Міністерство охорони здоров’я України
Івано-Франківський національний медичний університет
Кафедра хірургічної стоматології
Реферат на тему:
«Невдкладні стани.Принципи надання допомоги»
Виконала студентка
4 курсу 17 групи
стоматологічно факультету
Лисько Р.М.
Івано-франківськ
2010 рік
План
Поняття про реанімацію. Штучна вентиляція легень. Непрямий масаж серця.
Гострий стенозуючий ларинготрахеїт (ГСЛТ) або синдром "крупа".
Непритомність.
Анафілактичний шок.
Діабетична кома.
Гіпоглікемічна кома.
Носові кровотечі.
Гіпертермічний синдром.
Вступ
Реанімація – це сума активних і своєчасних заходів по відновленню життєво важливих функцій організму (органів дихання, діяльності серця...), порушення яких спостерігається під час і після хірургічних операцій і травматичних пошкоджень. Завданням реанімації є вивчення закономірностей вмирання організму і відновлення його функцій, профілактика термінальних станів і розробка найбільш удосконалених методів оживлення організму. Під терміном «термінальний стан» розуміють останній етап життя людини – важку стадію шоку, важкий колапс, агонічні стани і клінічну смерть, тобто короткий період часу після припинення кровообігу, протягом якого ще не розвинулися незворотні зміни життєво важливих органів і, в першу чергу, кори головного мозку.
Оживлення організму – складний процес, який потребує швидкості в проведенні тих або інших заходів в залежності від стану хворого і причин, які призвели до розвитку термінального стану.
Достатньо нагадати, що оживити мертвеця можна не пізніше ніж через 5-7 хвилин після настання клінічної смерті, це пов’язано з швидкою загибеллю клітин кори головного мозку внаслідок кисневого голодування. В інших випадках вмирання організму може продовжуватись поступово, в більш тривалі строки, які вимірюються годинами.
Порядок проведення реанімаційних заходів включає наступні етапи:
1. Визначення наявності дихання та скорочень серця.
2. Визначення наявності абсолютних ознак смерті.
3. Ревізія прохідності дихальних шляхів та її відновлення.
4. Штучна вентиляція легень.
5. Масаж серця при його зупинці.
Далі слід твердо запам’ятати, що перед проведенням штучного дихання потрібно відновити прохідність дихального каналу у потерпілого без свідомості.
Необхідно зробити таке:
1. Покласти потерпілого горизонтально на спину, при цьому порушення дихання виникає, як правило, внаслідок западання язика. Для попередження западання язика необхідно висунути вперед нижню щелепу потерпілого, відкрити рот, зігнути голову, як вказано на мал. №1.
2. Звільнити ділянку шиї, грудної клітки, тулуба від стягуючих предметів одягу (краватки, пояса, ременя, бюстгалтера і т.інше).
3. Відкрити рот і впевнитись у відсутності сторонніх тіл в ротовій порожнині (харчових і блювотних мас, крові, слизу). Голову потерпілого повертають на бік, відкривають рот, очищають порожнину рота пальцем, обгорнутим марлею або хусточкою (мал. №2).
4. Закинути максимально голову назад і видихнути в рот потерпілого повітря (для нього це вдих).
5. Через деякий час знову провести видих повітря в рот потерпілого. Слідкувати за грудною кліткою.
Реанімаційні заходи не проводять при наявності достовірних ознак смерті: трупні плями, задубіння.
Ефективними методами штучної вентиляції легень є методи активного вдування повітря в дихальні шляхи потерпілого (дихання «з рота в рот», «з рота в ніс»). Всі інші методи (по Сільвестру, Холгеру-Нільсону, Шефферу, метод стискання грудної клітки), засновані на пасивному попаданні повітря в ні потерпілого, недостаньо ефективні.
Для проведення штучного дихання «з рота в рот» той, хто надає допомогу, стає на коліна біля голови потерпілого, кладе одну руку під шию, другу на лоб і максимально закладає голову назад, одночасно затискає великим і вказівним пальцями ніс (мал. №3).
Ця маніпуляція супроводжується розкриванням рота, підтягуванням язика до під’язикової кістки та максимальним вирівнюванням дихального каналу. Зробивши глибокий вдих, той, хто надає допомогу, щільно притиснувшись ротом до рота потерпілого, робить енергійний видих.
Перших 5-10 вдувань необхідно робити швидко (за 20-30 секунд), наступні – з швидкістю 12-15 вдувань за хвилину.
Необхідно слідкувати за рухом грудної клітки потерпілого; якщо після вашого видиху в рот або в ніс грудна клітка потерпілого піднялась, це говорить про те, що дихальні шляхи вільні і штучне дихання ви робите правильно.
В тих випадках, коли щелепи потерпілого щільно стиснуті, ефективним є спосіб штучного дихання «з рота в ніс». З цією метою однією рукою закидають голову назад, а другою беруть за підборіддя і піднімають вверх нижню щелепу, закриваючи рот, проводять глибокий вдих і повітря видихають в ніс потерпілого.
Гострий стенозуючий ларинготрахеїт (ГСЛТ) або синдром "крупа"
- гостре звуження просвіту гортані, зумовлене загальним набряком слизової оболонки, гіперсекрецією залоз, спазмом
м'язів гортані.
Невідкладна допомога
При стенозі І ступеня:
1. Дитину заспокоїти, взяти на руки, пригорнути до себе, зацікавити іграшкою.
2. Достатня кількість теплого пиття (молоко з боржомі, 2% розчин питної соди).
3. Доступ свіжого повітря.
4. Відволікаюча терапія - гірчичники на литкові м'язи, грудну клітку, гарячі гірчичні ванни для ніг, озокеритові аплікації на грудну клітку, ноги.
5. Інгаляції соляно-лужні, з відхаркуючими травами, зволоженого кисню.
6. Антигістамінні препарати - супрастін, димедрол 2 мг/кг ч/з рот.
При стенозі II ступеня використовують те, що і при І ст., в поєднанні з:
1. Інгаляцією з протинабряковою сумішшю (ефедрин 5%*1.0 + адреналін 0.1%*1.0 + атропін 0.1%*0.3 + димедрол 1%*1.0 + гідрокортизон 25 мг,
фізрозчин 15 мл) .
2. Заспокійливими засобами: літична суміш (аміназін 2.5%*1.0 + дімедрол 1%*1.0 + новокаїн 0.25%*4.0) - 0.1 мл/кг, внутрішньо м’язово, 20% оксибутірат натрію (в дозі 50-70 мг/кг), внутрішньо м’язово або у вену.
3. Антигістамінні препарати - дімедрол, супрастін, піпольфен (2-3 мг/кг/добу) внутрішньо м’язово.
4. З метою зменшення спазму м'язів гортані - 2.4% еуфілін (у дозі 3-5 мг/кг) у вену, вітамін С, кокарбоксилаза; однократно глюкокортикоїди (кортикостероїди): гідрокортизон - 3-5 мг/кг/ добу або преднізолон - 1-2 мг/кг/добу, або дексаметазон - 0.5 мг/кг/добу.
5. Для лікування призначають антибактерійну
терапію.
При стенозі III ст. :
1. Збільшують дозу глюкокортикоїдів у 2-4 рази (гідрокортизон - 15-20 мг/кг).
2. Дезінтоксикаційна терапія з включенням 5% розчину глюкози, альбуміну, плазми, реополіглюкіну, ізотонічного розчину.
3. За показами (при ацидозі) - 4% розчин натрію гідрокарбонату (4-8 мл/кг) у вену.
При неефективності комплексного лікування - при III ст. стенозу і IV ст. - госпіталізують у палату інтенсивної терапії, де проводиться інтубація трахеї, трахеостомія.