2.Середньої важкості.

3.Важкий.

Б.1. Неускладнений (окремо не вказується).

2.Ускладнений (вказати ускладнення – емфізема, легенева гіпертензія, легеневе серце тощо).

ІІІ.За фазою процесу:

1.Ремісія.

2.Загострення.

ІV. За розповсюдженістю процесу (бажано вказати точну локалізацію змін по сегментах):

1.Односторонні бронхоектази.

2.Двосторонні бронхоектази.

Приклади формулювання діагнозу

1.Бронхоектатична хвороба, легкий перебіг, фаза ремісії. Циліндричні бронхоектази в нижній долі лівої легені (S 9 ). ДН – І ст.

2.Бронхоектатична хвороба, важкий ускладнений перебіг, фаза загострення. Змішані двосторонні бронхоектази в нижніх частинах легень. Хронічний обструктивний бронхіт, фаза загострення. Емфізема легень. ДН

– ІІІ ст.

Клінічна картина захворювання розвивається поступово, спочатку з'являється вологий кашель після перенесеної гострої пневмонії, тяжкої форми грипу, коклюшу у дітей. Початок захворювання виявити важко тому, що воно протікає як “застуда” і не залишається в пам’яті хворого. Основним пунктом старту захворювання часто буває перенесення в ранньому віці пневмонії. В анамнезі відзначаються повторні пневмонії, захворювання верхніх дихальних шляхів. Хворі бронхоектатичною хворобою скаржаться на вологий кашель із виділенням слизистого, слизисто-гній-ного харкотиння. Кількість останнього поступово збільшується до 200—500 мл на добу, воно виділяється «повним ротом», переважно зранку, має неприємний запах, часто спостерігається кровохаркання. Іноді може виникати легенева кровотеча. У хворих зменшується маса тіла, відсутній апетит.

При затримці виділення харкотиння температура тіла може підвищуватись до 38°С і більше. Під час загострення хвороби зростають загальна слабість, пітливість, кашель, кількість виділеного харкотиння, підвищується температура тіла. діленого харкотиння, підвищується температура тіла.

Пальці на руках набувають вигляду «барабанних паличок», змінюються нігті («годинникові скельця»). При перкусії можна виявити притуплений звук. Під час аускультації вислуховуються дрібнота середньо-пухирчасті хрипи, особливо в період загострення.

На оглядовій рентгенограмі виявляється вогнищева деформація легеневого рисунка, кистоподібні прояснення, на томограмах — ділянки карніфікації, тонкостінні порожнини, циліндричні розширення бронха.

94

Найбільш інформативним методом у діагностиці бронхоектатичної хвороби є бронхографія.

На бронхограмах виявляється патологія регіонарних бронхів, уточнюється сегментарна локалізація процесу та вид бронхосктазів (мішкоподібні, циліндричні, веретеноподібні чи змішані).

Діагностика. Бронхосктатичну хворобу діагностують на основі появи вологого кашлю після перенесеної пневмонії, гострих респіраторних захворювань, частих пневмоній з однією і тією ж локалізацією, стійкої аускультативної картини. Суттєвими у діагностиці бронхосктатичної хвороби є дані рентгенологічного та особливо бронхографічного досліджень.

Лікування бронхоектатичної хвороби провадять як консервативним, так і оперативним шляхом. Основним у консервативному лікуванні є антимікробна санація бронхіального дерева, яка включає

етіотропну терапію, спрямовану на ліквідацію гнійної мікрофлори. З цією метою використовують антибіотики, сульфаніламідні, нітрофуранові препарати з урахуванням антибіотикограми.

Антибіотики, сульфаніламідні препарати вводять внутрішньовенно, внутрішньом'язево, а також безпосередньо у бронх (ендобронхіально) за допомогою катетера або бронхоскопа. Антибактеріальні препарати слід, використовувати у великих дозах.

Другим важливим моментом у лікуванні даного захворювання є

видалення бронхіального ексудату за допомогою бронхоскопії, використання муколітичних засобів (амброксол, ацетилцистеїн тощо), постурального дренажу, масажу грудної клітки, дихальної гімнастики. Необхідно також провадити дезінтоксикаційну терапію, призначати протизапальні, десенсибілізуючі препарати, бронхолітики, вітаміни. До хірургічного лікування вдаються при чітко з'ясованому діагнозі, частих загостреннях хвороби, легеневих кровотечах.

Прогноз хвороби залежить від поширення процесу та характеру ускладнень.

Хворі можуть стати інвалідами або загинути від сильної легеневої кровотечі, дихально-серцевої недостатності, амілоїдозу вирок.

Профілактика бронхоектатичної хвороби полягає у своєчасному Лікуванні пневмоній, бронхітів, гострих респіраторних захворювань, коклюшу.

Велику увагу приділяють загартуванню організму, заняттям фізичною культурою, відмові від куріння та зловживання алкоголем.

Рекомендована література

Основна

1. Передерій В.Г., Ткач С.М. Бронхоектази// Основи внутрішньої медицини. Том 1/ Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів.— Вінниця: Нова Книга, 2009.— С. 108–113.

95

2. Сєркова В.К., Станіславчук М.А., Монастирський Ю.І. Сухий (фібринозний) плеврит // Факультетська терапія.– Вінниця: НОВА КНИГА, 2005.– С.425–427.

Додаткова

1. Бронхоектатична хвороба//.1Клінічна пульмонологія/ За ред..І.І. Сахарчука. — Київ: Книга плюс, 2003.— С. 144–156

Інфекційна деструкція легень (ІДЛ) це важкий

патологічний стан, що характеризується запальною інфільтрацією та наступним гнійним розпадом легеневої паренхіми в результаті дії неспецифічних інфекційних збудників.

Види інфекційних деструкцій (за М. В. Путовим, 1998 р.)

1.Гнійний абсцес.

2.Гангренозний абсцес.

3.Гангрена легень.

Абсцес легень – це неспецифічне запалення легеневої тканини, що супроводжується її некрозом і подальшим розплавленням у вигляді обмеженого вогнища з утворенням однієї чи декількох гнійно-некротичних порожнин.

Гангрена легень – це важкий патологічний стан, який характеризується обширним некрозом та іхорозним (гнилісним) розпадом легеневої тканини, не схильним до обмеження.

Гангренозний абсцес легень – це проміжна форма інфекційної деструкції, при якій некроз і гнійно-іхорозний розпад має тенденцію до обмеження, в процесі якого формується порожнина, що містить секвестри легеневої тканини, які поволі розплавляються і відторгуються.

Також до ІДЛ слід віднести стафілококову деструкцію легень, яка набагато частіше спостерігається в ранньому дитячому віці (і, відповідно, вивчається в курсі педіатрії), однак останнім часом буває і в дорослих.

Стафілококова деструкція легень є ускладненням стафілококової пневмонії, при якому утворюються внутрішньолегеневі (як правило, множинні, невеликого розміру) порожнини і, яке має схильність до приєднання плевральних ускладнень (піоторакс, піопневмоторакс тощо).

Етіологія ІДЛ. Захворювання викликається різними бактеріями гноєрідної флори: золотистим стафілококом, стрептококом, неклостридіальними анаеробами, клебсіелою, ентеробактеріями і ін.

Сприяючими факторами є: куріння, хронічний бронхіт, бронхіальна астма, цукровий діабет, грип, алкоголізм.

Патогенез. Найчастіший шлях інфікування – бронхогенний: аспіраційний (шлунковий вміст, слиз, кров, сторонні тіла) та інгаляційний – попадання патогенної флори в респіраторні шляхи. Рідше зустрічаються гематогенні, лімфогенні і травматичні шляхи. Абсцес легень починається або з нагноєння попередньо блокованого бронху, або з пневмонічного

96