12) Розлади сексуальної поведінки дорослих

Перверсія (лат. perversiō «перегортання»), або збочення, — термін, що описує відхилення від норми сексуальної поведінки у суспільстві. Поняття статевого збочення увійшло у вжиток з 1870-х років, коли в працях ряду вчених (перш за все, Р. Крафт-Ебінга) була обґрунтована інтерпретація відхилень від нормальної сексуальності як хворобливих, що потребуютьлікування і підлягають віданню медицини.

Прийнято вважати, що терміни «збочення» й «інверсія» вперше використані в роботі Ж. Шарко і В. Маньяна «Перетворення статевого почуття та інші сексуальні збочення» (фр. Inversion du sens génital et autres perversions sexuelles, 1882), яка була присвячена спробам «лікувати» гомосексуальність гіпнозом. Книга була перекладена російською, з якої термін перейшов в українську.

Використання терміна «статеве збочення» в медицині наприкінці XX століття було піддано критиці. Було зазначено, що саме по собі слово «збочення» має негативний зміст,стигматичний смисловий контекст^[1]. Крім того, з точки зору сучасної медицини психічним розладом, що вимагає лікування, може визнаватися лише таке порушення, яке перешкоджає діяльності людини як члена суспільства^[2]. Крім того, концепція збочення носить суб'єктивний характер, її застосування залежить від конкретного суспільства. Тому зараз замість терміну збочення (перверсія) у науковій літературі використовується термін парафілія, хоча цей термін також викликає суперечки^[1]. Тому ті сексуальні практики, які раніше позначалися як статеві збочення, нині окремими сексопатологами розглядаються як сексуальні девіації (відхилення), причому вважається, що у більшості випадків (коли відсутні критерії хворобливого розладу психіки) медичне втручання не потрібне^[3].

До кінця 20 сторіччя до перверсій також відносили гомосексуальність (гомосексуалізм). Деякі лікарі намагались лікувати гомосексуальність, в тому числі і з застосуванням жорстокої практики електрошокової терапії (до речі, в деяких країнах цей вид «лікування» використовується і досі). Проте, переважно, результатами такого впливу ставали розлади психіки людини. Сексуальна орієнтація або залишалась без змін, або свідомо приховувалась пацієнтом, аби припинити тортури, чи переходила в латентну стадію, як наслідок жодних результатів такі практики не дали. А в деяких випадках були причиною небезпечної для суспільства агресії з боку пацієнта.

17 травня 1990 року гомосексуальність було виключено з переліку хвороб ВООЗ. Сучасна психіатрія не вважає гомосексуальність відхиленням, але лише одним з різновидів норми.

Види перверзій [ред.]

• Фелляція (мінет)

• Кунілінгус (куннилитус)

• Фетишизм — виникнення лібідо на одяг протилежної статі

  • Апотемнофілія — роль фетишу відіграють недоліки тіла

  • Пігмаліонізм (монументофілія, іконолагнія) — роль фетишу відіграють зображення людського тіла (картини, статуї, статуетки, фотографії)

  • Ретифізм — різновид фетишизму, роль фетишу відіграє взуття

• Нарцисизм (аутофілія, аутоеротизм, аутоерастія) — об'єктом статевого потягу є власне тіло

  • Аутоеротизм (лібідо, спрямоване на себе)

  • Аутомоносексуалізм

• Гетерохромофілія

• Мазохізм

• Садизм

• Ексгібіціонізм — демонстрація статевих органів чи стосунків іншим

• Аноргазмія — неспроможність настання оргазму

• Вагінізм (характерно для жінок)

• Педофілія — статевий потяг до дітей

• Партенофілія — статевий потяг до зрілих незайманок

• Ефебофілія — статевий потяг до юнаків-підлітків

• Німфофілія — статевий потяг до молодих дівчат, юнок

• Алібідомія — статева холодність

• Геронтофілія (пресбіофілія) — статевий потяг до осіб, значно старших за віком

• Трансвестизм — відчуття себе особою протилежної статі

  • Цисвестизм — різновид трансвестизму, пов'язаний із одяганням одягу іншої соціальної чи вікової групи

  • Гомесвестизм — різновид трансвестизму, пов'язаний із одяганням одягу іншої людини своєї статі

• Зоофілія — статевий потяг до тварин

• Фроттаж (фроттеризм) — отримання статевої насолоди шляхом дотику чи тертя статевими органами до різних частин тіла обраного суб'єкту у тісняві, у натовпі, наприклад, у міському транспорті

Педофілія(відлат.padis— «дитя», ігрец.philia— «любов») — статевий потяг до дітей, які не досягли вікустатевого дозріванняабо ж знаходяться лише в ранній його стадії.Статеве збочення.

В строгому сенсі педофілію як потяг до дітей слід відрізняти від ефебофіліїяк потягу до підлітків, однак часто, особливо в розмовній мові, та публіцистиці, під педофілією розуміють статевий потяг до неповнолітніх узагалі.

Педофілами вважаються ті, хто:

1. за період не менше 6 місяців, з рецидивами, мали інтенсивні сексуальні фантазії, пов'язані з сексуальною активністю з препубертатною дитиною або дітьми (головним чином віком до 13 років і молодше)

2. якщо особа реалізувала ці сексуальні потреби, або ці сексуальні потреби або фантазії є причиною помітного страждання чи міжособистісних труднощів

3. людина має 16 років та старше і щонайменше як понад 5 років старша від дитини чи дітей (відповідно до першого критерію)^[1]

Поширеність: Педофілія в строгому значенні цього терміну спостерігається в більшості у чоловіків і вкрай рідко серед жінок. Більшість педофілів — гетеросексуали; чимало з них перебувають ушлюбі та мають дітей; також їм властива схильність до алкоголізму^[3].

Прояви :

Проявом педофілії, її реалізацією є розпусні дії щодо дітей. Зазвичай це розповіді про інтимні відносини, роздягання дітей, огляд їхніх статевих органів, мастурбація в присутності дітей, демонстрація порнографії, огляд і показ статевих органів, ласки, як поверхневі так і глибокі, інодіоральні контакти, значно рідше справа доходить до генітального чианальногостатевого акту.

Гетеро- та гомосексуальна педофілія 

Педофілія може бути як гетеро-так ігомосексуальною. Одні педофіли цікавляться дівчатками, другі хлопчиками, треті дітьми обох статей. Оскільки для педофіла головним стимуломсексуального збудженняє недозріле дитяче тіло, то дуже часто стать дитини не має для них особливого значення. Через це серед педофілів частіші гомосексуальні контакти, тобто за шкалою Кінсі вони в середньому мають більший бал аніж нормальні чоловіки.

Гомосексуальна педофілія — різновид педофілії, який характеризується статевим потягом дорослих чоловіків до статево незрілих хлопчиків.

Причини виникнення 

Причинами для формування педофілії служать відхилення психосексуального розвитку, проблеми спілкування з особами іншої статі, а часто також сексуальні розлади, що заважають нормальному статевому життю.

Зоофі́лія(скотоло́зтво, зооера́стія) —парафілія, статевий потяг до тварин, одержання сексуального задоволення в контактах з ними.

Сексуальний фетишизм – статевий потяг до різних предметів, частин тіла, одягу і т. ін., що замінюють статевого партнера^[1]. Використання предметів, які призначені для безпосередньої стимуляцію ерогенних зон – фалоімітаторів, вібраторів, страпонів тощо не є фетишизмом.

Мазохі́зм— схильність до пошуку фізичних або психічних страждань для досягненнясексуального збудженняабо задоволення. При цьому мазохізм розглядається і як умова, і як джерело задоволення.

Поняття у науку запровадив Ріхард фон Крафт-Ебінгза іменем австрійского письменника, уродженцяЛьвоваЛеопольда фон Захер-Мазоха.

При мазохістській формі сексуальної активності сексуальне задоволення залежить від фізичного чи психічного болю (побиття, загрози, приниження, образа тощо), що реально або в уяві був завданий партнером. Мазохізм з'являється в ранньому дитинстві, зазвичай у поєднанні з садизмом(Садомазохізм), як компонентний або парціальний потяг. Для виникнення мазохістських переживань інколи достатньо буває думки (уяви сцен приниження). Часто мазохізм поєднується з сценамиексгібіціонізму.

Сади́зм— формасексуальноїповедінки, при якійсексуальне збудженнята насолода відбувається внаслідок приниження та заподіяння страждань партнерові. У певному сенсі садизм може проявлятися у формі знущання над тваринами.

Термін садизм у розмовній мові вживається в ширшому сенсі, на означення особи, яка одержує задоволення від страждання інших.

Формою поведінки, протилежною до садизму, є мазохізм, тобто бажання бути приниженим та зазанавати знущань від інших з метою одержання сексуального задоволення.

Ексгібіціоні́зм (від лат. виставляти) — така форма сексуальних відхилень, коли досягнення статевого збудження і насолоди реалізується шляхом демонстрації статевих органівособам протилежної статі поза ситуаціями статевих контактів. Нерідко це відхилення є своєрідним еквівалентом фактичної неможливості статевого акту у зв'язку зімпотенцією, особливо у людей похилого віку.

Різновидом ексгібіціонізму є:

а) кандаулезізм (від імені лідійського царя Кандаулеса, який показував стороннім свою сплячу голу дружину);

б) еротографоманія (хвороблива жага до складання любовно-еротичних послань);

в) ексгібіціонізм словесний.