- •Тема 1 Основні поняття мови Паскаль
- •Тема 2 Базові типи даних мови Паскаль
- •Тема 3 Структура програми мовою Паскаль
- •Тема 4 Операції над даними
- •Тема 5 Управління послідовністю дій у програмах мовою Паскаль
- •Тема 6 Організація циклічного обчислювального процесу
- •Тема 7 Організація масивів даних
- •Тема 8 Обробка файлів даних у програмах мовою Паскаль
- •Тема 9 Структура типів даних мови Паскаль
Тема 3 Структура програми мовою Паскаль
Програма мовою Паскаль має жорстку структуру, якої треба дотримуватися при написі програми. Програма починається з заголовка та складається з 7 розділів. Заголовок та розділи не є обов’язковими частинами програми, тобто будь-який розділ (або заголовок) можна пропустити, але послідовність опису розділів треба зберігати.
Назви розділів вказуються у програмі тільки один раз. |
Заголовок - ім’я програми та список параметрів;
PROGRAM <ім’я програми > [ (INPUT, OUTPUT, F1, F2, ...) ] ;
Примітка !!! Якщо при описі оператору якась його частина наведена дужках [ ], це означає, що ця частина не є обов’язковою і при написі програми її можна пропустити. |
Розділ підключення стандартних бібліотек та модулів
Синтаксис опису підключення стандартних бібліотек та модулів має вигляд:
USES < список модулів >;
< список модулів > - назви модулів, що підключаються, вказуються через кому. Довжина списку не обмежена. Наприклад,
Використання у програмі рядка USES не обов’язкове. USES вказується коли у програмі використовуються константи, типи, змінні, процедури або функції визначені в стандартних бібліотеках мови (крім SYSTEM, який використовується за умовчанням) або модулях, що описані користувачем.
Рядок USES у програмі описується один раз одразу ж після заголовка. Наприклад,
USES Crt, Graph, MyModul;
Розділ опису міток
Синтаксис опису міток має вигляд:
LABEL < список міток >;
Будь-який оператор, що виконується може бути споряджений міткою. Мітки використовуються сумісно з оператором goto для позначення та швидкого переходу до деяких частин (операторів) програми.
Міткою може бути ідентифікатор або цифра від 0 до 9999. Початкові нулі не є значущими. Мітка відокремлюється від оператора двокрапкою (:). При описі мітки відокремлюються комою. Наприклад,
LABEL 1, 2, А1, А2;
Використання міток та оператора goto у програмі суперечить принципам структурного програмування та вважається дурним стилем у програмуванні. |
Розділ констант
Константи в мові Pascal бувають трьох типів: числові (цілі та дійсні), булового (TRUE, FALSE) і символьні.
За синтаксисом опису константи поділяються на прості та типізовані.
Синтаксис опису простої констант має вигляд:
CONST <константа1 >=<значення1 >;
< константа2 >=< значення 2 >;
. . .
< константа N >=< значення N >;
Наприклад, описані 4 константи:
Const
A = 23;
B = 12.5;
C = ‘a’;
D = True;
Тип простої константи визначається компілятором з її опису. Таким чином константа A є чисельною цілою, константа B – чисельною дійсною, C – символьною, D – логічною або булового типу.
Синтаксис опису типізованої константи такий:
CONST <константа1 >:<тип 1 >=<значення1 > ;
< константа2 >:<тип 2 >=< значення 2 >;
. . .
< константа N >:<тип N >=< значення N >;
Наприклад, описані 4 константи:
Const
A : integer = 23;
B : real = 12.5;
C : char = ‘a’;
D : boolean = True;
Типізовані константи можуть бути описані стандартними типами, як у наведеному вище прикладі, типом покажчик або бути структурованого типу: масив, запис, множина, об’єкт, опис яких буде розглянуто у відповідних темах.
Розділ опису типів
Синтаксис опису типів має вигляд:
TYPE <назва типу1 >=<опис типу1 >;
<назва типу2 >=<опис типу2 >;
. . .
<назва типуN >=<опис типу N >;
Множину типів Паскаль-прогарами можна розділити на дві групи: стандартні типи та типи користувача.
Стандартні типи це визначені ідентифікатори (не плутати з ключовими словами!). Вони описані у стандартній бібліотеці SYSTEM. До них належать типи word, byte, integer, real, char та інші.
Типи користувача – це додаткові абстрактні типи, характеристики яких програміст визначає самостійно. Наприклад,
TYPE
MyType = 0 ..10;
Таким чином визначено підтип цілих чисел від 0 до 10.
Розділ опису змінних
Синтаксис опису змінних має вигляд:
VAR
<список змінних 1> :<тип1>;
<список змінних 2> :<тип2>;
. . .
<список змінних N> :<тип N>;
<список змінних > - перелік ідентифікаторів, які відокремлюються комою.
<тип > - ідентифікатор стандартного типу або типу користувача.
Кожна змінна повинна бути описана до її використання у програмі і віднесена до одного типу.
Розділ опису процедур і функцій
Програма мовою Паскаль має ієрархічну структуру. Є головна програма, текст якої наводиться у розділі дій (див. нижче) та підпрограми – підлеглі допоміжні програми, які викликаються з головної. Підпрограми бувають двох типів: процедури та функції. Синтаксис та правила їх опису буде детально розглянуто в наступних темах.
Розділ дій (операторів)
Синтаксис опису розділу дій такий:
BEGIN
<оператор 1>;
<оператор 2>;
. . .
<оператор 3>
END.
Це єдиний обов’язковий розділ програми. Він починається з ключового слова BEGIN та закінчується ключовим словом END. Наприкінці програми ставиться крапка.
Після останнього оператора перед заключним END крапка з комою (;) не ставиться.
Коментарі - можуть стояти в будь-якому місці програми, але не всередині операторів, і заключаються в фігурні дужки { } або в (* *).
Контрольні запитання за темою
-
Скільки розділів може мати програма мовою Паскаль?
-
Як записується заголовок програми?
-
Як описується розділ підключення стандартних бібліотек та модулів?
-
Що таке мітка? Як описується розділ міток?
-
Як описуються типізовані і нетипізовані константи?
-
Як описується розділ типів? Що таке тип користувача?
-
Як описується розділ опису змінних?
-
Для чого призначений розділ опису процедур та функцій?
-
Як формується розділ дій (операторів)?