Вимоги до текстів для контрольних диктантів

Хоч у збірниках диктантів подаються тексти й для контрольних диктантів, проте для кожного конкретного випадку матеріал часто доводиться добирати самому вчителю (чи із збірників обрати найбільш відповідний для даного складу учнів, чи використати для цього інші джерела — уривки з художніх творів або наукової літератури, статті з газет і т. п.). Трудність добору тексту полягає в тому, що він повинен відповідати багатьом вимогам, поєднувати в собі ряд рис, потрібних і в навчальному, і в виховному планах. За змістом текст має бути не тільки цілком доступним і зрозумілим (як у цілому, так і в деталях) для учнів даного класу,а й цікавим. Слід пам'ятати, що діти при виконанні перевірного диктанту основну увагу звертають на правопис слів, на розділові знаки, через що трапляються помилки, викликані недостатнім усвідомленням змісту окремих фраз чи слів.Зазнають змін деякі словосполучення, якщо учні їх неправильно зрозуміли, сприйняли. Тому такі моменти потрібно передбачати й пояснювати при попередньому читанні тексту. Значно важчою в багатьох випадках є вимога добирати зв'язний текст за характером орфограм і пунктограм, які в ньому зустрічаються, так, щоб він відповідав програмі, тим розділам, які на даний час опрацьовані в класі. Отже, як при доборі текстів для диктантів, так і при перевірці та оцінюванні виконаних вправ, роботі над помилками необхідно враховувати і кількість, і якість (характер) орфограм та пунктограм (написання слів або сполучень слів, які регулюються орфографічними правилами, розділові знаки, що відповідають правилам пунктуації). При підрахунку кількості орфограм слід пам'ятати, що вони виступають у морфемах і між морфемами повнозначних частин мови (приміром,діжка, просьба— в корені;список, зшиток, безхмарний— у префіксах,який-небудь, без ліку— між морфемами, між словамибільш-менш, давним-давно, сама самотою, в гору і под.). Поступово від теми до теми, від одного класу до іншого збільшується кількість вивчених орфограм і пунктограм. Текст для диктанту повинен включати випадки на вивчені правила орфографії і пунктуації, проте дібрати такий текст важко, тому й перевірити рівень засвоєння всіх вивчених на даному етапі правил неможливо. Виникає завдання добору певного мінімуму орфограм і пунктограм для перевірки. Тому в методичній літературі рекомендуєтьсяна етапі вивчення певної граматико-орфографічної теми перевіряти всі засвоєні за даною темою орфограми чи пунктограми.На етапі закріплення перевіряються, крім цього, основні орфограми або пунктограми з попереднього розділу. При узагальнюючому повторенні на початку або в кінці навчального року перевіряється рівень засвоєння найважливіших орфографічних чи пунктуаційних правил. Тексти нерідко доводиться препарувати, усуваючи з них деякі слова, речення, вносити певні зміни в побудову фраз, проте не можна вилучити всього, що не вивчалось у конкретному класі. Зрештою, часто це неможливо зробити без шкоди для художнього рівня і композиційної цілісності уривка. Дуже важко дібрати текст для контрольного диктанту підсумкового типу, коли є потреба перевірити, як учні засвоїли програму за півріччя, рік, щоб у ньому були представлені всі правила, подекуди навіть кількома випадками. Все ж, якщо в тексті є приклади на основні правила, які вивчались протягом певного періоду, то він може вважатись цілком задовільним. Судити про ступінь засвоєння окремих правил учитель може й на основі інших видів письмових робіт. З другого боку, текст має бути насиченим у достатній мірі тими орфограмами, які вивчаються на даному етапі або викликали труднощі в попередніх роботах, причому важливо, щобнасиченість орфограмами була розподілена рівномірно по всьому тексту, а не зосереджувалась у якійсь його частині. Увага учнів протягом уроку зазнає змін; до кінця уроку учні стомлюються, увага їх послаблюється, тому й спостерігається більша кількість помилок у кінці диктанту.Звідси зрозумілою стає вимога, щоб у кінці текст був порівняно менш насичений складними пунктуаційними випадками чи важкими у правописному відношенні словами, ніж інші його частини, зокрема середина, коли зосередженість уваги учнів буває найбільшою. Щодо насиченості перевірними моментами текстів для диктантів згідно із діючими «Нормами» існують такі вимоги: виучувані за даною темою орфограми й пунктограми мають бути представленідвома-трьома випадками, із вивчених раніше орфограм і пунктограм включаються основні — вони теж мають бути представленідвома-трьома випадками. Досвід показує, що достовірні дані про рівень грамотності учнів можна одержати, якщо кожна із орфограм чи пунктограм, що перевіряються, буде представлена в тексті не менш як двома-трьома випадками і загальна кількість їх не повинна перевищувати встановленої нормиТекст для диктанту, за допомогою якого ми ставимо за мету перевірити рівень засвоєння школярами певної теми, має включати основні орфограми чи пунктограми цієї теми, одночасно забезпечувати перевірку міцності орфографічно-пунктуаційних навичок і з попередніх тем.У кінці півріччя чи навчального року проводяться так звані підсумкові диктанти, за допомогою яких перевіряються знання дітей з вивчених за даний період тем, тобто рівень їх орфографічної та пунктуаційної грамотності.Потреба розвитку мови учнів вимагаєдобирати й використовувати тексти різних стилів — наукового, публіцистичного, художнього; слід поступово вводити нову лексику.Не рекомендується брати уривки з художніх творів, де з певною метою використовуються жаргонізми, вузько діалектні слова, історизми, які вже вийшли з ужитку, та інші рідковживані або незрозумілі слова.Усе це вносить додаткові й здебільшого невиправдані труднощі у завдання. Якщо текст у цілому відповідає меті роботи, тонезнайомі слова рекомендується пояснити й записати на дошці.Отже, дібрати текст, який відповідає конкретним навчально-виховним потребам на даному етапі навчання, нелегко. Тому доцільно в певних випадках самостійно складати текст для контрольного диктанту, виходячи з конкретних потреб. При цьому слід уникати навмисне дібраних складних орфограм, рідко вживаних у мові й важких у правописному відношенні слів.Має значення й сам обсяг речень у диктованому текстінезалежно від того, чи це зв'язний уривок, чи складений з окремих частин. Довгі періоди, складні речення, перевантажені різними зворотами, відокремленими другорядними членами, неприйнятні для 5— 7-х класів, навіть у старших класах бувають недоцільними через свою складність.З правописного боку текст диктанту повинен бути середньої складності.У ньому мають бути приклади на вивчені раніше правила; орфограми, що належать до виучуваного в даному класі розділу; слова, написання яких слід запам'ятати. Не слід, проте, перенасичувати тексти складними випадками — їх допускається не більше третини від загального числа перевірюваних і неперевірюваних орфограм.Текст диктанту в 5—6-х класах має бути нескладний в пунктуаційному відношенні, але повинен давати можливість перевірити пунктуаційні навички, набуті учнями в початкових класах, містити конструкції, що відповідають програмі даного класу.Відповідно до програми ускладнюються тексти диктантів для 8—9-х класів (повинні містити пунктограми на основі правил, що вивчаються, а також найбільш важкі випадки вживання розділових знаків, вивчені раніше)Якщо диктант супроводжується додатковим (граматичним, лексичним чи орфографічним) завданням, то його обсяг рекомендується зменшити приблизно на десяток слів. Ці норми слід запроваджувати поступово.У зазначену кількість слів входять і повнозначні і службові частини мови(прийменники, сполучники, частки, вигуки).Обсяг контрольних диктантів, що проводяться на початку навчального року, дорівнює вимогам попереднього класу. Поступово збільшуються за обсягом тексти диктантів, ускладнюються з мовного боку.Зазначена кількість слів для диктанту є орієнтовною.Залежно від трудності тексту, рівня підготовки класу диктант може бути більшим або меншим (в певних межах). Текст, що складається з окремих речень, має бути меншим від вказаної норми. Не встановлені загальнообов'язкові нормативи для вибіркових, вільних і творчих контрольних диктантів, оскільки ці види поки що не практикуються як офіційна (інспекторська) форма перевірки успішності учнів, тому в цьому випадку можна висловлювати певні рекомендації лише на основі спостережень, аналізу шкільної практики.Кількість слів для словникового диктанту може дорівнювати приблизно третій-четвертій частині встановленої для даного класу норми зв'язного тексту, якщо робота має репродуктивний характер (діти записують продиктований матеріал без змін) і розрахована на перевірку одного якогось типу орфограм (наприклад, правопис префіксів, правила вживання апострофа, м'якого знака та ін.). Якщо ж слова дібрані на кілька типів орфограм або в них потрібно зробити певні перетворення (творчі словникові диктанти), то такі тексти слід зменшувати залежно від складності завдань і від класу.При визначенні обсягу текстів для вільних і творчих контрольних диктантів слід виходити з того, що диктування й запис повинні зайняти приблизно 30 — 35 хвилин, для вибіркових — залежно від складності завдання, характеру тексту (зв'язний чи ні) та його насиченості — не більше 25 — 30 хвилин.