- •1. Визначення поняття ”право”
- •2. Право і норми громадс. Організацій, норми звичаїв, традицій, ритуалів.
- •3. Структура норми права.
- •4. Ознаки д-ви.
- •3. Публічна влада:
- •4. Населення
- •5.Отримання податків
- •6.Наявність норм права, держ. Символи, мова (додаткові)
- •5. Форми правління. Республ. І монархічні форми правління.
- •6. Поняття колізії правових норм і шляхи вирішення протиріч.
- •7.Предмет і м-д пр.. Регулювання.
- •8.Причини виникнення д-ви: психологічна теорія
- •9. Зміст правовідносин.
- •10. Типологія д-в за теорією цивілізації а. Тойнбі.
- •11. Правосвідомість: поняття, структура, роль.
- •12. Імперативні і диспозитивні норми права.
- •13. Предмет науки тдп.
- •14. Підзаконні нпа і їх види.
- •15. Психологічна школа права.
- •16. Основні права людини і громадянина.
- •17. Юридична в-сть. Вчення про ретроспективну і позитивну в-сть.
- •18. Ксу в системі судової влади.
- •19. Декларація про держ. Суверенітет України.
- •20. Поняття природного і позитивного права.
- •21. Ефективність правового регулювання суспільних відносин.
- •22. Правова д-ва та її основні ознаки.
- •23. Прогалини в праві.
- •24. Реалістична школа права. ???
- •25. Демократія і автократія як два типи державності.
- •26. Федерація територіальна і федерація національна.
- •27. Поняття правового статусу ос. (громадянина)
- •37. Теорії походження права.
- •40. Юридичні ос. Як суб. Пв.
- •41. Право і закон.
- •42. Класифікація норм права.
- •43. Поняття і основні функції д-ви.
- •44. Англо-америк. Пр.. С-ма, її ознаки.
- •45. Правовий нігілізм і шляхи його подолання.
- •46. Право і демократія.
- •48. Романо-германська пр.. С-ма.
- •49. Парламентська республіка: основні ознаки.
- •50. Співвідношення д-ви і ос.: правове забезпечення поєднання і-сів.
- •51. Підстави, умови настання та види юрид. В-сті.
- •52. Поняття правової д-ви.
- •53. Президентська республіка, основні ознаки.
1. Визначення поняття ”право”
Не зважаючи на те, що існували різні уявлення щодо права, всім уявленням щодо права минулого і сьогодення притаманні спільні ознаки: 1. право це соц.. явище, без якого неможливе нормальне існування цивілізов. сусп..; 2. право повинно слугувати інтересам суспільства в цілому, а не окремим групам чи класам; 3. це міра, стандарт, модель поведінки.
Право – систематизована сукупн. заг.-обовязкових правил повед., встановлених або санкціонованих д-вою для врегулювання сусп.. в-н, виконання яких у разі необхідності забезпечується засобами державного примусу. (з т.з. нормат. школи).
Ознаки права: 1. встановлене або санкціоноване д-вою – д-ва встановл. правила повед., фіксуючи їх в правових пис. докум; 2. загальнообов’язковість – правила повед. обов’язкові для всіх і кожного без виключення; 3. системність – право це не механічна сукупн., велика к-сть заг.-обовязк. правил повед., а сукупність взаємоповяз. правил повед., які утвор. єдину цілісну систему; 4. регулятивність – право врегульовує в-ни між людьми, визначає їх права і о-ки; 5. формальна визначеність – свій зовнішній вияв право знаходить в правових пис. докум.
Позитивне право – право, яке має походження від д-ви і змістом якого є НПА, які вона приймає.
Природне право – сукупн. прав, які має кожна людина від народження, і які є невідємними і невідчужуваними.
Право з т.з. істор. школи права - це історичне явище, котре як мова так і звичаї народу виникає і розвивається природним шляхом, поступово, непомітно, і його ототожнюють із звичаями та традиціями кожного народу.
2. Право і норми громадс. Організацій, норми звичаїв, традицій, ритуалів.
Звичай - правило поведінки, що склалося внаслідок фактичного його застосування протягом тривалого часу. Звичай як джерело права визнавався ще римськими юристами, якщо при розгляді справи були відсутні конкретні вказівки, виражені в інших формах права. Звичай не повинен суперечити закону, він повинен його доповнювати. Звичай повинен був:
а) виражати тривалу правову практику;
б) відображати одноманітну практику - як дії, так і бездіяльності;
в) втілювати невідкладну і розумну потребу в правовому регулюванні ситуації.
Міжнародний звичай є джерелом міжнародного права у випадках, коли відносини не врегульовані міжнародним договором. В юридичній науці звичаї підрозділяються на правові (звичаєве право) і неправові, або загальносуспільні. Правові звичай тому і називаються правовими, що вони одержують відображення в праві До звичаїв відносять також традиції. Їхнє виникнення не обов'язково обумовлено тривалим існуванням якої-небудь норми. Традиції виражають прагнення людей зберегти успадковувані від попередніх поколінь форми поведінки; вони виникають через розповсюдження якого-небудь прикладу, сприйнятого і схваленого суспільством.
Церкви керуються своїми внутрішньо релігійними правилами і переконаннями, так і чинним законодавством України. Церква поважає право, закони, встановлений в державі порядок, а держава гарантує можливість вільної релігійної діяльності, що не суперечить принципам суспільної моралі і гуманізму.
Про тісний взаємозв'язок права і релігії говорить той факт, що багато християнських заповідей, такі, наприклад, як не вбий”, не вкради” і інші закріплені в законі і розглядаються ним як злочини.
Норми звич. є складовою і не є частиною права. Д-ва встановлює норми для д-сті гром. організацій через ЗУ Про політ. партії, ЗУ Про обєднання громад. Право встановл. д-вою і пошир. на всіх гром.