- •[Ред.] Молоді роки
- •[Ред.] На королівській службі
- •[Ред.] Легенда про вигнання [ред.] Повернення в Україну та служба Дорошенкові
- •[Ред.] Перехід до Самойловича
- •[Ред.] Гетьманство
- •[Ред.] Зовнішня політика
- •[Ред.] Господарство
- •[Ред.] Суспільство
- •[Ред.] Розвиток культури
- •[Ред.] Відносини з Росією
- •[Ред.] Союз зі Швецією
- •[Ред.] Культурна спадщина
- •[Ред.] Мазепа в літературі та мистецтві
[Ред.] Культурна спадщина
Рішення Мазепи відмовитись від союзницьких стосунків з Московією досі розглядається офіційною російською (як раніше і царською, і радянською) історією як зрада і порушення Переяславської угоди.
Хоча, так зване «москвофільство» Мазепи в період його гетьманування було лише одним з двох торів його загальної політики, так само, як розрив з Москвою походив не з якоїсь вродженої ворожості до неї, а з глибокої відданості інтересам України, кінець-кінцем, з любові до своєї власної Батьківщини.
За часів перебудови 1986—1991 рр. в СРСР уперше були дозволені публікації з іншим трактуванням дій гетьмана. Після проголошення незалежності Україною 1991 року, I.C.Мазепа став національним героєм в офіційних історичних дослідженнях, підручниках і центральних мас-медіа.
За розпорядженням Петра I, Російська православна церква оголосила анафему Іванові Мазепі. Пряма цитата: Новый изменник, нарицаемый Ивашка Мазепа (какое презрение даже к имени!), бывший гетман украинский, или паче — антихристов предтеча, лютый волк, овчею покрытый кожею, и потаенный вор, сосуд змеин, внешне златом блестящий, честию и благолепием красящийся, внутри же всякой нечистоты, коварства, злобы диавольской, хитрости, неправды, вражды, ненависти, мучительства, кровопролития и убийства исполненный. Ехиднино порождение, как змей вселукавый, яд своего злого умышления на православное государство изблева в 1708 г. в месяце декабре… Как второй Иуда-предатель, отвержися Христа Господа и благочинной державы….[6]
До цього часу Російська православна церква та Українська православна церква Московського патріархату анафему не зняли. Тому в Києво-Печерській лаврі Мазепу досі піддають анафемі, а у Михайлівському монастирі (УПЦ-КП) моляться за упокій його душі.
[Ред.] Мазепа в літературі та мистецтві
Гетьман Іван Мазепа — найбільш відомий в Європі та Америці гетьман України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур. Серед найвідоміших творів:
-
гравюри І. Мигури, І. Щирського, Д. Галяховського, Л. Тарасевича, М. Бернінгротга;
-
портрети невідомих художників XVII — початку XVIII ст., що зберігаються в музеях України;
-
полотна історико-легендарного змісту відомих художників А. Деверія, Ю. Коссака, Є. Харпентера, М. Геримського; Теодора Жеріко ("Мазепа", 1823), Ежен Делакруа ("Мазепа", 1824), Г. Верне (два полотна: "Мазепа оточений кіньми", 1825 та "Вовки у погоні за Мазепою", 1826), Луї Буланже (картини: "Покарання Мазепи", 1827; "Смерть Мазепи", дата невідома).
-
поетичні та прозові твори Дж. Байрона, В. Гюго, Ю. Словацького, О. Пушкіна, Ф. Булгаріна, Г. Асакі;
-
музичні інструментальні та оперні твори П. Сокальського, К. Педротті, Ш. Пурні, Дж. В. Гінтона, Ф. Педреля, П. Чайковський, М. Гранваль, Ф. Ліста, Ж. Матіаса, О. Титова, С. Рахманінова
-
Лорд Байрон — Мазепа, поема (1818)
-
Олександр Пушкін — Полтава, поема (1828—1829)
-
Віктор Гюго — Мазепа, поема (1829)
-
Петро Чайковський — Мазепа, опера(1881—1883)
-
Тарас Шевченко — різні вірші
-
Володимир Сосюра — Мазепа, поема (1928—1959-1960)
У Полтаві із 2003 р. проходить всеукраїнський фестиваль «Мазепа-фест». На ньому митці представляють свої літературні, музичні твори, відбуваються зустрічі із діячами культури.[8]
[ред.] Вулиці
Київ, Львів, Тернопіль,Коломия,Івано-Франківськ, Червоноград
Бойовий Хрест Українських Січових Стрільців або Мазепинський Хрест - нагорода за бойові заслуги Українських січових стрільців (УСС), що діяли у лавах Української Галицької Армії, розроблена Львом Лепким.
Хрест Іва́на Мазе́пи — державна нагорода України — відзнака Президента України, що встановлена для відзначення громадян за значний внесок у відродження національної культурно-мистецької, духовної, архітектурної, військово-історичної спадщини, заслуги у державотворчій, дипломатичній, гуманістичній, науковій, просвітницькій та благодійній діяльності.