Ознаки правовідносин

Правовідносини завжди характеризуються такими ознаками:

• Наявністю як мінімум двох сторін

• Суб'єкти правовідносин мають взаємозалежні юридичні права й обов'язки

• Правовідносини є вольовим юридичним зв'язком, тобто є результатом волевиявлення обох сторін правовідносин, або однієї з його сторін

Правовідносини гарантуються державою: у випадках передбачених законом або договором, виконання невиконаних або неналежне виконаних обов'язків, захист, відновлення порушених прав суб'єктів правовідносин забезпечуються примусовими заходами.

Види правовідносин

1. За функціями права: регулятивні — виникають із фактів правомірного поводження суб'єкта; охоронні — виникають із фактів неправомірного поводження суб'єкта.

2. За характером обов'язку: активного типу — обов'язок зробити певні дії на користь іншої сторони; пасивного типу — обов'язок утриматися від небажаних для іншої сторони дій.

3. За ступенем визначеності суб'єктів: абсолютні — визначена тільки одна сторона — носій суб'єктивного права, а всі інші зобов'язані утримуватися від порушення його законних прав та інтересів (відносини власності; відносини з реалізації політичних свобод — свободи слова, зборів; відносини авторства тощо); відносні — точно визначені права й обов'язки всіх учасників, як наділених правом, так і правозобов'язаних (покупець і продавець, юрист і клієнт, викладач і студент).

4. За галузями права: конституційно-правові; адміністративно-правові; цивільно-правові; трудові; сімейні тощо.

5. Із субординації у правовому регулюванні:

• матеріально-правові — виникають на основі норм матеріального права (адміністративно-правові, кримінально-правові тощо); *процесуально-правові — виникають на основі норм процесуального права й похідні від норм матеріального права (адміністративно-процесуальні, цивільно-процесуальні, кримінально-процесуальні тощо);

• процесуально-регулятивні (процес укладання договору);

• процесуально-охороні — типові правовідносини, пов'язані з реалізацією юридичної відповідальності.

1. За суб'єктами: між суб'єктами федерації (у федеративній державі); між громадянами держави; між громадянином і державою; між юридичною особою — суб'єктом приватного права — і державним органом; між державними органами; між державним органом і службовими особами, які зобов'язані виконувати розпорядження керівника цієї інстанції.

2. За кількістю суб'єктів: прості — не розділені на складові частини; складні — містять у собі систему самостійних правовідносин.

3. За розподілом прав і обов'язків між суб'єктами: одностороні — кожна зі сторін має або права, або обов'язки (договір дарування, договір позики); двосторонні — кожна зі сторін має як права, так і обов'язки (договір купівлі-продажу).

4. За волевиявленням сторін: договірні — визначається воля як правочинної, так і правозобов'язаної сторони, управлінські — досить виявлення волі тільки правочинної сторони.

5. За терміном дії: короткострокові; довгострокові.

Структура правовідносин — це їх внутрішня організація, яка передбачає наявність та певний взаємозв'язок їх складових (елементів).

У структурі правовідносин розрізняють такі елементи, як : їх суб'єкти правовідносин, тобто ті соціальні цінності, з приводу яких їх учасники і вступають у ці відносини, об*єкти, юридичний і фактичний зміст. Сукупність цих елементів охоплюється поняттям «склад правовідносин».

Об'єктивне право — це система загальнообов'язкових норм, що мають формальний вираз, встановлюються та гарантуються державою з метою впорядкування суспільних відносин.

Об'єктивність права визначається тим, що воно:

— не залежить від волі та свідомості суб'єкта права;

— не належить йому.

Формою виразу об'єктивного права є законодавство; правові звичаї; юридичні прецеденти; нормативні договори певної держави.

Суб'єктивне право — це міра юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної особи.

Суб'єктивний характер права виявляється у тому, що воно:

— залежить від волі суб'єкта;

— реалізується залежно від його бажання та належить йому.

Формою виразу суб'єктивного права є право, що визначає міру свободи певного суб'єкта шляхом конкретизації його можливої поведінки. Категорії об'єктивного та суб'єктивного права характеризуються:

— спільними рисами;

— відмінностями;

— взаємодією.

Спільні риси:

1. Об'єктивне та суб'єктивне право мають юридичний характер.

2. Вони є засобами регулювання суспільних відносин.

3. Вони встановлюються державою.

4. Мають документальну форму закріплення.

5. Охороняються державою.

6. Мають визначений зміст та нормативний характер.

7. Мають юридичну силу, тобто породжують правові наслідки.

Юридичний факт — це життєва обставина, з якою норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

За наявності норм права без юридичного факту правовідносини неможливі.

Юридичний факт — передумова правовідносин. Наприклад, наявність норм права, які регулюють порядок спадкування, не означає, що індивід вступив у спадкоємні правовідносини і одержав спадщину. Необхідне настання певних обставин, що фіксуються в гіпотезах норм права.