Індивідуальні завдання. І Варіант

1. Інтенсивність світла, що виходить з поляризатора 100Вт. Яка буде потужність світлового променя, якщо на його шляху розмістити аналізатор, площина поляризації якого утворює кут 45⁰ з площиною поляризації поляризатора?

2. Освітленість поверхні поляризованим світлом 200 лк. При розміщенні на шляху променя аналізатора освітленість зменшилась до 150 лк. Який кут між площиною поляризації променя і площиною поляризації аналізатора?

3. При падінні променя на діелектричну дзеркальну пластину відбиті промені максимально поляризовані при куті 60⁰. Знайти показник заломлення матеріалу пластини.

Іі Варіант

1. Освітленість поверхні поляризованим світлом 100 лк. Яка буде освітленість поверхні, якщо на шляху променя розмістити аналізатор площина поляризації якого утворює кут 30⁰ з площиною поляризації променя?

2. Потужність світлового поляризованого променя 10 ВТ. На шляху променя розмістили аналізатор. Який кут повинні утворювати площини поляризації променя та аналізатора, щоб інтенсивність променя після аналізатора зменшилась у 2 рази?

3. Показник заломлення води 1,3. При якому куті падіння променів на воду відбиті промені будуть максимально поляризовані? Воду вважати діелектриком.

Контрольні питання:

1. Чим відрізняється природне світло від поляризованого?

2. Сформулюйте і дайте математичний запис закону Малюса.

3. Яке світло називають частково поляризованим? Що таке ступінь поляризації?

4. Чим відрізняється плоскополяризована хвиля від еліптично поляризованої?

Література

1. Кучерук І.М., Горбачук І.Т. Загальний курс фізики у трьох томах. Підручник для вузів. – К.: Техніка, 1999.

2. Савельев И.В. Курс общей физики. т. 2. Электричество и магнетизм. Волны. Оптика: Учебное пособие. – М.: Наука, 1989. – 352 с.

3. Зисман Г.А., Тодес О.М. Курс общей физики. Т. 3. Оптика, физика атомов и молекул, физика атомного ядра и микрочастиц. – М.: Наука, 1970. – 496 с.

4. Лабораторный практикум по физике: Уч. Пособие для вузов/Под ред. К.А. Барсукова. – М.: Высш. шк., 1988. – 351 с.

5. Майсова Н.Н. Практикум по курсу общей физики. – М.: Высш. шк.,1970.–448с.

Лабораторне заняття № 22 Тема: Експериментальна перевірка рівняння Ейнштейна для фотоефекта.

Мета роботи: Вивчити закони зовнішнього фотоефекта, дослідити вольт-амперні характеристики вакуумного фотоелемента, визначити роботу виходу і червону границю матеріалу фотокатода.

Прилади та обладнання:джерело світла, світлофільтри, вакуумний фотоелемент, джерело струму, вольтметр, мікроампер метр, з’єднувальні проводи.

Теоретичні відомості

Зовнішній фотоефект – це випущення електронів (фотоелектронів) з поверхні тіла під дією світла. Фотоелектрони при русі в зовнішнім електричному полі створюють фотострум. Залежність цього фотоструму від напруги на фотоелементі нелінійна. Фотострум збільшується при збільшенні напруги лише до визначеного граничного значення I_н (фотоструму насичення). За законом Столетова, при незмінному спектральному складі світла, що падає на фотокатод, фотострум насичення пропорційний енергетичній освітленості Е_е катода.

При подачі на анод фотоелемента негативної напруги фотострум поступово зменшується, прямуючи до нуля при деякій напрузі (напруга закривання). Існування фотоструму при негативних напругах на аноді означає, що фотоелектрони вилітають з катода з деякою швидкістю (кінетичною енергією). Максимальна початкова швидкість фотоелектронів v_max зв'язана з затримуючою різницею потенціалів U₃ співвідношенням: (1) дее и m – заряд і маса електрона.