- •1. Вступ. Предмет і методи анатомії, фізіології та гігієни
- •2. Значення анатомії, фізіології та гігієни дитячого організму для педагогіки, психології
- •3. Коротка історія розвитку анатомії, фізіології та гігієни
- •4. Організм людини — єдине ціле
- •I.M. Маруненко, є.О. Невєдомськи, II і л'ои/шіім,ч Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної . І/Іііін
- •Тема 1. Загальні закономірності росту та розвитку дітей і підлі ї кін
- •5.Найхарактерніші риси різних періодів розвитку людини.
- •4. Вікова періодизація
- •Вікова періодизація за періодами навчання (соціальний принцип)
- •2. Хімічний склад клітини
- •1. Поділ клітини
- •4.Будова і функції тканин
- •Тема 2.
- •1. Значення опорно-рухової системи
- •2. Форма та з'єднання кісток
- •3. Анатомічна будова кістки
- •1. Частини скелета
- •1. Груднинна суглобова поверхня; 2 груднинний кінець; 3 — надплечовий кінець.
- •Скелет нижньої кінцівки
- •2. Хвороби кісток
- •3. Перша допомога при ушкодженнях опорно-рухової
- •Види ушкодження опорно - рухової системи і перша допомога при них
- •2. Будова, форма скелетних м'язів
- •Соскоподібний м 'яз;
- •- Підвищення великого пальця;
- •4. Робота м'язів
- •6. Профілактика захворювань і травм опорно-рухового
- •Гігієнічні норми часу організованої рухової активності дітей та підлітків
- •Тема 3.
- •2. Функції, склад і кількість крові
- •4. Будова і функції еритроцитів
- •8. Групи крові
- •1. Будова серця і судин
- •2. Цикл роботи серця. Вікові зміни серця
- •3. Рух крові по судинах
- •4. Велике і мале кола кровообігу.
- •6.Профілактика та перша допомога при серцево – судинних захворюваннях і кровотечах
- •Види кровотеч і перша допомога
- •1 Правила накладання тиснучої пов'яжи:
- •2 Правила накладання джгута на кінцівки:
- •3 Правила накладання джгута-закрутки:
- •Тема 4.
- •1. Значення дихання
- •2. Будова органів дихання
- •3.Дихальні рухи
- •4. Легеневі об'єми. Життєва ємність легень
- •1. Газообмін у легенях і тканинах
- •3. Хвороби дихальної системи та заходи запобігання їм
- •4. Перша допомога при ураженні органів дихання. Реанімаційні заходи при зупинці серця і дихання
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 5.
- •1. Біологічне значення травлення
- •Хімічні елементи, які містяться в організмі (з "Прикладної біохімії" Морзе)
- •1. Травлення в порожнині шлунка
- •6. Перша допомога при харчових отрутних
- •Тема 6.
- •1. Обмін речовин як основна умова життя
- •4. Обмін вуглеводів
- •Питання для самоперевірки
- •1. Звільнення і перетворення енергії в організмі.
- •Добова потреба дітей шкільного віку в білках, жирах вуглеводах та енергії
- •Добова потреба дітей шкільного віку у мінеральних речовинах
- •1. Органи і шляхи виділення кінцевих продуктів обміну
- •2. Сечова система: будова, функції
- •Література
- •2. Участь шкіри у теплорегуляції
- •3. Хвороби та ураження шкіри
- •Тема 7.
- •1. Біологічне значення залоз внутрішньої секреції
- •2. Будова і функції ендокринних залоз
- •3. Регуляція діяльності ендокринних залоз
- •Тема 8.
- •1. Біологічне значення нервової системи
- •2. Загальний план будови нервової системи
- •3. Властивості червової системи
- •4. Поняття про рефлекс. Рефлекторна дуга
- •5. Основні етапи розвитку нервової системи
- •2. Загальний план будови головного мозку
- •3. Ріст і розвиток головного мозку
- •4. Порушення стану нервової системи та їхня профілактика
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 9.
- •2. Умовні і безумовні рефлекси
- •3. Механізм утворення умовного рефлексу
- •IV встановлення тимчасового зв 'язку між вогнищами збудження в корі і утворення умовного рефлексу (виділення слини при дії світла).
- •4. Гальмування умовних рефлексів
- •6. Закони вищої нервової діяльності, сформульовані і.П. Павловим
- •1. Вчення і.П. Павлова про дві сигнальні системи дійсності
- •2. Пізнавальна діяльність людини
- •3. Увага: фізіологічний механізм, види, властивості
- •4. Пам 'ять: фізіологічні механізми та види
- •6. Динамічний стереотип
- •1. Типи вищої нервової діяльності
- •2. Особливості вищої нервової діяльності дитини
- •3.Сон та його гігієнічне значення.
- •5. Стрес: різновиди, механізми виникнення, біологічне значення
- •Література
- •Тема 10.
- •1.Значеня сенсорних систем для організму людини
- •2. Зорова сенсорна система: будова, функції.
- •3. Профілактика порушення зору у дітей і підлітків
- •4. Ембріологія ока. Вікові особливості зорових рефлекторних реакцій
- •5. Слухова сенсорна система: будова, функції
- •6. Хвороби вуха та гігієна слуху. Профілактика
- •7. Вікові особливості слухового аналізатора
- •Питання для самоперевірки
- •Вестибулярний апарат.
- •2. М'язово – суглобове чуття (руховий, пропріоцептивний
- •3.Органи чуття внутрішніх органів
- •4.Смаковий аналізатор: будова, функції
- •5.Нюховий аналізатор: будова, функції
- •6. Органи шкірного чуття
- •Питання для самоперевірки
- •Тема 11.
- •3. Стомлення, його фізіологічна сутність і діагностика.
- •4. Перевтома як патологічний стан, заходи щодо її
- •Орієнтовний режим для учнів, які відвідують школу у першу зміну
- •Орієнтовний режим для учнів, які відвідують школу у другу зміну
- •Тема 1. Загальні закономірності росту та розвитку дітей та підлітків
6. Профілактика захворювань і травм опорно-рухового
апарату дітей
Порушення постави є одним із найбільш поширених захворювань опорно-рухового апарату школярів. Постава — це звичне положення тіла людини під час ходьби, стояння, сидіння чи роботи.
Для правильної, або фізіологічної, постави властиве нормальне положення хребта з його помірними природними вигинами, симетричним положенням плечей і лопаток, прямим триманням голови, прямими ногами без сплощення стоп. При правильній поставі спостерігається оптимальне функціонування системи органів руху, правильне розміщення внутрішніх органів і положення центру тяжіння.
Постава, як правило, формується в 6-7 років і протягом життя може змінюватися. Проте потрібно пам'ятати, що утворення і закріплення рухових навичок, які формують поставу, відбувається поступово і протягом тривалого часу із раннього віку. Ріст хребта найбільш повно відбувається у перші два роки життя. Кривизна хребта, яка є його характерною особливістю, формується у процесі індивідуального розвитку дитини. У ранньому віці, коли дитина починає тримати голівку, з'являється шийний вигин, який направлений опуклістю вперед (лордоз). У 6 місяців, коли дитина починає сидіти, утворюється грудний вигин з випуклістю назад (кіфоз). Коли дитина починає стояти й ходити, утворюється поперековий лордоз (рис. 40).
Удошкільні роки порушення постави можуть викликати сплощений стоп, неправильна поза під час малювання чи перегляду телепередач тощо. Мала рухова активність у поєднанні з надлишковою вагою є чинниками, що впливають на формування патологічної постави у цей період. Потрібно пам'ятати, що у дітей м'язи тулуба ще слабо розвинені, тому їхня постава нестійка. Постава не належить до спадкових ознак.
Неправильна, або патологічна, постава школярів формується в результаті низки причин, до яких у першу чергу слід віднести високу питому вагу гіпокінезії та гіподинамії в житті дітей і підлітків, що призводить до м'язової гіпотрофії і послаблення суглобо - зв'язкового апарату.
Початок навчання в школі супроводжується різким обмеженням рухової активності, збільшенням статичного навантаження, пов'язаного з необхідністю тривалого підтримання робочої пози тощо. Суттєвим чинником у профілактиці порушень постави в дітей шкільного віку є дотримання гігієнічних норм рухової активності (табл. 4).
Таблиця 4.
Гігієнічні норми часу організованої рухової активності дітей та підлітків
Рис. 40. Формування вигинів хребта в онтогенезі дитини
Вік, |
Вид рухів |
Тривалість, хв. |
Загальний |
років |
|
|
час, хв. |
6-7 |
Ранкова гімнастика |
10 |
105-170 |
|
гімнастика до уроків |
10 |
|
|
Фізкультпаузи на уроках |
10 |
|
|
Урок фізкультури |
35 |
|
|
(2-3 рази на тиждень) |
|
|
|
Динамічна перерва |
25 |
|
|
Гімнастика після |
10 |
|
|
денного сну |
|
|
|
Ігри на прогулянках, |
60 |
|
|
спортивні розваги |
|
|
|
Індивідуальні заняття |
10 |
|
Продовження таблиці 4
К-10 |
Ранкова гімнастика |
10 |
115-220 |
|
Гімнастика до уроків |
10 |
|
|
Фізкульт хвилинки на уроках |
10 |
|
|
Урок фізкультури |
45 |
|
|
Динамічна перерва |
25 |
|
|
Ігри і спортивні розваги |
60 |
|
|
на прогулянках |
|
|
|
Заняття в гуртках, секціях, |
60 |
|
|
2-3 рази на тиждень |
|
|
11-14 |
Ранкова гімнастика |
10-15 |
110-235 |
|
Гімнастика до уроків |
10 |
|
|
Фізкульт хвилинки |
10 |
|
|
Рухливі ігри на перервах |
20 |
|
|
Урок фізкультури |
45 |
|
|
Самостійні фізичні вправи |
|
|
|
під час прогулянок |
60 |
|
|
Заняття в спортивних секціях |
60 |
|
|
Домашні завдання |
20 |
|
|
з фізкультури |
|
|
Порушення постави у вигляді збільшення природних вигинів хребта, поява бокових викривлень, крилоподібних лопаток, асиметрії плечового поясу не лише потворять фігуру, але й ускладнюють роботу внутрішніх органів (серця, легені», шлунково-кишкового тракту), погіршують обмін речовин і знижують працездатність. Наприклад, при сколіозах (бокових викривленнях хребта) діагностуються зміни роботи як правого, так і лівою шлуночків серця. Виражена асинхронність у їх діяльності згодом призводить до тяжких порушень роботи серця. Викривлення хребта, що виникають у період росту кісток, у дівчат часто змінюють форму таза, звужуючи його у повздовжньому та поперечному
напрямку. Згодом це може призвести до тяжкого протікання пологів. Найбільш частими порушеннями постави є плоска спина, кругла і круг - ловвігнута(рис. 41).
Рис. 41. Види постави: а — нормальна; б — випрямлена; в — кіфотична; г — лордотична; д — сутулувата; є — сколіотична.
Порушення постави виявляються у збільшенні або зменшенні природних вигинів хребта, відхиленнях від правильного положення плечового поясу, тулуба, голови.
За свідченням лікарів - гігієністів порушення постави і викривлення хребта дуже часто мають ослаблені діти. Більшість із них ще в ранньому віці переносить численні дитячі інфекційні захворювання, хворіють на рахіт, сліди якої о залишаються на скелеті у вигляді деформацій грудної клітки, викривлення ніг, пласких стоп.
Формування неправильної осанки і розвиток деформацій хребта часто посилюють короткозорість, гіпотонія м'язів, вади розвитку хребта, захворювання легень і серця. Відомо, що короткозорість, часто супроводжується кіфозом, а слабкість м'язів, пов'язана з рахітом, с причиною розвитку неправильної постави.
Для формування правильної постави велике значення має розвиток м'язів тулуба. Напруження цих м'язів формує і утримує поставу, а зменшення їхнього напруження порушує її. При неправильній поставі і олова висунута вперед, грудна клітка приплюснута, плечі зведені вперед, живіт випнутий, а груди запалі. Поперековий лордоз і грудний кіфоз сильніше підкреслені. Часто неправильна постава супроводжує сколіози, тобто бокові викривлення хребетного стовпа.
Головним у формуванні постави є рівномірне заняття фізичними вправами і гармонійний розвиток усіх м'язових груп. До 18 років постава стабілізується, після чого виправити її дуже важко.
За відсутності уваги з боку вчителів і батьків дефекти постави, які виникли в дітей ще в дошкільному віці, у період шкільного життя суттєво прогресують. Особливо швидке прогресування деформацій можливе у передпубертатний і пубертатний періоди.
До порушення постави призводять засвоєні звички сидіти горблячись, стояти спираючись на одну ногу, ходити з нахиленою вниз головою, неправильна організація нічного сну дітей і підлітків: вузьке або коротке ліжко, м'які перини, високі подушки. Не раціональне харчування, яке може спричинити нестачу повноцінних білків, мінеральних елементів (особливо Са), вітамінів також є фактором ризику розвитку порушень постави дітей і підлітків.
Звичка тримати правильну поставу легко виховується і закріплюється у школярів, якщо одночасно із загальнозміцнюючими заходами (раціональний розпорядок дня, повноцінний сон, харчування і загартовування) вони виконують різні фізичні вправи, а навчальні заняття і позашкільні заходи проводяться з урахуванням вікових особливостей, відповідають вимогам гігієни.
У цьому контексті суттєвого значення у профілактиці викривлень хребта набуває формування навичок правильної посадки під час читання чи письма (рис. 42). Учителю, особливо молодших класів, важливо домогтися в учнів автоматизму такої посадки. Вона повинна стати для них максимально зручною і звичною.
Рис.42. Правильна робоча поза учня
Проте слід пам'ятати, що тривале підтримання навіть фізіологічно доцільної пози призводить до втоми м'язів, для зменшення якої варто дозволяти учням змінювати положення тіла під час уроку, проводити фізкульт хвилинки.
Доведено, що під час навчальних занять найбільш доцільна пряма посадка з легким нахилом корпусу вперед. Відстань від очей до зошита (книжки) повинна приблизно дорівнювати довжині передпліччя і кисті з витягнутими пальцями, плечі слід розташовувати паралельно до краю кришки столу, передпліччя і кисті рук симетрично на столі, тулуб мас бути підсунутий під краю столу на 5 6 см.
Щоб не здавлювалися судини підколінної області, глибина сидіння повинна приблизно дорівнювати ⅔‾ ¾ висоти стегна. Висота сидіння має бути рівною довжені голені зі стопою + 2 – 3 см. На підбор: у цьому випадку ноги учня н усіх трьох суглобах (тазостегновому, колінному, кульшовому) зігнуті приблизно під прямими кутами, що перешкоджає застою крові в нижніх кінцівках і органах малого тазу. Сидіння обов'язково повинне мати спинку — або суцільну, профільовану, або мінімум з двома перекладинами нарівні попереку і лопаток, Забезпечення такої прямої посадки можливе за відповідності розмірів меблів пропорціям зросту учнів.
Дистанція сидіння, що характеризує співвідношення с голу і сидіння по горизонталі, може бути від'ємною (край сидіння заходить за край столу), позитивною (край сидіння розміщений в одній вертикальній площині з краєм столу або на певній відстані від нього) і нульовою (рис. 43). При позитивній дистанції учень, як і тоді, коли стіл низький, надто нахиляється вперед. Тому, на думку гігієністів, дистанція має бути лише від'ємною, тобто край лавки повинен заходити за край стола не менше між на 4 см і не більше ніж на 8 см.
Рис. 43. Дистанція парти А - від 'ємна; Б нульова: В позитивна
Важливе значення у профілактиці порушення постави і викривлені, хребта дітей шкільного віку належить підбору оптимальних шкільних меблів. Згідно із сучасними державними стандартами випускаються шкільні меблі п'яти груп: А, Б, В, Г і Д. За меблями групи А повинні сидіти діти, котрі мають зріст 130 см, меблі групи Б призначені для школярів зростом від 130 до 144 см. Школярі, зріст яких становить 145 159 см, повинні сидіти за меблями групи В, а діти, чий зріст від 160 до 174 см — за меблями групи Г Меблі групи Д призначені для учнів зростом 175 см і вищих.
Щоб дізнатися, меблі якої групи потрібні учню, можна користуватися емпіричною формулою І І.Н. Карташихина:
порядковий номер букви = [ зріст учня (см) – 100): 15.
Приклад: зріст школяра 160 см.
(160 -100) : 15 4. Порядковий номер (за алфавітом) — буква Г.
Досить часто в школах немає маркірування меблів. Для того, щоб дізнатися, до якої групи меблів належить стіл (стілець), можна використати такі формули:
Група (буква)стола = висота (см) : 5 - 10.
Група (буква) стільця = висота (см) : 5 — 10.
Приклад: висота стола над рівнем підлоги = 70 см.
70 : 5 10 4. Порядковий номер букви Г.
Таким чином, правильний підбір меблів повинен забезпечити учню найбільш фізіологічно доцільну посадку.
Що стосується правил розсаджування учнів, то основною вимогою с відповідність меблів зросту школяра. Якщо ж виникають труднощі з підбором меблів, краще посадити школяра за стіл (парту) більшого, ніж треба, розміру, ніж меншого. Розсаджуючи учнів, потрібно брати до уваги стан їхнього здоров'я, а саме зір, слух і схильність до застудних захворювань. Як відомо, діти невеличкого зросту зазвичай сідають за партами, ближчими до дошки, більш рослі — позаду. У тому випадку, коли високий на зріст учень має відхилення зору (наприклад, короткозорість), його бажано перемістити ближче до дошки за зовнішню колонку за потрібну для нього парту. Потрібно відзначити, якщо зір такого учня коректується окулярами, то його можна й не пересаджувати, але слідкувати, щоб він ними користувався. За умови послаблення слуху (наприклад, внаслідок перенесеного отиту) школяра високого зросту бажано (разом з відповідною партою) пересадити ближче до дошки, але за колонку, яка близька до внутрішньої стінки класу. Небажано садовити за зовнішню колонку незагартованих, ослаблених учнів та тих, хто часто застуджується. Один раз на рік (після зимових канікул) учнів, які сидять за крайніми колонками, слід міняти місцями, не порушуючи принципів правильної посадки. Така зміна місць, по-перше, виключає односторонню орієнтацію голови і тулуба відносно дошки, а по-друге, створює більш рівномірні умови освітлення.
Ще одним захворюванням опорно-рухового апарату дітей - підлітків, яке досить часто трапляється, є плоскостопість. Плоскостопістю називається деформація, яка полягає в частковому або повному опущенні повздовжнього або поперечного (іноді обох) склепінь стопи. Вона викликає скарги на швидку втомлюваність і біль у ногах під час тривалої ходьби.
Унормальної стопи з високим склепінням опорна поверхня займає не більше 1/3 поперечного розміру стопи. Якщо опорна поверхня становить 50-60% поперечного розміру стопи — стопа сплощена. При плоскостопості стопа стикається з підлогою (землею) майже всіма своїми точками і слід позбавлений внутрішньої виїмки (рис. 44).
Рис.44. Форма стопи: А — нормальна; Б — плоска; В — різні ступені плоскостопості.
Плоскостопість буває вродженою і набутою, остання трапляється значно частіше. Набута плоскостопість, своєю чергою, може бути статичною, паралітичною і травматичною. Найбільш часто зустрічається статична плоскостопість, розвиток якої можуть спричинити надлишкова маса тіла, носіння надмірних тягарів, носіння взуття без підборів та позбавленого еластичної підошви.
Профілактика плоскостопості пов'язана із прищепленням навичок правильно ходити. Необхідно, щоб носки при ходьбі "дивилися" прямо вперед, навантаження припадало на п'ятку, перший і п'ятий пальці, а внутрішнє склепіння не опускалося. Плоскостопість може розвиватися також при тривалому сидінні і стоянні, перенесенні великих вантажів, при носінні вузького взуття зв'язки розтягуються, що приводить до сплощення стопи. Захворювання рахітом також може сприяти розвиткові плоскостопості.
Для зміцнення м'язів, які підтримують склепіння стопи, рекомендується ходьба босоніж по нерівній, але м'якій (пісок, м'який грунт ) поверхні. При ходьбі корисно періодично підгинати і розслабляти пальці. Для профілактики і корекції в щоденну ранкову гімнастику вводять декілька вправ: ходьбу на носках, п'ятках, на внутрішніх і зовнішніх краях стоп тощо. Позитивно впливають на зміцнення склепіння стопи ігри у волейбол, футбол.
Велике значення маг носіння взуття, підібраного відповідно до гігієнічних вимог. Воно повинно відповідати довжині і ширині стопи, мати широкий носок, широкі підбори і еластичну підошву.
При плоскостопості, крім лікувальних вправ, контрастних ванн для ніг і масажу іноді лікарі рекомендують носити вкладиші-супінатори у звичайному взутті або спеціальне ортопедичне взуття.
М'язи та їхні сухожилки зазвичай ушкоджуються внаслідок перенапруження під час виконання роботи або від різних зусиль під час занять спортом. Деякі захворювання м'язів спричиняють їх слабкість і прогресуючу дегенерацію.
Розтягнення м'яза є незначним ушкодженням м 'язових волокон. Розтягнення стан, спричинений одномані і ними рухами, що виконуються в невідповідних положеннях частин тіла. Подразнення сухожилків м'яза-згинача і м'яза-розгинача — поширені ушкодження. Рухи пальців викликають біль.
Якщо розривається багато м'язових волокон, ушкодження називається розривом м'яза. Розірваний м'яз спричиняє сильний біль і набряк. Поява крововиливу зумовлює утворення згустку крові.
Рангове сильне скорочення м'язів може спричиниш значне ушкодження сухожилка і навіть його відрив від кістки. Внаслідок піднімання великого вантажу, наприклад, штанги, можуть розірватись сухожилки двоголового м'яза плеча або основний сухожилок передньої частини стегна.
Ахіллів сухожилок часто розривається у тенісистів у момент різкого підняття п'яти під час подачі. Високим є ризик такого розриву у спринтерів при раптовому скороченні литкового м'яза.
Запалення сухожилка охоплює власне сухожилок (тендиніт) або внутрішній листок синовіальної обгортки, що охоплює деякі сухожилки (тендовагініт). Тендиніт виникає, якщо енергійний чи повторювальний рух створює надмірне тертя між зовнішньою поверхнею сухожилка і суміжною кісткою. Тендовагініт спричиняється перерозтягненням або тривалими одноманітними рухами. Симптоми: біль, набряк, обмеженість рухів.
М'язова дистрофія — цей термін об'єднує групу захворювань, зазвичай спадкових, при яких спостерігається швидка дегенерація скелетних м'язів. Основні симптоми: прогресуюча дегенерація м'язової тканини та втрата її функції.
Міастенія — це аутоімунне захворювання характеризується вираженою слабкістю та стомлюваністю м'язів. При цій патології в організмі утворюються антитіла, які поступово зменшують у м'язах кількість рецепторів, що забезпечують скорочення м'язів. Розвиткові захворювання сприяє порушення функції тимуса. Ранніми симптомами є подвоєння в очах та опущення повік унаслідок слабкості м'язів обличчя. При ураженні певних м'язів порушується акт жування та ковтання. Зміни можуть поширюватися на м'язи верхніх і нижніх кінцівок.
Всебічний фізичний розвиток дітей і підлітків, щоденне виконання загальнозміцнюючих і спеціальних вправ удома і на уроках у школі — основа профілактики порушень опорно-рухового апарату, зміцнення здоров'я.
Питання для самоперевірки
Які види м'язової тканини ви знаєте?
Охарактеризуйте біологічне значення скелетних м'язів.
Перелічіть ознаки мікроскопічної та анатомічної будови скелетного м'яча.
Назвіть групи скелетних м'язів людини та визначте їх функціональне призначення.
Що таке динамічна / статична робота м'язів? Від чого залежить сила м'язів?
Як можна пояснити збільшення м'язової маси у людей, які займаються за програмою Body building? Який тип м'язової тканини при цьому працює?
Охарактеризуйте пікові особливості м'язового апарату.
Опишіть розвиток рухів у дітей.
Що таки фізіологічна / патологічна постава?
Як сформувати та зберігати правильну поставу? Які причини патологічної постави?
Що таке плоскостопість? Які її причини та профілактика?
Важливо знати, що...
° Правильна постава є запорукою доброго самопочуття та гарного настрою.
о Під впливом позитивних емоцій сила м'язового скорочення може збільшуватися в 4 рази.
о Засобом запобігання втоми є чергування праці і відпочинку, тобто правильний режим дня, нормальне харчування та сон, уникнення різних зловживань.
о Можна запобігти сколіозу. Для цього треба постійно тренувати своє тіло, робити ранкову гімнастику, плавати в річці або басейні, загартовуватися, добре харчуватися, спати на твердому ліжку, правильно сидіти за столом, стежити за своєю поставою.
Цікаво знати, що:
о У м'язах людини закладені великі можливості. Якщо, наприклад, виміряти силу м'яза при звичайному згинанні руки у плечовому
Лекція б. Загальні відомості про м'язи
суглобі, вона дорівнюватиме 40 кг, а якщо її напружувати, сили буде досить, щоб потягти 250 кг.
о Ахіллове (п'яткове) сухожилля, яким литковий м'яз прикріплюється до п'яткового горба, витримує напруження до 500 кг.
о Сідничні м'язи, майже не скорочуючись, можуть розвивати зусилля до 700 кг.
Література
Бугаев К.Е., Маркусенко Н.Н. та ін. Возрастная физиология.— Ростов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975.— С.86-87.
Даценко І.І. Гігієна і екологія людини. Навчальний посібник. — Львів: Афіша, 2000,— С. 238-242.
Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ. пед. вузов,— M.: Высш.шк., 1985, — С. 274-290.
Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни.— К.: Радянська школа, 1967. С. 118 132.
Попов C.B. Валеология в школе и дома (( ) физическом благополучии школьников). СПб.: СОК Л, 1997. С. 92 101.
Присяжнюк М.С. Людина та її здоров'я: Навч. посібник.— К.: Фенікс, 1998.—211-220 с.
Советов С.С. та ін. Шкільна гігієна. Навч. посібник для студентів пед. ін-тів,— К.: "Вища школа", 1971.— С. 98-134.
Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч. посібник,— К.: УСМП, 2001.— С. 66-76.
ХрипковаАХ. Возрастная физиология. M.: Просвещение, 1978. С.156-170.
Хрипкова А.Г. и др Возрастная физиология и школьная гигиена. Пособие для пед. пн-ток / A.I Хрипкока, М.В.Лп і ропона, Д.А.- Фарбер — М.: Просвещение, 1990 С 164 173.