (держави наступниці) в чітко визначених міжнародним правом випадках (вузьке розуміння)

Учасниками можуть бути:

• Держави

• Міжнародні організації, хоча питання їх правонаступництва вирішується за допомогою міжнародних актів, що укладаються державами членами.

Джерела цього інституту є :

• Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо міжнародних договорів 1978р

• Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів та державних боргів 1983р

Підставами виникнення є :

• Виникнення незалежної держави в результаті національно-визвольної боротьби

• Об’єднання двох чи декількох держав

• Виокремлення частини території держави на якій створюється нова держава, а колишня держава від якої ця територія відокремилась зберігається

• Розподіл чи розпад держави на місці якої виникають нові держави, а колишній суб’єкт міжнародного права зникає

• Передавання частини території держави іншій держави, коли нової держави не виникає, а просто територія однієї держави збільшується іншої зменшується

Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів

Віденська конвенція:

Загальні положення. Випадки правонаступництва держав, договори що передбачають участь держави наступника

Ч2 правонаступництво щодо частини території

Ч3 нові незалежні держави

Ч4 об’єднання та виокремлення держав

Ч5 інші постанови

Ч6 врегулювання спорів

Ч7 заключні положення

Основні положення : конвенція регулює відносини тільки між державами в умовах правонаступництва щодо міжнародних угод, які укладені в письмовій формі, положення конвенцій необхідно використовувати тільки в тих випадках, коли правонаступництво держав здійснювалось відповідно до норм та принципів міжнародного права.

Договір визначає міжнародну угоду між державами в письмовій формі, що регулюється міжнародним правом незалежно від того чи міститься така угода в одному документів, двох чи кількох пов’язаних між собою документах.

Конвенція застосовується тільки після вступу в силу правонаступництва держав, якщо немає іншої домовленості між цими державами.

Правонаступництво держав не торкається питань проходження кордонів чи режиму кордонів

Обов’язки та права держави попередниці щодо договорів не стають такими для держави наступниці щодо інших держав учасниць цих договорів виключно за умови укладання умови про перехід таких обов’язків і прав до держави наступниці чи одностороннею заявою держави наступниці про збереження в силі вказаних договорів.

Нова незалежна держава має право відмовитись від участі в будь-якому договорі, що був укладений метрополією, а бажання зберегти той чи інший договір повинна підтвердити.

У випадку об’єднання 2х чи більше держав в одну договори, що були укладені кожною з них залишаються чинними щодо тієї частини об’єднаної держави до якої мають відношення.

Роз’єднання держави та створення на її місці декількох країн обумовлює підтвердження ними чинність договорів, які були укладені колишньою державою

У випадку переходу частини території від однієї держави до іншої договори держави попередниці припиняють свою дію а починають діяти ті, що укладені державою до складу якої відійшла ця територія

За відсутності врегульованих конвенцією питань щодо правонаступництва держав у сфері договорів використовуються норми звичаєвого міжнародного права, а також норми віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969р

Віденська конвенція з 6 часин

Ч1 – загальні положення

Ч2 державна власність

Ч3 державні архіви

Ч борги

Ч5 урегулювання спорів

Ч6 заключні положення

Конвенція застосовується щодо державної власності, архівів, боргів держави попередниці

Норми конвенції застосовуються виключно у випадку відсутності відповідної угоди між державою попередницею і державою наступницею.

Перехід державної власності державних архівів і боргів держави попередниці тягне за собою припинення прав цієї держави та виникнення прав у держави наступниці на державну власність, яка переходить до держави наступниці. Датою переходу державної власності, архівів і боргів держави попередниці є момент правонаступництва держав. Перехід державної власності, архівів, боргів держави попередниці до держави наступниці здійснюється без компенсації.

Держава попередниця вживає всіх заходів щодо попередження шкоди чи знищення державної власності, архівів, боргів

Правонаступництво України після розпаду СРСР