- •Розділ і. Теоретичні засади регіональної економіки
- •Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни "Регіональна економіка"
- •Визначення предмету курсу
- •1.2. Місце курсу в системі наукових дисциплін
- •1.4. Методи і методологічні основи курсу "Регіональна економіка"
- •1.5. Завдання і структура курсу "Регіональна економіка"
- •Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економічних регіонів. План викладу матеріалу
- •2.1. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер
- •2.2. Основні закономірності розміщення продуктивних сил.
- •2.3. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил.
- •2.4. Визначальна роль економічних і соціальних факторів у розміщенні виробництва
- •2.5. Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил
- •2.6. Основні напрями формування та удосконалення територіальної організації виробництва
- •Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства. План викладу матеріалу
- •3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства.
- •Економічний район, його головні ознаки, районоутворюючі фактори
- •3.3. Принципи економічного районування
- •Форми територіальної організації продуктивних сил економічних районів
- •3.4. Економічне районування і його практичне значення
- •Особливості районування та сучасна мережа економічних районів
- •3.6. Територіальна структура виробничо-територіального комплексу економічного району
- •Тема 4. Регіони у системі територіального поділу праці План викладу матеріалу
- •4.1.Територіальний поділ праці – основа формування
- •Економічних районів
- •4.2. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки
- •Тема 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики План викладу матеріалу
- •5.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •5.2. Об’єкти і суб’єкти державної регіональної політики
- •5.3. Основні цілі державної регіональної економічної політики
- •5.4. Завдання державної регіональної економічної політики
- •5.5. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- •Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики План викладу матеріалу
- •6.1. Поняття і сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- •6.2. Цiльова організаційно-правова база реалізації регіональної економічної полiтики
- •6.3. Основні важелі та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- •Розділ II. Економіка україни як цілісна соціально-економічна система
- •Тема 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах План викладу матеріалу
- •7.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- •7.2. Структура економіки, її сутність та поняття
- •7.3. Регіональні особливості галузевої структури економіки
- •7.4. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку
- •Тема 8. Природний та ресурсно-трудовий потенціал економіки України План викладу матеріалу
- •8.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура
- •8.2. Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов
- •8.3. Балансові, промислові, геологічні та прогнозні запаси сировини і палива (корисних копалин)
- •8.4. Населення і трудовий потенціал України
- •8.4.1. Чисельність, склад і структура населення України.
- •8.4.2. Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості
- •8.4.3. Міграційні процеси та їх види
- •8.4.4. Особливості формування та розселення сільського та міського населення
- •8.4.5. Зайнятість населення та державна політика зайнятості
- •Тема 9. Міжгалузеві комплекси та регіональні особливості їх розвитку План викладу матеріалу
- •9.1. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення
- •9.2. Процеси інтеграції та підвищення ролі регіонів
- •9.3. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки
- •Тема 10. Економіка України як регіональна система та її розвиток у ринкових умовах План викладу матеріалу
- •10.1. Методологічні основи і сутність регіональної економіки
- •10.2. Основні передумови регіонального економічного розвитку
- •10.3. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу
- •10.4. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •10.5. Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів
- •Тема 11. Особливості розвитку продуктивних сил регіонів України (на прикладі Донецького регіону) План викладу матеріалу
- •Місце і роль економіки Донецького регіону в розвитку економіки країни.
- •Природно-ресурсний, виробничий і трудовий потенціал регіону
- •Територіальна і галузева структура господарства регіону
- •Проблеми та напрями розвитку і розміщення продуктивних сил регіону
- •Тема 12. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури План викладу матеріалу
- •12.1. Міжнародний поділ праці, його суть і значення у формуванні зовнішньоекономічних зв'язків
- •12.1.2. Механізм зовнішньоекономічної діяльності України: сутність та принципи формування
- •12.4. Економічні зв'язки України з країнами снд
- •12.5. Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції
- •12.6. Інтеграція України у сучасну світогосподарську систему
- •12.7. Гармонізація законодавства України з законодавством єс
- •Розділ іv. Економіка природокористування та охорони навколишнього природного середовища.
- •Тема 14. Наукові засади раціонального природокористування. План викладу матеріалу
- •14.1. Еволюція економічних принципів природокористування
- •14.2. Еколого-економічні засади раціонального природокористування
- •14.3. Напрями раціонального природокористування в галузях народного господарства
- •Тема 15. Економічний моніторинг та система екологічної інформації План викладу матеріалу
- •15.1. Стан навколишнього природного середовища в Україні
- •15.2. Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
- •Тема 16. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища План викладу матеріалу
- •16.1. Економічний механізм управління природоохоронною діяльністю
- •16.2. Міжнародні природні ресурси та співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища
- •Економічний механізм природокористування.
- •Тема 17. Економічна та соціальна ефективність упровадження природоохоронної діяльності.
- •17.2. Державна програма охорони навколишнього природного середовища
- •17.3. Стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони природно-ресурсного потенціалу
- •17.4. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища
- •17.5. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
- •Література
12.4. Економічні зв'язки України з країнами снд
Складовою частиною перехідної концепції формування міжнародних економічних відносин є розвиток інституційних та правових основ СНД. Утворення нових держав визначило організаційно-правові засади Співдружності, які знайшли відображення в Угодах про координаційні інститути, Декларації про дотримання принципів співробітництва та в інших документах, прийнятих на початку існування Співдружності. Був створений Економічний суд СНД, який вирішує питання суперечок у разі виконання економічних зобов'язань, передбачених угодами й іншими актами Співдружності, а також суперечок згідно з нормативними актами, що приймаються країнами-учасницями.
У галузі військової політики діє Рада міністрів оборони Співдружності, Рада колективної безпеки держав, Рада командуючих прикордонними військами. Відповідно до підписаних угод утворені органи галузевого співробітництва, а саме: рада із залізничного транспорту, електроенергетична рада, міждержавні ради із космосу, науково-технічної інформації, гідрометеорології, науково-технічна й економічна ради.
Особлива роль у створенні законодавчої бази для успішної діяльності СНД належить національним парламентам, які, з одного боку, мають вести роботу щодо ратифікації договорів і угод, прийнятих урядами, а з іншого — реалізовувати в законодавстві ті умови, з яких досягнуті угоди. Тут чільне місце займає міжпарламентська Асамблея учасників СНД, яка, створюючи модельне законодавство, допомагає національним парламентам збалансовувати нормативну базу з метою інтеграції та співробітництва.
Не зважаючи на спільність історичного розвитку, технологічну взаємозалежність, інтеграційні процеси на постсоціалістичному просторі йдугь вкрай повільно та непослідовно. Нині доводиться констатувати, що рівень економічного зближення і відповідаючого йому взаємного політичного довір'я всередині СНД не вийшов за межі першої стадії інтеграції — утворення зони вільної торгівлі. Крім того, не виконуються повною мірою іі умови, що відповідають цій стадії.
Значним кроком до досягнення єдності та інтеграції стане формування Платіжного союзу, вдосконалення в його рамках платіжно-розрахукових і кредитно-фінансових відносин. Важлива роль відводиться міждержавним фінансово-промисловим групам (МФПГ).
В інтересах поглиблення інтеграційних процесів затверджена і реалізується Програма синхронізації та єдиної спрямованості економічних реформ у країнах, яка передбачає узгодження національних програма правових актів з питань приватизації, розвитку грошово-кредитної та, фондових ринків і тощо.
Згідно з Договором про поглиблення інтеграції в економічній та гуманітарній галузях були затверджені спільні органи управління інтеграцією: Міждержавна Рада, Інтеграційний Комітет (постіино діючий виконавчий орган), Міжпарламентський Комітет. Інтеграційний Комітет у грудні 1996р. був наділений ще й функціями виконавчого органу Митного союзу. Для становлення ефективного митного союзу слід сформувати спільні органи з поступовим набуттям ними наднаціональних повноважень.
Офіційно створення альянсу Грузії, України, Азербайджану і Молдови (ГУАМ) бере початок з Комюніке про співробітництво, підписане 1997 р. главами цих держав на зустрічі в рамках Ради Європи в Страсбурзі. У цьому документі глави держав декларували готовність до економічного і політичного співробітництва. Утворення цього альянсу можна пояснити політичними й економічними причинами, зокрема: потребою у обєднанні зусиль і координації діяльності для реалізації проектів євразійського і транскавказького транспортних коридорів; налагодженні спільного економічного співробітництва; об'єднанні позицій у сфері політичної взаємодії між собою та ставленні до НАТО; співробітництві з питань боротьби з спаратизмом і регіональними конфліктами. Стратегічне партнерство держав цього альянсу, крім геополітичних міркувань, координації торгово-економічного співробітництва в рамках ГУАМ, дозволяє Азербайджану мати постійних споживачів нафти і зручний маршрут для її експорту, а Грузії, Україні і Молдові — отримати доступ до альтернативних джерел енергоресурсів і стати важливою ланкою в їх транзиті.
Країни СНД — це основні торговельні партнери України, яких пов'язують сталі відносини, як на двосторонній, так і на багатосторонній основі. З цими країнами напрацьована достатня договірно-правова база і створює належні умови для подальшого розвитку взаємовигідних економічних відносин. Частка товарообігу України з указаними країнами становить близько 40 % від усього товарообігу товарів і послуг.
Серед країн СНД найважливішим партнером України є Російська Федерація. Географічна близькість України і Росії, тривалі історичні, політичні, економічні та культурні відносини, існування технологічної та ресурсної взаємозалежності окремих галузей і виробництв впливають на відносини двох держав.
Для надання нового імпульсу інтенсифікації економічного співробітництва з традиційними економічними партнерами, Україною підписано документи про формування Єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю, Казахстаном.
Основною метою державної політики є створення умов для забезпечення сталого збільшення товарообігу з Російською Федерацією та країнами СНД.
Негативним моментом розвитку інтеграційних процесів с те, що не підписуються необхідні для співробітництва нові угоди і договори, а багато підписаних за минулі роки документів залишаються нереалізованими з причини, що не створений механізм інкорпорування цих спільних актів у національні законодавства, а без цього, як показує світовий досвід, інтеграційний процес приречений на застій і подальшу деградацію.
Через загальний спад виробництва виникає послідовна переорієнтація зовнішньої торгівлі країн СНД з близького на далеке зарубіжжя . Занепокоєння викликає також різке падіння наукоємності ВВП - одного з найважливіших показників конкурентоздатності сучасної економіки, тому виникає загроза для країн СНД втратити не тільки традиційні ринки збуту, але і перспективу подальшого технологічного розвитку. Міждержавна кооперація як на двосторонній, так і на багатосторонній основі є єдино можливим варіантом уникнення цього. Робота щодо розвитку науково-технічної кооперації має спрямовуватися на формування умов для такої кооперації, пошук шляхів створення єдиних фінансових фондів для реалізації спільних програм і проектів. При цьому основні зусилля слід зо середжити на розвитку співробітництва в галузі високих технологій, оскільки саме тут розгортається найжорсткіша конкурентна боротьба, бо високі технології - це не тільки виробництво конкурентоздатної продукції, але і додатковий товар (ноу-хау), продукт синтезу інтелекту та передових науково-технічних ідей. який з кожним новим витком конкурентної боротьби набуває все більшої вартості. Основні транснаціональні угрупування в галузі високих технологій уже створені, тому доцільним для держав СНД є використання технодогічної сумісності своїх економік, основи якої були закладені ще в Радянському Союзі.
Світовий досвід показує, що за умов ресурсного голоду технологічне оновлення економік країн С НД неможливе без формування повноцінного економічного союзу. Тільки прийняття узгоджених рішень з важливих питань економічної політики допоможе країнам СНД зберегти контроль на своїх ринках, створити сприятливі умови для розвитку і гармонійного взаємодоповнення національних господарств, підвищення добробуту своїх народів.