Тема 8. Доходи населення, їх формування та розподіл

1. Доходи, їх види та джерела формування.

Доходи населення первинні (основні) - заробітна плата, прибуток, процент, земельна рента. Сімейні доходи - кінцевий результат розподілу доходів.

Джерела формування доходів:

• трудові, отримані від участі в праці (заробітна плата, премія і т.п.) і підприємницькій діяльності (прибуток);

• нетрудові, які надходять незалежно від трудової діяльності (суспільні фонди споживання, трансфертні платежі, що надходять від держави (допомоги по безробіттю, різні виплати і т.п.) та доходи від власності (відсотки по вкладах, рента, дивіденди та ін.)

Заробітна плата – частка працівника у фонді розподілу по праці, виражена в грошовій формі (для підприємств, де працівники є власниками засобів виробництва).

Заробітна плата є основною формою доходу переважної частини самодіяльного населення. Зарплата за формою сприймається як вартість або ціна товару робоча сила..

Фактори, які впливають на величину заробітної плати:

• величина вартості робочої сили;

• національні (історичні) особливості країни;

• кон’юнктура на ринку праці та ін.

Зарплата номінальна – сума грошей, отриманих працівником.

Зарплата реальна – кількість матеріальних благ і послуг, які працівник може придбати на свою номінальну зарплату при даному рівні цін та податків.

Зарплата погодинна – форма зарплати, яка встановлює розмір винагороди в залежності від відпрацьованого часу. Може бути погодинною, поденною, потижневою, помісячною.

Ціна “праці” (погодинна ставка) – одиниця виміру погодинної зарплати.

,

де Зп - погодинна ставка оплати праці; Вд - денна вартість робочої сили;

Пд - кількість годин денної праці.

Зарплата відрядна – перетворена форма погодинної форми зарплати. Розмір її визначається кількістю та якістю створеної продукції і величиною оплати за одиницю продукту.

Організація оплати праці – нормування праці, форми і системи зарплати, регулювання фонду зарплати та ін. Наприклад, тарифна система (система посадових окладів), безтарифна система, тощо.

Тарифна система – сукупність нормативів, за допомогою яких регулюється рівень зарплати, складається з:

• тарифної ставки (погодинна ставка);

• тарифної сітки (шкали, яка за допомогою коефіцієнтів визначає співвідношення ставок працівників різної кваліфікації);

• тарифно-кваліфікаційного довідника - нормативних документів для тарифікації робіт і присвоєння працівникам кваліфікаційних розрядів.

2. Сімейні доходи, їх структура та використання.

Найповніше відображають рівень добробуту населення сімейні доходи. Сім'я являє собою групу осіб, які пов'язані родинними стосунками і спільно ведуть господарство. Основними джерелами доходів сім'ї є:

1) заробітна плата;

2) доходи від особистого підсобного господарства;

3) від фермерського господарства;

4) від індивідуальної трудової діяльності;

5) від власності;

6) від трансфертних виплат.

3. Державне регулювання розподілу доходів.

Ринковий механізм розподілу доходів породжує надмірну нерівність. Вона може певною мірою нівелюватися втручанням держави. Це втручання детермінується не тільки потребою зменшення нерівності в доходах, а й багатьма іншими факторами. До них, зокрема, належать:

1) необхідність утримання непрацездатних членів суспільства (пенсіонерів, інвалідів, дітей-сиріт та інших);

2) необхідність надання допомоги безробітним та іншим соціально незахищеним верствам населення;

3) необхідність мобілізації коштів для вирішення екологічних проблем;

4) забезпечення розвитку фундаментальної науки, освіти, охорони здоров'я;

5) забезпечення обороноздатності країни;

6) утримання державного апарату.

Втручання держави в перерозподіл доходів здійснюється трьома основними способами.

1. Через трансфертні платежі. Через них частина доходів держави, яка формується головним чином за рахунок оподаткування, передається у формі пенсій, стипендій, допомог, субсидій пенсіонерам, студентам, неповним і багатодітним сім'ям, сиротам, людям похилого віку, безробітним, інвалідам та іншим громадянам, які не мають засобів для існування або мають їх дуже мало.

2. Через цінову політику. Ринкові ціни можуть виявитись дуже високими для деяких категорій громадян. Тому держава втручається в ціноутворення. Вона встановлює ціни на товари державних підприємств, мінімальний розмір заробітної плати, впливає на тарифи житлово-комунальних послуг, зв'язку, транспорту, на електроенергію. Значну роль майже в усіх країнах держава відводить ціноутворенню на сільськогосподарську продукцію. В урожайні роки вона закуповує значну частину продукції, щоб запобігти зниженню цін на неї. І навпаки, в неврожайні роки продає свої запаси, щоб стримувати зростання цін. Така політика відповідає інтересам виробників і споживачів.

3. Через прогресивний характер оподаткування. Диференціація ставок подоходного податку і податку на особисте майно громадян дає можливість перерозподіляти значну частину доходів багатих на користь бідних. Прогресивний податок використовується у податковій політиці багатьох країн. Держава встановлює неоподатковуваний мінімум доходів. Його рівень залежить від загального рівня доходів населення.