Структура саморегуляції:

1. Мета, якої прагне досягти людина:

2. Програма дій та операцій, які необхідно виконати для досягнення поставленої мети;

3. З’ясування критеріїв успішності виконання дій та співставлення з ними реально отриманих результатів;

4. Прийняття рішення про те, чи можна вважати дії завершеною або її треба продовжувати, вносячи у її виконання необхідні корективи.

Функції волі

Воля забезпечує виконання двох взаємопов’язаних функцій:

1. Спонукальна.

Ця функція забезпечується активністю людини, яка породжує дію внаслідок специфіки внутрішнього стану суб’єкта в момент дії (напруження потреби).

На відміну від реактивності, для якої властива зумовленість дії попередньою ситуацією (мимовільність), активність характеризується довільністю, тобто зумовленістю дії свідомо поставленою метою.

Активність може бути викликана актуальними цілями (ситуативна) та віддаленими цілями (надситуативна).

2. Гальмівна.

Ця функція виступає в єдності із спонукальною функцією та виявляється у втриманні небажаної активності суб’єкта.

Види і структура вольових дій

Вольові дії розрізняються за складністю.

1. Проста вольова дія.

Характерним є те, що спонукання майже безпосередньо переходить у дію.

Спонукання до дії (спрямовано на більш-менш усвідомлену мету)

↓

Дія, якій не передує будь-який складний та тривалий свідомий процес

Особливості простої вольової дії:

• Мета не виходить за межі безпосередньої ситуації;

• Досягнення мети відбувається за допомогою звичних дій, які виконуються майже автоматично (як тільки отриманий імпульс).

2. Складна вольова дія.

Характерним є те, що між спонуканням та дією є складний свідомий процес, що опосередковує дію.

Спонукання до дії

↓

Мета та прагнення її досягти

↓

Усвідомлення декількох можливостей досягнення мети

↓

Поява мотивів, які підкріплюють або спростовують ці можливості

↓

Боротьба мотивів

↓

Рішення (прийняття однієї з можливостей як способу досягнення мети)

↓

Дія (здійснення прийнятого рішення)

Боротьба мотивів.

Мотиви діяльності є відображенням умов існування людини та усвідомлення потреб. Серед цих мотивів в кожний момент життя одні отримують більше, а інші – менше значення. У зв’язку із зміною значення різних потреб у людини в ряді випадків виникає боротьба мотивів: одне бажання протиставляється іншому, стикається з ним. Подібний стан може бути пережитий людиною як конфлікт.

К.Лєвін. 3 типи конфліктів при переживанні боротьби мотивів:

1. Виникає при виборі однієї з двох однаково привабливих можливостей. Звичайно при розв’язанні цього конфлікту швидко застосовуються інші підстави, і нерішучість триває недовго. (Ж.Бурідан, взаємовідношення волі та розуму: коли розум приходить до висновку, що перед ним рівноцінні можливості, воля перестає діяти).

2. Виникає при виборі з двох негативних цілей або дій. Цей конфлікт стабільний, нерідко розв’язується таким чином, що людина прагне позбавитись цієї суперечливої ситуації.

3. Виникає при поєднанні в одному об’єкті або дії привабливих та негативних властивостей. Вихід – в переконструюванні ситуації через переоцінку або позитивних наслідків дії чи якостей об’єкту, або негативних.

Вольове зусилля – емоційний стан, який виникає при прийнятті рішення та виконанні дії. Це форма емоційного стресу, який

• мобілізує внутрішні ресурси людини,

• створює додаткові мотиви до дії, що відсутні або недостатні,

• переживається як стан значного напруження.