Розділ 2. «Характеристика праці».
2.1. Структура твору. Твір є частиною книги колективу авторів – «Проблема человека в западной философии»(1988).
Твір має досить чітку структуру та складається з таких частин:
“Предчуствие и превращение у бушмненов”
“Подражение и притворство”
“Фигура и маска”
“Обратное превращение”
“Запрет превращения”
“Рабство” [6]
2.2. Стиль викладення.
Твір має формально-логічний спосіб викладу матеріалу. Протягом всього твору присутні особисті роздуми автора, метою яких є доведення істини.
Розділ 3. «Характеристика поглядів у праці».
3.1.Основоположні поняття (категорії) праці.
Протягом усіх роздумів автора застосовуються різноманітні поняття та категорії для кращого розуміння прочитаної праці.
Основними категоріями наукового знання праці є такі: бушмени (народ), риса (“в случае раны – старая особенность тела, постоянно напоминающая о себе, в случае ремня – длящееся давление, в случае чесания – изолированное движение”) [7, ст. 287], утотожнення, імітація, тотем, метемпсихоз і дарвінізм, редукція (“учащение обратных превращений ведет к редукции мира”) [7, ст. 496], аранда (племя), пароксизм, раб (“это собственность, как скот, но не как безжизненная вещь”) [7, ст. 502].
До основних філософських категорій можна віднести: істина, боги, міф, тайна, страх, диявол, душа, пекло (“в сотнях рассказов-предостережениях повествуется, к чему ведет сговор с дьяволом, детально живописуется вечные муки душ в аду”) [7, ст. 498] , відьма, смерть, влада. Категорії філософії даної праці є такі: передчуття та перетворення, простота та конкретність, наслідування та удавання, фігура та маска, біль та радість (“считается неподобающим сразу показывать боль и радость, ее замыкают в себе, и лицо остается спокойным”) [7, ст. 492].
3.2. Ідеологеми праці.
Ідеологеми Канеті: перетворення, передчуття, наслідування (“подражение – это нечто внешнее; предпологается что-то, находящееся перед глазами, чьи движения копируются”) [7, ст. 488] , удавання (“переходной формой от подражения к превращению, где остановка на полпути делается сознательно, является притворство”) [7, ст. 489] , Шехмет, Анубіс, Тот, Хатор, Гора, викриття (“Властитель ведет нескончаемую боротьбу против спонтанных и неконтролируемых превращений. Разоблачение – средство, используемое им в этой боротьбе,- полярно противоположно превращению, и его можно назвать обратным превращением”) [7, ст. 496] , трикстер. Я вважаю, що найголовнішою ідеєю є бачення перетворення через призму відчуттів, наслідувань, удавань,фігур, масок та рабства.
3.3. Антропологеми праці.
Людина виступає як жива, тілесна істота, як організм, що знаходиться під владою природних законів, підпорядкований впливам механізмів біологічної детермінації. Тобто людина знаходиться повністю під впливом своєї природної необхідності. [8] Вітальною рисою людини у творі виступає перш за все її підсвідомість. Наприклад, ті ж самі бушмени, не чуючи, не бачачи, можуть підсвідомо відчувати наближення людини або тварини. Наступною вітальною рисою виступає генетика. Син відчуває рану свого батька саме у тому місці, де відчуває її батько. Це свідчить про надсильний генетичний зв'язок.
Вітальне “Я” обмежене в можливостях і формах свого прояву і не здатне виходити за власні межі. Гарним прикладом можна навести таких уривок з праці: “Но, не смотря ни на что, оставшаяся часть его личности отделена от маски; это та часть, которая боится разоблачения, которая знает, что внушает страх, не имея на то оснований” [7, ст. 495].
Людина наділена здатність існувати в суспільстві і виконувати різні соціальні функції, виступаючи неподільною частиною соціуму. Тобто соціальне “Я” усвідомлює свою залежність від корпоративного “Ми”, ставлячи його потреби вище від своїх власних. Знищують особисте такі види діяльності, як трудова, економічна та політична. [8] У творі обмеженням соціального “Я” постає рабство. На думку Канеті, рабство не є володінням людиною як речима, але раба можна утотожнити з твариною та власністю. Також першоосновою створення влади є “Когда людям удалось собрать столько рабов, сколько животных в стаде” [7, ст. 503]
Духовне “Я” людини допомагає їй підніматися над природною і соціальною обмеженістю свого існування та виходити в сферу свободи, яка є одночасно світом культури. Й цьому випадку найголовнішими для людини є загальнолюдські цінності – ідеали, блага, справедливості. [8] Духовне “Я” зображується у праці через призму релігійного. Найближче людина може зрозуміти свою сутність через роздуми про фігури богів стародавніх релігій та тотеми.
3.4. Соціальна онтологія праці.
Розуміння «перетворення» постає через різні призми:
як натуралізм, перетворення сприймається як життєвий процес;
як логізму, перетворення - логічна стадія існування;
як психологізм – як здатність володіти над іншими (“Способность человека к превращениям, давшая ему столько власти над другими существами, едва ли в достаточной мере заметна и понята”) [7, ст. 483] та відтворення істини (“Предчувствие возмещает истину. Тот, кто глуп, не понимает урока и попадает в беду. Его убивает лев, или происходит иное несчастье. Понимающему постукивание поведает, какой дорогой нельзя идти, какой стрелой нельзя стрелять”) [7, ст. 485];
Досить яскраво проявляється рабство через призму біологізму та дарвінізму. Людина за своєю природою веде боротьбу за виживання, відбувається природній відбір, пристосування до навколишнього середовища. Тобто існує зверхність одних людей над іншими, з’являється влада – “Стремление превратить людей в животных – сильнейший побудитель распространения рабства. Энергию этого стремления так же трудно переоценить, как и противоположного – стремление превратить животных в людей. Этому послденему обязаны своим существованием величайшие творения духа, такие, как метемпсихоз и дарвинизм” [7, ст. 503] .
3.5. Антиномії у праці.
Першою ідеєю постає те, що людина має великі здатності до перетворення та володіння над іншими істотами. Кожна людина володіє цією здатністю та кожна її застосовує. У перетворенні зберігається здатність завжди залишатися самим собою. Ніхто не має права порушити цілісність маски – “Смертью карается срывание маски кем-то другим. Пока она активна, она неприкосновенна, неуязвима, священна” [7, ст. 494].
Але, у праці постає інша ідея, яка суперечить першій. Якщо ж ніхто не має порушувати цю саму цілісність маски, то чому існує рабство? На це питання автор відповідає таким чином: “Разделение труда не угрожает многообразию человеческих превращений до тех пор, пока человек может заниматься разнообразными делами. Но когда он ограничивается одним-единственным и при этом должен сделать возможно больше и в возможно более короткое время, то есть быть производительным, он становится тем, что, собственно, и следовало бы назвать рабом” [7, ст. 502]. Тобто протиставляються дві ідеї – свободи та обмеженості.