2. Які етапи проведення фінансової політики?

Фінансова політика складається з таких етапів, як визначення її цілей, забезпечення необхідної величини ресурсів і виробітку для цього найбільш раціональних шляхів їх досягнення, а також реалізація конкретних дій для досягнення намічених цілей і завдань. Для правильного здійснення поставлених перед фінансовою політикою завдань потрібен чіткий і глибокий підхід до розуміння сутності, цілей та механізму реалізації фінансової політики, а також елементів, її складових. Від ступеня її раціональності залежать темпи розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку та інших галузей, а також суб'єктів України.

Фінансова політика практично будь-якої держави будується зовсім не тільки на базових економічних засадах, але й з оглядкою на поточне становище у світовій економіці. В умови глобалізації фінансів у сучасному світі, щодо вільного руху капіталу та інших обмежених ресурсів фінансова політика будь-якої держави не може будуватися ізольовано і враховувати тільки внутрішній стан економіки, але й повинна орієнтуватися на відповідні вимоги і стандарти міжнародного фінансового права та міжнародних фінансових інститутів.

4. Які типи фінансової політики сформувались історично?

Залежно від міри законодавчої або адміністративної регламентації фінансових відносин, яка характеризується тією частиною доходу, який розподіляється і споживається відповідно до чинного законодавства або адміністративних рішень, розрізняють три типи фінансової політики:

- політика жорсткої регламентації;

- політика помірної регламентації;

- політика мінімальних обмежень.

Жорстка регламентація полягає в тому, що переважна частина фінансових відносин регулюється державою. Права підприємств і громадян у здійсненні фінансових операцій визначаються не стільки їх інтересами, скільки правилами, встановленими законами або адміністративними рішеннями. Така політика проводиться в умовах або адміністративної економіки і відповіднї їй фінансовій моделі, або в умовах обмеженості фінансових ресурсів. Подібна фінансова політика малоефективна, оскільки знижує стимули до продуктивної діяльності, адже фінансовим продуктом діяльності - доходом - більше розпоряджається держава, ніж його власники - юридичні і фізичні особи. Така політика, зазвичай, передбачає достатньо високий рівень бюджетної централізації ВВП.

Помірна регламентація здійснюється в законодавчій формі і охоплює обмежену частину фінансових відносин - взаємини з державою, окремі елементи взаємин на кредитному, фондовому, валютному і страховому ринках. Помірна регламентація повинна зрівноважити інтереси держави і суспільства в цілому і інтереси окремих юридичних і фізичних осіб. Вона забезпечує юридичним і фізичним особам достатні стимули для продуктивної діяльності і в той же час дає можливість державі впливати на соціально-економічний розвиток суспільства.

Політика мінімальних обмежень спрямована на формування максимальної зацікавленості суб' єктів підприємницької діяльності і громадян в ефективному господарюванні. В такому випадку переважно регламентуються тільки взаємини з державою, які до того ж зводяться до мінімуму. Переважна частина фінансових відносин за таких умов регламентується на договірних принципах між окремими суб' єктами.

Поточна фінансова діяльність держави відображає тактику реалізації фінансової політики. Її основним знаряддям є бюджет. Його структуриза-ція за джерелами формування доходів і напрямками фінансування витрат, за рівнями адміністративно-територіального поділу характеризує ту або іншу фінансову політику.