Екзаменаційний білет № 3

ПИТАННЯ (ЗАВДАННЯ):

1. Характер. Місце характера в структурі індивідуальності. Структурні особливості характера..

2. Дайте тлумачення поняттю “надійність оператора технічної системи”, наведіть важливі психофізіологічні та психологічні фактори надійності оператора та проаналізуйте її співвідношення з поняттям „ефективність оператора”.

3. Гештальттерапія і її зв’язок з іншими психотерапевтичними напрямами.

Відповіді:

1. Характер. Місце характера в структурі індивідуальності. Структурні особливості характера.

Отже, характер — це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе.

Характер найбільше пов’язується з темпераментом, який, як відомо, визначає зовнішню, динамічну форму його вираження.

Характер людини можна зрозуміти тільки в її суспільній діяльності, суспільних відносинах.

Про характер людини судять і за тим, як вона мислить і поводить себе в різних обставинах, якої думки вона про інших та про саму себе, які манери їй властиві.

Характер в структурі індивідуальності В основу класифікації покладено принцип активного пристосування особистості до навколишнього середовища.

Характер визначається і формується протягом усього життя людини. Як формується певний образ життя людини, формується Я, сама людина. Велику роль тут грають суспільні умови і конкретні життєві обставини, в яких проходить життєвий шлях людини, на основі його природних властивістю в результаті його діянь і вчинків. Однак безпосередньо формування характеру відбувається в різних за рівнем розвитку групах. У залежності від того, яка група є для особистості референтної і які цінності підтримує і культивує у своєму середовищі, відповідні риси характеру будуть розвиватися в її членів. Володіння цілями життя - головна умова освіти характеру. Безхарактерним людині властиво відсутність або розкиданість цілей.

Структура характеру

У структурі характеру виокремлюють такі його компоненти:

1. спрямованість

2. переконання

3. розумові риси

4. емоції

5. волю

6. темперамент

7. повноту

8. цілісність

9. визначеність

10. силу

Спрямованість є головною складовою структури характеру особистості. Вона виявляється у вибірковому позитивному або негативному оцінному ставленні особистості до вчинків і діяльності людей і до самої себе. Залежно від домінуючих матеріальних або духовних потреб, ціннісних установок особистості, інтересів і вподобань життя одних людей наповнене корисною діяльністю, вони невтомно працюють та виконують громадський обов'язок. Рушієм їх вчинків є гуманність, оптимізм, контахтність.

Переконання - це знання, ідеї, погляди, що є мотивами поведінки людини, стають рисами її характеру й визначають ставлення до дійсності, вчинки, поведінку. Переконання виявляються в принциповості, непідкупності, правдивості, вимогливості до себе.

Розумові риси характеру виявляються в розсудливості, спостережливості, поміркованості. Спостережливість і розсудливість сприяють швидкій орієнтації в обставинах. Нерозсудливі люди легко хапаються за будь-яку справу, діють під впливом імпульсу. Розумова інертність, навпаки, виявляється в пасивності, байдужості, повільності, коли потрібно прийняти рішення, або у поверховому ставленні до справи без урахування її важливості.

Емоції стають підґрунтям таких рис характеру, як гарячковість, запальність, надмірна або вдавана співчутливість, всепрощення або брутальність, грубість, "товстошкірість", нечутливість до страждань інших, нездатність співчувати.

Моральні, естетичні, пізнавальні, практичні почуття завдяки наявності в них емоцій можуть виявлятись або в екзальтованості, або в спокійному, поміркованому ставленні до явищ природи, мистецтва, вчинків людей.

Воля як складова структури характеру зумовлює його силу, непохитність. Сильна воля робить характер самостійним, стійким, непохитним, мужнім, людина з таким характером здатна досягати бажаної мети.Люди із слабкою волею — слабохарактерні. Навіть маючи багато знань і значний досвід, вони не здатні наполягати на справедливості і виявляють нерішучість, страх.

Темперамент як складова структури характеру є динамічною формою його вияву. Одні й ті самі переконання, погляди, знання люди з різним темпераментом виявляють своєрідно з точки зору сили, врівноваженості та рухливості дій.

Повнота характеру - це всебічний розвиток головних його структурних компонентів - розумових, моральних, емоційно-вольових. Розсудливість такої людини завжди узгоджена з емоційною врівноваженістю та самовладанням.

Внутрішня єдність рис характеру визначає його цілісність. Вона виявляється в єдності слова й діла або її відсутності у вчинках.

У людей без характеру помітні розбіжність у поглядах, відсутність цілеспрямованості рис характеру, випадковість їх виявлення, залежність їх виявлення від обставин, а не від внутрішніх установок особистості.

Особливо важливою рисою характеру є його визначеність. Сила і незалежність особистості, що виявляються в її прагненнях і переконаннях, у боротьбі за досягнення поставленої мети свідчать про визначеність її характеру.

Визначеність характеру людини як суб'єкта діяльності позначається на принциповості та сумлінності дій незалежно від важливості доручення. На людину з визначеним характером можна покладатися, доручаючи їй важливі справи, - вона виконає доручення відповідно до його мети, змісту справи та способів виконання. Про людей з невизначеним характером важко сказати, добрі вони чи погані. Це люди безпринципні, без чітких позицій у політичному, трудовому житті, у побуті.

Сила характеру виявляється в енергійних діях, завзятті та активності діяльності, боротьбі за доведення справи до завершення, незважаючи на жодні перешкоди. Такі люди не бояться труднощів, уміють їх подолати. Це новатори в праці, ентузіасти, ініціатори.

2. (Дайте тлумачення поняттю “надійність оператора технічної системи”,…) -перша частина питання.

Надійність оператора — здатність виконувати в повному об'ємі покла­дені на нього функції при певних умовах роботи. Надійність оператора сут­тєво впливає на надійність СЛМ. В процесі роботи СЛМ техніка може відмовляти, а людина допускати помилки, але при певних умовах компенсувати відмови техніки і свої по­милки.

В.Д. Небиліцин визначає основні характеристики надійності операторської праці, важливі для більш повного аналізу цієї діяльності: 1) «довготривала» витривалість (опірність втоми до кінця дня і, особливо, при монотонній роботі); 2) витривалість до екстреного напрузі і перенапруги (так, при аваріях необхідно виконувати максимальний обсяг робіт в мінімальні терміни); 3) перешкодостійкість (стійкість уваги); 4) спонтанна відволікання (стійкість до внутрішніх відволікаючим чинникам, особливо в умовах пасивного спостереження в операторів-контролерів); 5) реакція на непередбачені подразники (в разі непередбаченого сигналу інколи спостерігається період «психічної рефракторная», коли сприйняття звужується і концентрується лише на джерелі цього подразника, не помічаючи інші важливі сигнали); 6) переключення уваги (скорочення часу на «входження» в діяльність по виконанню нової роботи; 7) стійкість до дії чинників середовища (температури, тиску, вологості, вібрації, шуму, прискоренню і т.п.). При оцінці надійності оператора першою справою необхідно визначити, що розуміється під відмовою оператора. За аналогією з визначенням відмови технічних пристроїв в інженерній психології відмова людини-оператора розглядається як невиконання ним приписаних дій або зниження якості їх виконання за межі, необхідні для досягнення мети. Відмови оператора іноді підрозділяють таким чином: - Активні і пасивні (перші пов'язують з неправильним упізнанням сигналів, неправильним виконанням дій, і пр., другі - з помилками пам'яті, уваги та ін); - Раптові і поступові (відмова виникає стрибкоподібно або в результаті поступового накопичення зрушень); - Явні і неявні (виявляються відразу або згодом). - Стійкі і тимчасові. Стійкими називаються такі відмови, причина яких може бути усунена наданням людині часу або умов для відновлення працездатності. Причинами їх є хвороба, сон, стомлення і т.д. Тимчасові - це такі відмови, причина яких самоустраніма. Приклад їх помилки в роботі оператора. Характерним для таких відмов є те, що вони не пов'язані з якимись змінами в організмі оператора.

« до 2гої частини питання- (…наведіть важливі психофізіологічні та психологічні фактори надійності оператора та проаналізуйте її співвідношення з поняттям „ефективність оператора”.)»

До основних характеристик оператора, які впливають на ефективність його роботи, відносять швидкодію, точність, надійність, психічну напруже­ність.

Швидкодія — час рішення задачі оператором, тобто час від моменту появи сигналу до моменту закінчення виконання управляючих дій.

Точність роботи оператора — ступінь відповідності виконання ним пе­вних функцій заданому алгоритму. Розрізняють систематичні і випадкові похибки оператора.

Точність роботи оператора залежить від характеристик сигналу, ступеня складності задач, умов і темпу роботи, функціонального стану нервової си­стеми, індивідуальних особливостей, часу неперервної роботи оператора, втомлюваності та інших факторів. Точність оператора росте із збільшенням часу його навчання (тренування) і з деякого моменту досягає максимально­го значення.

Надійність оператора —(- зазначена вище).

Психічна напруженість. Специфічна характеристика оператора - на­пруженість діяльності. Напруженість праці оператора виникає внаслідок складності виконуваної роботи (операційна напруженість) або в результаті дії негативних подразників (емоційна напруженість). Про напруженість праці судять за величиною відхилень умов праці від нормальних.

На результати діяльності оператора впливає характер поступаючого ін­формаційного потоку. Тому при визначенні напруженості оператора викори­стовують гранично допустимі норми, які характеризують значення його ін­формаційного навантаження: коефіцієнт завантаженості, період зайнятос­ті, час перебування інформації на обробці, швидкість поступання інформації.

Для зменшення перевантаження оператора рекомендується: • видавати йому інформацію з деяким випередженням до початку ви­конання; • скорочувати потік інформації до необхідного мінімуму, відокрем­люючи менш важливу для її отримання по запиту; • передбачати фільтрацію інформації, дозволяючи оператору відбира­ти дані у відповідності з його можливостями та умовами праці; • розробляти раціональну схему діяльності оператора; • надавати можливість оператору використовувати для прийняття рі­шення максимально можливий час, передбачаючи сигналізатори до­пустимого часу; • зберігати за бажанням оператора необхідну інформацію на деякий час.

3. Гештальттерапія і її зв’язок з іншими психотерапевтичними напрямами.

Гештальт-терапія - (від нім. Gestalt - образ, форма, структура) - форма психотерапії, розроблена в рамках гештальтпсихології Ф.Перлза (1893 - 1970). Гештальт-терапія - це напрямок психотерапії, яке ставить своїми цілями розширення усвідомлення людини і за допомогою цього краще розуміння і прийняття людиною себе, досягнення більшої внутрішньоособистісний цілісності, більшою наповненості і свідомості життя, поліпшення контакту із зовнішнім світом, в тому числі з оточуючими людьми. В результаті гештальт-терапії клієнт набуває здатність свідомо вибирати свою поведінку, використовуючи різні аспекти своєї особистості, зробити своє життя більш наповненим, позбутися від невротичних та інших хворобливих симптомів. Людина стає стійким до маніпуляцій інших людей і сам здатний обходитися без маніпуляцій іншими.

Практика гештальт-терапії вдало інтегрує в собі ідеї екзистенціалізму, тілесної терапії В. Райха, східної філософії та психоаналізу. Тому основним достоїнством гештальт-підходу є цілісне бачення людини в єдності його тілесних, емоційних, соціальних і духовних проявів.

По суті гештальттерапія є наділеною екзистенційним змістом практичною філософією достовірності життя, що ґрунтується на процесах усвідомлення і контакту.

Принцип "тут-і-тепер" вважається процесом повноцінного переживання актуальної реальності єством людського існування. Такий процес у гештальттерапії називають усвідомленням.

Усвідомлення - природний безперервний контакт людини з її власним досвідом, далекий від самокритики; пряме усвідомлення себе і навколишнього світу в певний момент часу, всі відчуття, властиві людині, відокремлені від її думок і оцінок. Контакт - це взаємодія людини з навколишнім світом. Він можливий і без усвідомлення, але усвідомлення не буває без контакту. Для того щоб жити і задовольняти свої потреби, людина має контактувати з реальним світом. Контакт без усвідомлення не залишає місця для психічних переживань - вражень, думок і почуттів.