- •Частина перша українська мова
- •I. Постання української мови
- •1. Праіндоевропейська доба
- •2. Теорії постання мов
- •3. Поділ мов на групи
- •4. Праслов’янська мова
- •5. Постання української мови
- •6. Українська земля й український народ
- •7. Українські племена
- •8. Територія розселення
- •9. Постання мов білоруської й російської
- •10. Спільної "руської" мови ніколи не було
- •11. Відмінність української мови й раси
- •12. Політика в обороні "ісконного єдінства русскіх нарєчій"
- •13. Необґрунтованість теорій учених російської школи
- •14. Українська мова, а не наріччя
- •II. Наші назви: русь — україна — малоросія
- •III. Мова народна й літературна
- •1. Народна мова
- •2. Розвиток літературної мови не можна ґрунтувати тільки на мові селянській
- •3. Народна мова в своїй цілості — це основа мови літературної
- •4. Народна мова в своїй цілості — це не селянський примітив
- •5. Вплив говірок на мову літературну
- •6. Вплив літературної мови на народну
- •Частина друга розвій української літературної мови
- •IV. Початок української літературної мови. Княжа доба IX-XIV віків
- •V. Литовська доба XIV-XVI віків
- •V. Литовська доба XIV-XVI віків
- •VI. Польська доба 1569-1654 років
- •VII. Московська доба 1654-1798 років
- •VIII. Винародовлення україни в XVIII віці
- •IX. Доба відродження. Котляревський
- •X. Шевченко як творець української літературної мови
- •XI. Куліш як ідеолог і творець української літературної мови
- •XII. Скорпіони на українське слово
- •XIII. Каменярі української літературної мови
- •XIV. Розвій національної свідомости й літературної мови в галичині
- •1. Національний занепад галичини
- •2. Полонізація галичини
- •3. Мур між україною й галичиною
- •4. Національне відродження галичини
- •5. Цензурні скорпіони на рідне слово
- •6. Москвофільство в галичині
- •7. Вплив україни на галичину
- •8. Роль івана франка в розвої літературної мови
- •9. Каменярі літературної мови в галичині, буковині й закарпатті
- •XV. Чудо над чудами: українська мова стала мовою державною й соборною!
- •XVI. Українська літературна мова під совєтами
- •1. Доба русифікації
- •2. Доба українізації
- •3. Доба комунізації
- •XVII. Головні ознаки соборної української літературної мови
- •Частина третя стан української літературної мови
- •XVIII. Історія українського правопису
- •1. Доісторичне "руське" письмо
- •2. Давній болгарський правопис
- •3. Євфиміїв правопис XIV віку
- •4. Північноукраїнські ознаки в правопису XV-xviі віків
- •5. Правопис м. Смотрицького 1619 року
- •6. Запровадження гражданки 1708 року
- •7. Правопис за і. Котляревського
- •8. Правопис о. Павловського 1818 року
- •9. Правопис м. Максимовича 1827 року
- •10. Правопис "русалки дністрової" 1837 року
- •11. Кулішівка 1856 року
- •12. Правопис київський 1873 року
- •13. Заборона українського правопису 1876 року
- •14. Драгоманівка 1877 року
- •15. Правописна боротьба в галичині
- •16. Желехівка 1886 року
- •17. Запровадження фонетичного правопису в галичині 1893 року
- •18. Грінченківка, київський правопис 1908 року
- •19. Правописна система проф. Ів. Опєнка 1918-1919 років
- •20. Академічний правопис 1920-1921 років
- •21. Академічна система українського правопису 1928 року
- •22. Новий академічний правопис 1945 року
- •23. Правопис на еміграції
- •XIX. Українське словництво
- •XX. Інститут української наукової мови в києві
- •1. Термінологічні словники
- •XXI. Історичний словник української мови
- •XXII. Словничок правничої мови
- •XXIII. Як навчатися української літературної мови
- •1. Граматика
- •2. Правопис
- •3. Словники
- •4. Літературна мова
- •5. Читання
- •6. Історія української мови
- •7. Термінологічні словники
- •8. Бібліографія
- •XXV. Праця "рідної мови"
- •XXV. Післямова
XXIII. Як навчатися української літературної мови
Знати свою літературну мову без доброго відповідного навчання ніхто не може, а тому, на закінчення цієї праці, подам іще короткі вказівки, з чого саме можна корисніше навчатися української літературної мови. Я вкажу тут тільки важніше, і то для навчання мови літературної.*
* Про необхідність навчатися рідної мови й як саме навчатися я писав іще в київській "Раді" ч. 197, 198, 200 і 202 за 1909 рік: "Вчімося рідної мови!" Див. іще мою статтю "Української літературної мови мусимо вчитися, щоб знати" // "Рідна Мова", 1933 р., с. 33-42.
1. Граматика
Граматик у нас написано немало, але не всі вони мали на оці власне мову літературну, а до того й соборну. Є. Тимченко. Українська граматика, ч.ч. І і II, Київ, 1917 р., цінна праця. Для початкового навчання й для школи І. Огієнко дав у 1918-1919 роках у Києві два видання підручника "Рідне Писання", в двох частинах, що в Україні вживався по 1930 рік. До шкіл була введена також "Початкова граматика української мови" Олени Курило, ч. І — II, вийшло кілька видань.
Для самоосвіти й наукового вивчення був підручник І. Огієнка "Краткій курсъ украинскаго языка. Изъ лекцій по исторіи украинскаго языка, Київ, 1918 р., 240 с.; року 1919-го ця праця вийшла другим доповненим і переробленим виданням: "Курсъ украинскага языка, 328 с. Для самоосвіти року 1926-го появилася "Українська мова" М. Грунського та Г. Сабалдиря. Але для самоосвіти дорослим відповіднішою була б праця В. Сімовича "Граматика української мови для самонавчання та в допомогу шкільній науці", 1919 р., вид. 2-ге 1921 року. Коротша праця, що весь час має на оці літературну мову, це буде Іван Огієнко. "Рідне Слово", початкова граматика української літературної мови, ч. І фонетика й правопис, 1935 р., ч. II морфологія й складня, 1937 р. Як підручник для школи й самонавчання, ця праця скрізь підкреслює місцеве — говіркове, чого в літературній мові вживати не слід. Частина II цієї праці подає власне те, що потрібно знати про свою літературну мову широкому загалу. Останніми часами на еміграції вийшли: Проф. П. Koвалів. Граматика української мови, Мюнхен, 1936 р. підручник для гімназій; Проф. В. Катран. Граматика української мови. Фонетика й морфологія. Мангайм, 1946 р., підручник для старших клас гімназій й самоосвіти; Ю. Шереx. Граматика української мови, ч. II: складня.
2. Правопис
Коли Українська Академія наук спокійно працювала, вона виробила правопис, який і був ухвалений, і владою затверджений для всеукраїнського вжитку 21 березня 1929 року. Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові прийняло його 25 травня того ж року, і таким чином цей академічний правопис став у нас соборним. На основі цього правопису Г. Голоскевич склав "Правописного Словника", 1930 р., вид. 7, с. 451, близько 40.000 слів, але з нестійкими правилами писання чужих слів. Склав також і О. Ізюмов Правописний словник, 1931 р., Харків, 580 с., близько 60.000 слів, уже з тими новими поправками (головно про ґ, ль) для школи, яких голосно добивалося вчительство; цього Ізюмового словника перевидано року 1940-го у Львові, за редакцією Ол. Панейка, але зі значними місцевими поправками, так що він перестав бути правописним словником літературної мови. А. Оpeл. Правописний словник, Авґсбурґ, 1946 р., 272 с.
Сам кодекс українського правопису вийшов окремою книжкою: Український правопис, Харків, 1930 р., 103 с., видання друге. Новий український правопис вийшов у Києві, 1946 р.: Український правопис, 180 с. Широкий виклад правопису дав їв. Огієнко. Рідне писання. Український правопис і основи літературної мови, 146 с., 1933 р.; Іван Зілинський. Український правопис, Краків, 1941 р., вид. 4-те 1943 р.; Юрій Шерех. Головні правила українського правопису, 1946 р.; Петро Оксаненко. Український правопис, Авґсбурґ, 1946; їв. Огієнко. Нариси з історії української мови: Система українського правопису, Варшава, 1927 р., 216 с., — історичне висвітлення українського правопису; Др. Я. Рудницький. Український правопис, Вінніпег, 1949 р.