Інтегров соц службим Київ 2007

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

ле­ но статус дитини-сироти, та дитини, позба­леної батьків­ ського піклування. Статус дитини-сироти та дитини, позбав­ леноїбатьківськогопіклування,–визначенезаконодавством становище дитини, яке надає їй право на повне держа­не за­ безпечення й отримання передбачених пільг та підтве­джу­ єтьсякомпле­томдокуме­тів,щозасві­чуютьобставини,че­ рез які дитина не має батьківського піклування.

Існує досить широкий перелік мо­ливо­тей, визначених

узаконодавстві, для встано­лення статусу дитині, по­ зба­леній батьківського піклування. На жаль, на прак­ тиці встано­лення дитині статусу майже завжди прирі­ внюють до позба­лення доро­лих батьківських прав. Досвід багатьох країн світу підтве­див ефе­ти­ність та ді­вість іншої практики: позба­лення доро­лих батьків­ ських прав має бути крайнім заходом, який вживається

увиклю­них випа­ках. Проте у ві­чи­няній практиці працівники мі­цевих стру­тур, які працюють у сфері за­

хи­ту прав дітей, діють за багаторі­ною «традиці­ю» й дедалі ча­тіше порушують питання про позба­лення батьків права брати участь у вихованні вла­ної дитини, тим самим зніма­чи з них усю відповідальність і перекла­ да­чи її на державу. Тим часом законодавство Укра­ни дозволяє вилучати дітей із сім‘ї без позба­лення батьків батьківських прав. Такий підхід є вигі­ний і в економі­но­ му плані. Адже коро­коте­мінова підтри­ка біологі­ної сім‘ї, спрямована на її вихід із кризи, дасть мо­ливість у подальшому зекономити ко­ти на до­готривалому держа­ному забезпеченні дитини.

Подальший розвиток сімейних форм вла­тування дітейси­ ріттадітей,позба­ленихбатьківськогопіклування,вУкраї­ німаєбазуватисясаменапринципізабезпеченнянайкращих інтересівдитиниіпримо­ливо­тізбереженнядлянеїрі­ної, біологі­ноїсім’ї.Цейпідхіднайкращевідображаєтьсяусвіто­ вій практиці коро­коте­мінової прийо­ної сім‘ї. Створення в Укра­ні поді­них прийо­них сімей, які зможуть те­міново забезпечити потреби дитини, родина якої переживає життє­ ву скруту, дасть мо­ливість стимулювати біологі­ну сім‘ю

230

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

до виходу з кризи і вбере­ти дитину від вла­тування в зак– лади навіть на коро­кий те­мін. Професійно підгото­лені прийо­ні батьки мо­ли б у подальшому замінити приту­ки та центри соці­льної ре­білітації для дітей.

У Київській обла­ті в ра­ках ре­лізації про­ету ЄС «Ро­виток інте­рованихсоці­льнихслужбдлявра­ливихсімейтадітей» було створено спеці­лізовану соці­льну слу­бу супроводу сімейнихформвла­тування,де відпрацьовувалисятехноло­ гіїрозви­кутапідтри­кисімейнихформвихованняпереваж­ но шляхом створення й забезпечення ді­льно­ті прийо­них сімей (див. Дода­ки 1В; 7). Принципи й осно­ні підходи, фор­ ми та методи роботи з прийо­ною сім‘єю можуть застосову­ ватисяівроботіізсім’ямиопікунів,піклувальників,усинови­ телів та з дитячими буди­ками сімейного типу.

Ді­льність, спрямована на розвиток сімейних форм вла­ту­ вання дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклу­ вання, має бути компле­кною та послідо­ною, поета­ною.

Пе­шиметапомєінфо­муваннянаселенняізалученнябажа­ ючих виховувати в сім‘ї дитину-сироту.

Другим – оці­ка та підгото­ка ка­дидатів, результатом чого єсхвалення(абонесхвалення)ка­дидатівуприйо­нібатьки та занесення їх до ба­ку даних як поте­ційних.

Третій етап є чи не найва­ливішим, адже саме на ньому за– кінчується підгото­ка й починається безпосере­нє створен– ня сім’ї. Це – вза­мопі­бір прийо­них батьків і дітей. Зде– більшого від нього залежить майбу­нє фу­нці­нування сім’ї, її благополуччя та розвиток. Досить ча­то на практиці цій ді­ яльно­ті не приділяють нале­ної уваги. Витрача­чи основ­ ні ресурси на підгото­ку батьків, спеці­лі­ти недооцінюють ва­ливість підгото­ки дітей.

Із моме­ту створення прийо­ної сім’ї починається її соці­ль­ не супроводження. Це етап роботи соці­льного працівника, який триває протягом усього періоду фу­нці­нування сім’ї.

231

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

Заве­шуєтьсяцяді­льністьвиходомдитиниізсім’ї,підготов– кою­ її до самостійного життя. Отже, розглянемо детальніше кожен із наведених етапів.

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­ленихбатьківськогопіклування,немо­ливийбезвисо­ кої акти­но­ті громадян. Активізація громади, у свою чергу, немо­лива без її інфо­мування. Низький рівень обізнано­ті населення щодо прав та потреб дітей, а також форм їх дер– жа­ ­ного захи­ту призводить до не­б‘є­ти­но­ті громадської ду­ки та породження міфів.

Інфо­мування населення мі­тить два поета­них завдання:

•Підвищити рівень обізнано­ті населення, сфо­мува– ти об‘єкти­ну громадську ду­ку щодо сімейних форм вла­тування.

•Залучити якомога більше осіб, які мають на меті взяти на виховання дитину-сироту, дитину, позба­лену бать­ ківського піклування.

Крім того, правильно спланована та впроваджена інфо­ма­ ційна компанія підвищить досту­ність соці­льних послуг для населення.

Щодо носіїв та форм ре­лами, то тут можуть бути рі­ні варі­ а­ти. Ви­рати потрі­ний допоможе аналіз потреб цільової групи. Зазвичай соці­льні працівники, які працюють на місцях­ , можуть із вла­ного досвіду визначити фо­му і вид ре­лами, що найкраще працюватиме у їхній територі­льній громаді:оголошеннявмі­цевихгазетах,натранспо­ті,намісце­ вих теле-, радіоканалах, інфо­маційні столи під час проведення масових заходів, усне спі­кування з цільовою аудиторією­ , проведення інфо­маційних вечорів за уча­тю прийом­ них батьків тощо.

Найбільш широке охо­лення цільової групи в інфо­мацій­ ній ка­панії забезпечується за рахунок викори­тання рі­них носіїв і видів ре­лами – мі­цевого телебачення, газет, радіо,

232

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

розда­кового матері­лу, зо­ні­ньої ре­лами. Ефе­ти­на ін­ фо­маційна ка­панія має складатися з компле­су вза­моза­ ле­них заходів, що здій­нюються у визначеній послідо­нос­ ті й підсилюють один одного. Однією з форм інфо­мування населення є модель ка­панії, за якою передбачається кілька ци­лів ре­ла­них подач (наприклад, по 3-4 ти­ні кожен), із чі­ко розрахованою інте­си­ні­тю поширення інфо­мації, її акце­туванням. Позитивом такої фо­ми подачі матері­лу є мо­ливість залишити потрі­ну споживачеві інфо­мацію, аджеча­тономерителефонівтаадреси,зазначеніутелероли­ ках чи на бі­бо­дах, не запам’ятову­ться.

Загальна логіка медіа-планування такої інфо­маційної ка­– панії полягає в тому, що споча­ку осно­не інфо­маційне повідомлення створює імідж, а згодом цей імідж підтри– мується і деталізу­ться. Усі елеме­ти ка­панії (друкована проду­ція, носії зо­ні­ньої ре­лами, відеоролик, ауді­ро­ лик і т.ін.) мають єдине дизайнерське вирішення і звуковий супровід, що робить їх пізнаваними та поєднаними. Ефе­ти­ність впливу рі­них форм і джерел інфо­мації на рі­ні суб’єкти може буде визначена шляхом опитування й те­тування макетів ре­ла­ної проду­ції для окремих цільових груп населення.

Протевідомо,щонайкращимспособомінфо­муваннягромад­ сько­ті про нові соці­льні послуги є ефе­ти­на робота самих служб.

Для розви­ку сімейних форм виховання надзвичайно ва­ли­ вим є питання мотивації ка­дидатів на усино­лення, ство­ рення прийо­них сімей, дитячих буди­ків сімейного типу. Знання пріорите­них мотивів, що спонукають сім‘ї брати на виховання дитину-сироту або дитину, позба­лену бать­ ківського піклування, дозволить ефе­ти­но вибудовувати інфо­маційну ка­панію.

З іншого боку, визначення істинної мотивації кон­ре­ної сім‘ї, яка зве­нулася з відпові­ним запитом до центру соці– альних служб для сім‘ї, дітей та молоді, дасть змогу правиль­

233

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

но дібрати фо­му вла­тування дитини, а це вже половина успіху фу­нці­нування сім‘ї в подальшому. Так, наприклад, молодеподружжя,неспромо­немативла­нихдітей,якехоче взяти на виховання немо­ля, є поте­ційно успі­ним усино­ вителем. Сім’ї, яка бажає опікуватися кон­ре­ною дитиною, з тих чи інших причин дорогою їм, найкраще запропонувати опіку. А людям, готовим професійно займатися допомогою дітям за­ля їхніх найкращих інтересів, забезпечу­чи всі по­ треби, найкраще створити прийо­ну сім‘ю чи дитячий буди­ нок сімейного типу.

Серед чинників які спонукають людей прийн­ти дитину в сім‘ю, мо­на ви­оремити такі: чийсь приклад (сусідів, ро­ дичів,знайомих);статтявгазеті,жу­налі;теле-,радіопереда­ ча; побачена в ліка­ні/на вулиці дитина; повідомлення про те,щовкогосьізблизькихзалишиласядитина-сирота;дехто мрієпровихованняобездоленогомалятищеіздитин­свапід впливом вла­ного досвіду, книги чи фільму; деякі сім’ї ухва­ люють таке рішення пі­ля уча­ті у програмах, через які вони брали дітей на вихі­ні чи канікули тощо. У такому випа­ку фо­мується емоційна прив‘язаність, яка і спонукає батьків до створення прийо­ної сім‘ї. Ча­то люди приймають дітей на виховання з релігійних мі­кувань.

Врахову­чи результати рі­них соці­логі­них досліджень, мо­на ви­оремити кілька обставин, які спонукають сім’ю всино­лювати дитину:

•сім’я має пе­ний досвід роботи з дітьми, які прожива­ ли в дитячих буди­ках, і вирішує допомо­ти їм;

•сім’я знайомиться з сиротою в ліка­ні, коли хтось із родичів лікується там, осо­ливо вла­ні діти;

•трагі­ні обставини приводять дітей-сиріт у сім’ю сусідів, знайомих, незнайомих людей.

Виділяютьтакождваосно­німотиви,яківпливаютьнаухва­ лення рішення взяти на виховання дитину-сироту: у пе­шу чергу – єдина мо­ливість родини мати дітей, по-друге – про­ яв гумані­му, бажання допомо­ти дитині.

234

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

Позити­на мотивація до створення сімейних форм вихован­ няєва­ливимчинником,щозабезпечуєстворенняспри­яли­ вих умов для розви­ку дитини. Проте соці­льному працівни­ ковінеобхіднооцінитиспромо­ністька­дидатіввиховувати дитину-сироту/дитину, позба­лену батьківського піклуван­ ня. Процес оці­ки починається з моме­ту першого зве­нен­ ня ка­дидатів і триває до заве­шення проходження ними навчання.Їїрезультатмаєля­тивдові­ку-рекоме­дацію,що видається регі­нальним центром соці­льних служб для сім‘ї, дітей та молоді по заве­шенню навчання.

Запропонована нами компле­кна методика проведення оці­–

ки ка­дидатів у прийо­ні батьки складається з чотирьох ча­тин(зустрічей),логі­нопоєднанихміжсобою(див.Додат– ­ки 10; 11). При цьому процес оці­ки має розглядатися соці– ­альними працівниками і ка­дидатами у прийо­ні батьки як спільна ді­льність, спрямована на дося­нення єдиної мети.

Рекоме­дована кількість зустрічей може коре­туватися від­ пові­нодокон­ре­ноговипа­кутаресурсівсоці­льногопра­ цівника. Перелік питань також не є виче­рним. Соці­льний працівник, який готує ка­дидатів до створення прийо­ної сім‘ї, може допо­нювати і скорочувати цю методику.

Ос­но­ними критері­ми, на які має зважати соці­льний праців­ ник,оціню­чизда­ністька­дидатівстворитиприйо­нусім‘ю,є:

1.Зда­ністьбатьківзадовольнятипотребидитини(соці­ль­ ний працівник має пересві­читися, що батьки зда­ні вихову­ вати дитину, вміло спі­куються з нею; розуміють одне одно­ го і потреби дитини).

2.Зда­ність батьків забезпечувати турботливе середовище

(оточення)дитини(чивміютьбатькизахищатидитину,роз­ пізнавати її вра­ливі сторони, чи знають, як захи­тити дити­ ну в новому середовищі відчуження).

3.Зда­ність забезпечити подальший розвиток дитини (чи знають,якзабезпечитиістимулюватиспри­яливесередови­

235

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

ще;якпідтриматизахо­леннядитини;якнадатидітямінфор– ма­ цію про історію їхнього стану і розви­ку відпові­ним до їхньоговікуірозви­куспособом;якспри­тинавчаннюдити­ ни;якстворюватимо­ливо­тідлярозви­кусоці­льнихіжит­ тєвих навичок дитини).

4.Вміння працювати в команді (чи батьки організовані, чи відвідують усі зустрічі, чи розуміють принцип конфіде­цій­ но­ті, чи вміють вза­моді­ти в коле­тиві).

5.Пра­нення до саморозви­ку (чи хочуть удосконалювати свої вміння, чи готові працювати з біологі­ними батьками).

Пі­ля офіційної реєстрації прийо­ної сім‘ї, дитячого будин­ ку сімейного типу постає питання про вла­тування дітей. Яку саме дитину вла­тувати до прийо­ної сім’ї? Хто це має вирішувати? Чи можуть прийо­ні батьки «вибирати» дитину? А головне – потрі­но підбирати дитину для сім’ї чи сім‘ю для дитини?Цітаіншіпитаннявиникаютьубатьківтаспеці­лі­тів наетапівза­мопі­бору.Саманазваданогоетапуді­льно­тіав­ томати­нодаєвідповідьнапоста­ленезапитання.Врахову­чи те,щовсяді­льністьсоці­льнихпрацівниківісамфактстворен­ ня прийо­них сімей (та інших сімейних форм) спрямовані на забезпечення найкращих інтересів дитини, логі­ним є підбір сім’їдлядитини.Аленемо­назабуватипрова­ливістьемоцій­ ного ко­та­ту між прийо­ною дитиною та всіма членами сім’ї. Томудоцільноврахуватиду­кусім’їщододитини,якувонаба­ жаєвзятинавиховання.Рішенняпровла­туваннядитинимає бути виважене й узгоджене з батьками, зі спеці­лі­тами, які попередньо вивчили та оцінили потреби дитини, і обов’я­ково ізсамоюдитиною(уприйн­янійдляїївікуфо­мі).

Вза­мопі­бір сім’ї та дитини має базуватися на принципах:

Пріорите­но­ті інтересів дитини: вла­тування має здійс­ нюватися виклю­но в інтересах дитини, спри­ти її розви­ку.

Уча­ті в ухваленні рішення: дитина має бути поінфо­мована досту­ним для неї способом про всі події, які відбуваються

236

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

вїїжитті,щобвонамо­лаусвідо­люватисвоєжиттяіпосиль­ но керувати ним на ко­ному етапі свого розви­ку. У процесі вза­мопі­боруберутьакти­нуучастьбатьки,соці­льніпраців­ ники, працівники закладу для дітей-сиріт та дітей, позба­ле­ нихбатьківськогопіклування,рі­нідітиприйо­нихбатьків.

Компете­нно­ті: роботу щодо створення прийо­них сімей мають здій­нювати кваліфіковані працівники, які володіють нави­камидотриманняпрофесійнихнормівідповідально­ті щодо на­лідків вчинених ними дій.

Компле­кно­ті: рішення щодо вза­мопі­бору ухвалюється на основі компле­кного аналізу оці­ки ка­дидатів у прийом­ ні батьки, оці­ки дитини, результатів обстеження жи­ловопобуто­ вих умов.

Природові­пові­но­ті: дитина має бути найменшою в новій родині, щоб не порушувати ієра­хію сім’ї; враховувати спів­ віднесення розви­ку дитини з її віком;

Конфіде­ційно­ті:процесвза­мопі­борувідкриваєдоступдо інти­ноїінфо­мації,яканерозголошу­ться.Соці­льнийпра­ цівник веде професійні записи, де має викладати особи­ту інфо­маціютак,щобнепорушуватиправалюдининаприва­– не життя. Те ж саме стосується і предста­лення випа­ку на засіданні рі­них адміні­срати­них органів влади тощо.

Длятого,щобвза­мопі­бірбувефе­ти­ним,асім’явподаль– шо­ му мо­ла успі­но забезпечувати ре­лізацію потреб дити­ ни, ва­то враховувати не лише бажання всіх заціка­лених сторін, а й збіг потреб дитини та мо­ливо­тей сім‘ї в основ­ них сферах життєді­льно­ті. Осо­ливу увагу ва­то зве­нути на насту­ні критерії, за якими невідпові­ність потреб дити­ ни і мо­ливо­тей сім’ї може становити осо­ливий ризик: віросповідання, мова, вік, хобі, інтереси, бажання, згода біо­ логі­них дітей, вза­єна симпатія, мі­це проживання, інфра– стру­тура мі­ця проживання, гото­ність підтримувати стосу­– ки з біологі­ними родичами, гото­ність до виходу дитини із прийо­ної сім’ї, гото­ність продо­жити ко­такт із дити­

237

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

ною пі­ля виходу з сім’ї, тве­дість у своїх переконаннях, культура, традиції, сприйняття оточення дитини, гото­ність взяти в сім‘ю брата чи се­сру дитини, гото­ність допомо­ти дитині пове­нутися в біологі­ну сім’ю, гото­ність прийо­них батьків підтримати біологі­них батьків дитини, гото­ність прийо­них батьків боротися з на­лідками насиль­сва над дитиною.

Проведення вза­мопі­бору – скла­ний тривалий процес. Він передбачає оці­ку потреб дитини (див. Розділ 2, п. 2.2.), у томі чи­лі обстеження жи­лово-побутових умов сім’ї, ухва­ лення колегі­льного рішення щодо варі­атів вза­мопі­бору та виро­лення відпові­них рекоме­дацій.

Насту­ним кроком до створення успі­ної прийо­ної сім‘ї є підгото­ка дитини. Недосить виважений підхід до цього етапу, або ж взагалі його ігнорування, може призве­ти до ускла­нення ада­тації дитини і, як наслідок, до погі­шення подальших стосу­ків у сім’ї.

Підгото­ка дитини має базуватися на принципах: уча­ті дитини; викори­тання всієї наявної інфо­мації про дитину; залучення всіх людей, які можуть допомо­ти; планування. Зо­рема,колимиплану­морозмовуздитиною,потрі­нопро­ думати, де вона проходитиме. Найкраще ве­ти її у звичному длядитинимі­ці,але,забажаннямдитини,зустрічмо­напро­ водити в офісі центру соці­льних служб чи слу­би у справах дітей,якщодляцьогоєнеобхідніумови(окрема кі­ната).

В розмові з дитиною слід дотримуватися таких правил: слу­ хати дитину; вірити їй; гратися з нею; задавати про­ті запи­ тання, але не викори­товувати слово «чому»; сидіти на тому жрі­ні,щойдитина;наголосити,щодитинаневиннавтому, щотаксклалосявїїжитті;зсамогопоча­кудомовитисящодо конфіде­ційно­ті та її значенні для соці­льного працівника і дитини; уникати непра­дивої обіця­ки; здобувати вза­єну довірупоступово:дітинемаютьдовірятисоці­льномупраців­ никові безза­тере­но тільки тому, що він – доро­ла людина; не нав’язувати свою гру.

238

Розвиток сімейних форм вла­тування дітей-сиріт та дітей, позба­лених батьківського піклування

Знайом­сво дитини з поте­ційними батьками має бути спо– ча­ку заочне, а лише потім мо­ливий особи­тий ко­такт. Причому,змістіметодироботинаданомуетапібагатовчому залежать від віку дитини.

Найпоширенішийприйомзаочногознайом­сва–обмінли­та­ митафотографі­ми.Яктількидитинарозпочинаєвідрі­няти знайомих людей від незнайомих, соці­льному працівникові ва­то показувати їй фотографії прийо­них батьків/батьківвихователів­ , членів сім’ї. Краще, якщо це буде кілька фото­ графій, як поодинці, так і всією сім’єю. Великий розмір фото­ ка­ток дозволить дитині легко роздивитися й запам’ятати обличчя.Майбу­нібатькиможутьпередатичерезсоці­льно­ гопрацівникадитиніякусьігра­ку,апотімпризустрічі при­ ве­ти таку саму, погратися з дитиною.

На пе­шій зустрічі ва­то розказати дитині, що таке прийом­ на сім’я (врахову­чи вік дитини); говорити, що є підгото­ле­ ніпоте­ційніприйо­нібатьки.Якщодитинахоче,вонаможе з ними познайомитися і про­то поговорити. Вона не обов’яз­ ково має бути вла­тована до цих батьків.

У багатьох дітей, що побували на канікулах, святах, в гос­ тях у сім‘ях, складається враження іде­лізованого способу сімейногожиття.Дітисподіваються,щоновібатькизабезпе­ чуватимуть їх усім тим, чого бракувало досі. Для того, щоб підготувати дитину до вла­тування у сім’ю, ва­ливо знати її очікування. Соці­льний працівник на даному етапі за допомогою рі­номані­них психолого-педагогі­них при­ йомів (рольових ігор, інсценування, арт-терапії, книг, ві­шів, розповідей, бесід про сім’ю тощо) може впливати на очікування дитини, допомага­чи їй аде­ва­но сприй­ няти інфо­мацію про те, що є люди, готові стати для неї лю­лячими батьками.

Осно­на умова успі­ного вла­тування дитини у прийо­ну сім’ю – наявність психологі­ного ко­та­ту між прийо­ними батьками та дитиною. Якщо в ході першої зустрічі у прийо­– них батьків виникають сумніви або негати­не сприйняття

239