2) Соціальна політика Ангели Меркель
У період виборів у бундестаг 2005 року А. Меркель в одному зі своїх виступів звинуватила канцлера Г. Шредера в тому, що його програма «Порядок денний» нереалістична, що вона рясніє обіцянками, виконати які уряд не в змозі, крім того вона заявила буквально наступне: «Ви не зможете оплатити подарунки, які намагаєтеся роздавати, а в питаннях, про які ви, можливо, маєте правильне уявлення, вас не підтримає власна партія, – Ви – людина з минулого, людина, яка не змогла скористатися своїми можливостями, тому що Вас підвела партія і власне уявлення про реальність».
В березні 2006 року Меркель представила свою програму діяльності з восьми пунктів на другу половину терміну повноважень. У ній намічені основні напрямки в сфері реформування федеративної системи, боротьби з бюрократизмом, наукових досліджень, енергетичної політики, бюджетної і фінансової політики, політики у сфері сім'ї, ринку праці і, зокрема, реформи системи охорони здоров'я.
У 2009 році, Ангела Меркель зберегла пост канцлера, сформувавши новий уряд. Християнсько-демократичний союз і його баварський політичний партнер Християнсько-соціальний союз (ХСС) розробили програму, в основі якої лежать такі завдання: зниження прибуткових податків, збільшення фінансування сфери освіти і захист навколишнього середовища. Німецький виборець повірив цій програмі.
3) Посада та політичний імідж
Багато жінок сприйняли обрання Ангели Меркель федеральним канцлером Німеччини як особисту перемогу. Вона симпатична їм тим, що не виділяється жіночою красою і харизмою, і тим, що вона досягла вершини політичної кар'єри, переступивши критичний для жіночої кар'єри віковий поріг в 50 років. Зовні Меркель є відображенням середньостатистичного німецького виборця, в цьому криється секрет її персональній електоральної привабливості. Однак амбіції, кон'юнктурність і працездатність цієї жінки різко виділяють її на загальному тлі. А непримітна зовнішність і відсутність харизми стали для неї відмінною маскуванням від небезпечних конкурентів на шляху до посту канцлера.
«Що робить Ангела Меркель зі старими речами?» - запитувалося в анекдоті 2005 року, коли фрау Меркель стала канцлером Німеччини. Відповідь: «Вона їх носить». Преса, як і сатиричні телепрограми того часу, не втрачали нагоди пожартувати з приводу дуже ділового і не дуже жіночного образу нового бундесканцлера. За чотири роки образ Меркель сильно змінився, її популярність зміцнилася. Вона, здається, з легкістю домагається того, чого не могли досягти її попередники. Політологи стали говорити про «феномен Меркель». Одним з пояснень успіху є її імідж. І це при тому, що питання іміджу німецьке суспільство зазвичай не цікавить.
На відміну від англосаксонських країн і Росії імідж політика в Німеччині обговорюється рідко. Про політику і політиків, звичайно, сперечаються, але більше говорять про політичні позиції або конкретні дії. У біографіях політичних діячів якщо і зачіпається тема особистої харизми або зовнішнього вигляду, то, як правило, без уважного звернення до того, як ця харизма або цей вигляд створюються.
Під іміджем прийнято розуміти цілеспрямовано сформований образ, який надає емоційно-психологічний вплив і стійко відтворюється в масовій свідомості. Образ є у кожного, а ось імідж буває лише у того, чий образ піддається свідомому конструюванню. Вважається, що в політиці обійтися без іміджу майже неможливо. І навіть якщо аналіз німецьких ЗМІ може поставити дане твердження під питання, значення іміджу для просування по вертикалі влади від цього не зменшиться. Німецькі політики в цьому не виняток.
Згідно з опитуваннями, більшість німців вважає Ангелу Меркель компетентним і сильним політиком. Хоча мало хто зможе пояснити, чим відрізняються її політичні погляди від політики конкурентів. Меркель відповідає уявленням німців щодо «правильного» канцлера – послідовного та прогнозованого. І при цьому залишається неушкодженою і незрозумілою. Суперники визнають, що випади проти Ангели Меркель майже неможливі: викликати її на конфронтацію – все одно, що боротися з власною тінню. У цьому їй допомагає вміння давати короткі, іноді сухі, але іронічні коментарі, що влаштовують всіх і в той же час закривають не потрібну їй дискусію. Вона рідко заперечує безпосередньо, замість «але» частіше використовує «разом з тим» або «а також».
Ангелу Меркель тепер іноді порівнюють з Гельмутом Колем чи Маргарет Тетчер. Але її імідж – свого роду феномен, в основі якого – відсутність яскравого образу і деяку єдність протиріч. У масовій свідомості вона вийшла за рамки лідера християнських демократів і стала свого роду матір'ю (за іншими висловами – бабусею) нації.