Об’єкти комунального господарства

Сучасний стан водопровідно-каналізаційного господарства (ВКГ) характеризується незадовільним технічним станом споруд, обладнання. Кількість аварій на водопровідних мережах України значно перевищує рівень у країнах Європи. У водойми скидається без попереднього очищення близько 250 м³/добу стічних вод. Понад 1250 сільських населених пунктів забезпечується привізною питною водою.

Основними причинами, що призводять до аварій будівель та споруд є низька якість проектів і виконання робіт, порушення технологічної дисципліни, а також зношеність основних будівельних фондів.

Гідродинамічні аварії.

До гідродинамічних аварій, що стаються в Україні, належать: прориви гребель (дамб, шлюзів) з утворенням хвиль прориву та катастрофічних затоплень. В Україні підтоплено близько 800 тис. га земель (15% території). Найважливішою причиною підтоплення земель є гідротехнічне будівництво. Система великих водосховищ Дніпровського каскаду зумовила підняття рівня води на Дніпрі від 2-х до 12-ти метрів. Основною причиною підтоплення с/г угідь стало будівництво зрошувальних мереж при несвоєчасному введенні дренажних споруд. Виникнення катастрофічних затоплень на території країни можливе внаслідок руйнування гребель, дамб, водопропускних споруд на 12-ти гідровузлах та 16-ти водосховищах річок Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець.

Надзвичайні ситуації природного характеру

НС природного походження в Україні поділяються на:

• геологічні (зсуви, обвали, просадки земної поверхні);

• метеорологічні (зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь);

• гідрологічні (повені, паводки, підвищення рівня грунтових вод та інше);

• природні пожежі лісових та хлібних масивів;

• масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин.

Геологічно небезпечні явища

Землетруси – коливання земної кори, що виникають внаслідок вибухів у глибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Область землі, з якої виходять землетруси, називають центром, а розташовану на поверхні землі ділянку – епіцентром землетрусу. Інтенсивність землетрусу вимірюють в балах за шкалою Ріхтера.

Землетруси захоплюють великі території і характеризуються:

• руйнуванням будівель і споруд, виникненням масових пожеж і виробничих аварій;

• затопленням населених пунктів і цілих районів;

• отруєнням газами при вулканічних виверженнях;

• ураженням людей і руйнуванням будівель уламками вулканічних порід;

• провалом населених пунктів при обвальних землетрусах;

• негативною психологічною дією.

Найбільш небезпечними областями в Україні є: Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та автономна Республіка Крим.

Серед всіх стихійних лих за даними ЮНЕСКО землетруси займають перше місце в світі за заподіяною економічною шкодою і кількістю загиблих.

Стихійні явища екзогенного походження

Селі – раптово сформований, внаслідок різкого підйому води в руслах гірських річок, грязьовий потік. Причини: сильні зливи, інтенсивне танення снігу та льоду, прорив гребель водойм. Сприяють антропогенні фактори: вирубка лісів і деградація ґрунтів на гірських схилах.

Карст – явище, яке пов’язане з розчиненням природними водами гірських порід. На 60% території України розвиваються карстові процеси. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля). Найбільш розвинутий відкритий карст на території Волинської області – площа 594 км², Рівненської – 214 км², Хмельницької – 4235 км².

Зсуви – це зміщення вниз по укосу під дією сил тяжіння великих ґрунтових мас, що формують схили гір, річок. Причини: природні – збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи. Штучні причини – руйнування схилів дорожніми канавами, надмірним виносом ґрунту, вирубкою лісів. До 80% зсувів викликані діяльністю людини.

Обвали, осипи – це відрив і катастрофічне падіння великих мас гірських порід, їх дроблення і скочування з круч, урвищ та схилів. Обвали природного походження зустрічаються у горах, на берегах морів. Найчастіше (80%) обвали пов’язані з антропогенним фактором, при неправильному проведенні робіт при будівництві та гірських розробках.

Абразія – це процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та водосховищ. Найбільш поширений на Чорноморському узбережжі. У береговій зоні Криму щорічно зникає 22 га узбережжя, між дельтою Дунаю та Кримом – 24 га, у північній частині Азовського моря – 19 га. Швидкість абразії становить в середньому 1,3 – 4,2 м/рік.