- •Міністерство освіти і науки україни
- •Розділ 1. Інкапсуляція та приховування інформації
- •1.1 Визначення та використання класів
- •1.2. Поля і методи класів
- •1.2.1 Поля і методи класів
- •1.2.2 Опис об’єктів
- •1.2.3 Вказівка this
- •Void cure(int health, int ammo)
- •1.3 Інкапсуляція та приховування інформації
- •1.3.1. Приховані дані
- •1.3.2. Загальнодоступні і приватні члени класу
- •1.3.3. Захищені члени класу
- •Void b::fb()
- •Void c::fc()
- •Void c::fc(a&a)
- •Void main()
- •1.3.4. Організація загального інтерфейсу
- •Void main()
- •1.4 Конструктори і деструктори
- •Void main()
- •Завдання
- •Розділ 2. Класи і підкласи
- •2.1. Конструктор копіювання
- •2.2 Вкладені класи
- •Void External::Inner::MethodInner(const External &t)
- •2.3 Статичні елементи класу
- •2.3.1 Статичні поля
- •2.3.2 Статичні методи
- •Void f()
- •2.4 Дружні функції і класи
- •2.4.1 Дружня функція
- •Void Spouse(Person &p)
- •Void main()
- •2.4.2 Дружній клас
- •Завдання
- •Розділ 3. Спадкування класів
- •3.1 Спадкування класів
- •Void b::bb(int u)
- •Void main()
- •Приклад.
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •3.2 Множинне спадкування
- •Void main()
- •Void main()
- •3.3. Типовий приклад спадкування
- •Void DatabaseObject::Display ( )
- •Завдання
- •Розділ 4. Поліморфізм
- •4.1. Віртуальні функції
- •Void main()
- •Void main()
- •4.2 Абстрактні класи
- •Void show(a* a)
- •Void main()
- •4.3. Приклади поліморфізму
- •Virtual double f1()
- •Void main()
- •4.4. Внутрішнє представлення об’єктів і таблиця методів
- •Void do_(a& a)
- •Void main()
- •Void show(a* a)
- •Void main()
- •Завдання
- •Розділ 5. Перевантаження операторів
- •5.1 Загальні відомості
- •5.2 Перевантаження унарних операторів
- •Int geth()
- •Void set_h (int h)
- •5.3 Перевантаження бінарних операторів та операторів присвоювання
- •Void main()
- •5.4 Перевантаження операторів new і delete
- •Void * pObj::operator new(size_t size)
- •Void pObj::operator delete(void* ObjToDie, size_t size)
- •5.5 Перевантаження оператору приведення типу
- •Operator ім’я нового типу ();
- •5.6 Перевантаження оператору виклику функції
- •5.7 Перевантаження оператору індексування
- •Vect::Vect (int n): size(n)
- •Завдання
- •Розділ 6. Обробка виключних ситуацій
- •6.1 Загальні відомості про виключні ситуації
- •6.2 Синтаксис виключень
- •6.3 Перехоплення виключень
- •Void f1()
- •Void f2()
- •Void main()
- •Void GotoXy(int X, int y)
- •Void kontr (char* str) throw (const char*)
- •Void main()
- •Void MyFunc()
- •Void main()
- •6.4 Список виключень функції
- •6.5 Виключення в конструкторах та деструкторах
- •6.6 Ієрархії виключень
- •Завдання
- •Розділ 7. Рядки
- •Void main ()
- •7.1.1 Конструктори і операції привласнення
- •7.1.2 Операції
- •7.2. Функції класу string
- •7.2.1 Привласнення і додавання частин рядків
- •7.2.2 Перетворення рядків
- •Void main ()
- •7.2.3 Пошук підрядків
- •Void main()
- •7.2.3 Порівняння частин рядків
- •Void main ()
- •7.2.4 Отримання характеристик рядків
- •Завдання
- •Розділ 8. Шаблони класів
- •8.1. Загальна характеристика динамічних структур даних
- •8.2. Стек
- •Void main()
- •Void push(Node **top, int d)
- •Int pop (Node **top)
- •8.3. Черга
- •Void main()
- •Void add(Node **pend, int d)
- •Int del(Node **pbeg)
- •8.4. Лінійний список
- •Void main()
- •Void add(Node **pend, int d)
- •8.5. Шаблони функцій
- •Void main()
- •Void myfunc(type1 X, type2 y)
- •Void main()
- •8.6 Загальні відомості шаблонів класів
- •Void List ::print()
- •Void List::print_back()
- •Void main()
- •8.7 Створення шаблонів-класів
- •Void main()
- •8.8 Спеціалізація шаблонів класів
- •8.9 Переваги та недоліки шаблонів
- •Завдання
- •Розділ 9. Модульні програми (проектування об’єктно-орієнтованого програмування)
- •9.1 Короткі відомості
- •9.2 Збірка вихідних текстів
- •Void main()
- •9.3 Відділення інтерфейсу від реалізації
- •9.4 Шаблони та модульність. Простір імен
- •9.5 Фізичне розділення простору імен
- •9.6 Міжмодульні змінні та функції
- •9.7 Ініціалізація глобальних об'єктів
- •Завдання
- •Розділ 10. Контейнерні класи
- •10.1 Загальні відомості
- •10.2 Послідовні контейнери
- •Void main()
- •10.2.1 Вектори (vector)
- •Void main()
- •Void main()
- •10.2.2. Двосторонні черги (deque)
- •10.2.3 Списки (list)
- •Void main()
- •Void main()
- •10.2.4 Стеки (stack)
- •Void main()
- •10.2.5 Черги (queue)
- •Void main()
- •Void main()
- •10.2.6 Черги з пріоритетами (priority_queue)
- •Void main()
- •Void main()
- •10.3 Асоціативні контейнери
- •10.3.1 Загальні відомості про асоціативні контейнери
- •Void main()
- •10.3.2 Словники (map)
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •10.3.3 Множини (set)
- •Void main()
- •Void main()
- •Завдання
- •Розділ 11. Алгоритми
- •11.1 Ітератори
- •11.2 Функціональні об'єкти
- •Void main()
- •Void main()
- •11.3 Алгоритми
- •11.3.1 Немодифікуючі операції з послідовностями
- •Void main ()
- •Void main()
- •Void main()
- •11.3.2 Модифікуючі операції з послідовностями
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •11.3.3 Алгоритми, пов'язані з сортуванням
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •11.3.4 Узагальнені чисельні алгоритми
- •Void main()
- •Void main()
- •Завдання
- •Список літератури
9.4 Шаблони та модульність. Простір імен
Шаблони не можна ділити на інтерфейс та реалізацію і транслювати окремо. Шаблон є тільки заготівкою для побудови коду: поки шаблон не інстанційований ("конкретизований конкретним типом"), об'єктний код з нього не транслюється – складальникові нічого робити. Модулі, що використовують шаблон повинні підключити файл з повним визначенням шаблону за допомогою #include. Такий спосіб організації коду з шаблонами називається моделлю включення.
Другий варіант організації коду з шаблонами – модель явного інстанціювання. Цей спосіб працює і для шаблонів функцій, і для шаблонів класів. В цьому випадку шаблони інстанціюються (тобто реалізуються, конкретизуються) за допомогою директиви явного інстанціювання.
Тут клас-шаблон, як і звичайний клас, ділиться на інтерфейс і реалізацію, і в проект включаються наступні файли:
файл з визначенням інтерфейсу класу-шаблону;
файл з реалізацією класу-шаблону;
файл з директивами явного інстанціювання;
файл з програмою-клієнтом.
Ділення програми на файли-модулі – це фізичне розділення програми на частини. Щоб розділити велику програму на логічно зв'язані частини, до C++ передбачені простори імен. У новому стандарті визначений стандартний простір імен std.
Простір імен може мати ім'я. Оголошення простору імен – це призначення імені для області, в якій будуть видні компоненти простору імен. Синтаксис іменованого оголошення виглядає так:
namespace ім'я
{ // оголошення і визначення
}
Ідентифікатор namespace є зарезервованим словом. Простір імен може містити оголошення і визначення змінних, функцій, класів, типів, шаблонів і так далі. Ці імена вважаються членами даного простору імен. Визначення мають бути в однині.
У простір імен можна включати і заголовні файли, наприклад:
namespace SPACE { #include "List.h" }
Доступ до елементів простору імен (у тій же одиниці трансляції, але поза ним, або в іншій одиниці трансляції) виконується за допомогою операції дозволу видимості (::). Ідентифікатор простору імен слугує кваліфікатором для імені компоненту:
<простір імен>::<ім’я компоненту>
Наприклад, імена із стандартного простору імен можна писати так:
std::cin
std::cerr
Щоб не супроводжувати імена кваліфікаторами, можна використовувати using-об’яви
using <простір імен>::<ім’я компоненту>
Слово using, так само як і namespace, є зарезервованим словом. Надалі оголошені імена можна використовувати в програмі без кваліфікатора. Для стандартних імен з простору std це виглядає так:
using std::cout;
using std::endl;
Можна оголосити доступним відразу весь простір імен за допомогою using-директиви
using namespace <простір імен>;
Надалі всі імена з вказаного простору імен можна писати без префікса. Ця директива діє до кінця одиниці трансляції. На інші файли її вплив не розповсюджується. Для використання будь-якого імені із стандартного простору імен std потрібно задати директиву
using namespace std;
Цю директиву можна писати всякий раз, коли у вас в програмі зустрічається включення стандартного заголовка із списку, вказаного в новому стандарті.
Будь-яку форму using можна використовувати усередині деякого простору імен з метою включення в нього імен з іншого простору. Не використовуйте глобальну директиву using в заголовних файлах!
У визначеннях членів імена з того ж простору імен дозволено використовувати без вказівки кваліфікатор – аналогічно тому, як в методах класу дозволено вживати будь-які імена з того ж класу без префікса.
Стандарт C++ дозволяє оголошувати синоніми імен (псевдоніми), наприклад:
namesрасе MFC = Microsoft_Foundation_Class;
Така декларація використовується для перевизначення довгих імен, придуманих розробниками бібліотек.
Простори імен можуть бути вкладеними, наприклад:
namespace External {// зовнішній простір імен
double a;
namespace Internal {// вкладений простір імен
void F() { а=7.2; }// працює External ::а
int a;
void G() { а++; } // працює Internal ::а;
}
}
Для звернення до імен з вкладеного простору слід вказувати подвійний префікс-кваліфікатор, наприклад:
External :: Internal ::F();
Псевдоніми можна призначати і для вкладених просторів імен, наприклад:
namespace Borland_Builder { // зовнішнє
/* члени зовнішнього namespace */
namespace Visual_Component_Library { // вкладене
/* члени внутрішнього namespace */
}
}
// Псевдоніми namespace
// Зовнішній простір
namespace ВВ = Borland_Builder;
// Внутрішній простір задається з кваліфікатором
namespace VCL=Borland_Builder::Visual_Component_Library;