- •Підготував доцент кафедри емд та мк Паращук л. Д.
- •Аварiї на хiмiчно-небезпечних об’єктах. Сильнодiючi отруйнi речовини
- •1. Характеристика хімічно-небезпечних об’єктів
- •2. Поняття про сильнодіючі отруйні речовини
- •2.1. Класифікація сдор.
- •Характеристика сдор за ступенем токсичності
- •2.2. Фізико-хімічні властивості, патогенез та клініка уражень сдор.
- •2.3. Надання медичної допомоги при ураженні сдор
- •2.3.1. Організація надання медичної допомоги
- •2.3.3. Перша допомога при отруєнні окремими видами сдор
- •3. Медико-тактична характеристика осередків ураження, які формуються при аваріях на хно
- •3.1. Осередки та зони уражень, які виникають внаслідок аварій на хно.
- •Характерні ознаки хімічних аварій, викликаних потрапляннм в довкілля різних класів ор
- •3.2. Безпека медичного медичного персоналу
- •Основні медико-тактичні показники аварій на хно
- •4. Організація та засоби проведення хімічної розвідки. Індикація отруйних речовин
- •4.1. Методи індикації ор та отрут
- •4.2. Оцінка хімічної обстановки
- •4.2.1. Методики оцінки хімічної обстановки
- •4.2.1.2. Оцінка хімічної обстановки за фактичними даними
- •4.2.1.2.1. Способи проведення хімічної розвідки
- •5. Технічні засоби індикації отруйних речовин і отрут
- •5.1. Прилади хімічної розвідки
- •5.2. Зараженість місцевості та об'єктів ор
- •5.3. Правила відбору проб для аналізу
- •6. Медичні засоби протихімічного захисту
6. Медичні засоби протихімічного захисту
Серед медичних засобів протихімічного захисту особливе місце посідають антидоти (протиотрути).
Антидоти - це лікарські засоби або спеціальні рецептури, які запобігають або усувають основні ознаки інтоксикації за рахунок фізичних чи хімічних перетворень при безпосередній взаємодії з отрутою, або за рахунок антагонізму з отрутою в дії на біомішені (рецептори, ферменти), та фізіологічні системи.
Залежно від застосування антидоти поділяються на профілактичні та лікувальні. А за механізмом захисної дії і токсикокінетичними особливостями розрізняють :
1. Засоби запобігання доступу отрути в організм /антидоти місцевої дії/. Звичайно вони використовуються в першу чергу.
А. Неспецифічні засоби фізико-хімічної дії- розчинники і сорбенти. Принципи знешкодження отрути -розчинення, сорбція і виведення (колоїдні розчинники, активоване вугілля).
Б. Специфічні засоби хімічної дії, які вступають у хімічну реакцію з отрутою з утворенням нетоксичних продуктів. Механізм взаємодії -нейтралізація, окислення, відновлення, зв’язування. Це компоненти рецептури розчину ІПП, комплексоутворюючі речовини: унітіол, дикаптол, гіпосульфіт Na, амінополікарбонові, амінополіфосфорні кислоти (ЕДТА, ДТПА та ін.).
2. Засоби, які змінюють швидкість біотрансформації та "втрату" отрути в крові і тканинах на шляху до біомішеней.
А. Безпосередньо взаємодіючі з отрутою і утворюючі нетоксичні продукти (глюкоза-цианіди, унітіол-люізіт, комплексони (пентацин)- солі важких металів).
Б. Сприяють утворенню в організмі з'єднань, які споріднені з отрутою та зв'язують її (амілнітріт, антіциан-цианід).
В. "Знешкоджуючий синтез"- перетворення антидота в антиметаболіт отрути, який знешкоджує його (тіосульфат Na-цианід).
Г. Активатори (бензонал-ФОС, спіронолактон сулема) або інгібітори (метіонін, цистеїн, цистеамін) ферментів метаболізуючих отрут .
Д. Речовини, конкурентно взаємодіючі з метаболізуючими отрути ферментами, які запобігають "летальному синтезу" (етиловий спирт - метиловий спирт).
3. Антидоти фізіологічного (функціонального) антагонізму, які викликають фізіологічні (фармакологічні) ефекти, протилежні тим, які виникають при дії отрути. Виділяють три групи антидотів:
А. Конкурентної дії - мають спорідненість з біомішенями (М-холінолітики, М-холіноміметики).
Б. Незалежної (непрямої) дії. Дію отрути і антидоту спрямовано на різні біомішені, викликає протилежні фізіологічні (фармакологічні) ефекти. (Протисудорожні засоби -ФОС).
В. Неконкурентної дії - вплив антидоту на різні взаємозв"зані центри однієї й тієї ж біологічної структури. При цьому дія отрути знижується. (Піридоксин- ФОС).
4. Речовини, які запобігають взаємодії отрути з біомішенями або реактивують біомішені. Це радикальні засоби антидотної профілактики.
А. Оборотні комплексоутворювачі з біомішенями (аміностигмін, галантамін, прозерін - ФОВ).
Б. Реактиватори активних центрів біомішеней, інгібірованих ОР (реактиватори ХЕ-ФОВ, унітіол - люізіт + піруватоксидаза).
В. Реактиватори "непрямої дії" (метгемоглобіноутворювачі - цианіди + цитохромоксидаза) - звільнення цитохромоксидази в результаті побічної дії антидота на Нв.
5. Речовини, які замінюють пошкоджені біоструктури, відводять отрути від біомішені (холінестераза-ФОВ, цитохром-С-СО-, піридоксин-гідразин, сірководень), компенсують дефіцит втрачених речовин.
6. Імуноантидоти, дія яких основана на імунозахисних реакціях антиген-антитіло.
А. Імуноантидоти високомолекулярних токсинів - анатоксини.
Б. Імуноантидоти низькомолекулярних токсинів, що являють собою комплекси токсину з макроносієм, який володіє антигенними ознаками (антитіла до морфіну, барбітуратів, ФОС).
Необхідно зауважити, що деякі антидоти володіють кількома механізмами дії.