Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

ГОС

.docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
168.27 Кб
Скачать

3. Для даної групи товарів будемо застосовувати метод продажу через прилавок, скільки такі товари вимагають особливого, обережного поводження, що досягається присутністю та участю продавця в показі товару, роз'ясненням його властивостей та особливостей, перевіркою якості товару в присутності покупця, демонстрації в дії. При продажу товарів через прилавок обслуговування основне навантаження припа­дає на продавця, від кваліфікації якого залежить швидкість і якість обслуговування по­купців. Тому важливо правильно організувати працю продавця та його робоче місце. Так, перед початком продажу товарів продавець повинен підготувати необхідний тор­говельний інвентар, пакувальні матеріали, розмістити їх на робочому місці, перевірити справність торгово-технологічного обладнання в торговому залі , наявність цінників на товарах, інформа­ційних вказівників та інших довідкових засобів, а також санітарний стан робочого місця. Безпосередньо під час обслуговування покупців обов'язком торгового персона­лу є ввічливе, доброзичливе ставлення до кожного покупця, який прийшов у торго­вий зал магазину. Працівники магазину повинні знати властивості та якість матеріалів, з яких товари виготовлені, шкалу розмірів і шкалу повноти, сучасний напрям моди, особливості споживчого попиту, засоби і правила зберігання та догляду за виробами. Вони повинні допомагати споживачам у виборі товару, ознайомлювати їх з новими виробами, уміти визначити розмір рукавиць, коміра, пояса та інших виробів. Відмірювання тюлю проводиться шляхом накладання жорсткого стандартного метра на тюль, що вільно лежить на прилавку. Стрічки, мереживо та тасьму відмірюють жорстким стандартним метром шляхом відкидання їх на прилавок (у відкидку) при вільному без натягання прикладанні цих виробів до метра. Капронові гофровані стрічки відмірюють шляхом накладання жорсткого (брускового, дерев'яного) метра на стрічку, що лежить на прилавку (столі) у розправленому вигляді, без натягання і порушення гофрування.

4. На лицьовій стороні зазначається назва товару, ціна (за шт.., од.упаковки,) склад, назва виробника. Для тканин зазначається ціна за метр. На звороті цінника- дата складання, підпис завідуючого та штамп магазину. Стиль оформлення цінника обирає керівництво магазину.

7. При продажу товарів через прилавок обслуговування основне навантаження припа­дає на продавця, від кваліфікації якого залежить швидкість і якість обслуговування по­купців. Тому важливо правильно організувати працю продавця та його робоче місце. Продавець має прийти на робоче місце за 0,5-1 год. до відкриття магазину. Зробити вологе прибирання. Виявити якої кількості товару не вистачає,скласти заявку та прийняти товар за кількістю та якістю. Перед початком продажу товарів продавець повинен підготувати товар до продажу(розпакувати зовнішню тару, перевірити маркування, викласти на торгове обладнання) та необхідний тор­говельний інвентар, пакувальні матеріали, розмістити їх на робочому місці, перевірити справність торгово-технологічного обладнання в торговому залі , наявність цінників на товарах, інформа­ційних вказівників та інших довідкових засобів, а також санітарний стан робочого місця. Особливу увагу слід приділити оформленню цінників. На лицьовій стороні зазначається назва товару, ціна (за шт.., од.упаковки,) склад, назва виробника. Для тканин зазначається ціна за метр. На звороті цінника- дата складання, підпис завідуючого та штамп магазину.

З.10

1 .SWOT-аналіз — аналіз в стратегічному плануванні, що полягає в розділенні чинників і явищ на чотири категорії: сильних (Strengths) і слабких (Weaknesses) сторін проекту, можливостей (Opportunities), що відкриваються при його реалізації, та небезпек (Threats), пов'язаних з його здійсненням. Основні завдання SWOT-аналізу: • виявлення маркетингових можливостей, які відповідають ресурсам фірми; • визначення маркетингових загроз і розробка заходів щодо знешкодження їхнього впливу; • виявлення сильних сторін фірми й зіставлення їх з ринковими можливостями; • визначення слабкостей фірми та розроблення стратегічних напрямів їх подолання; • виявлення конкурентних переваг фірми та формування її стратегічних пріоритетів.

Узагальнювальним елементом SWOT-аналізу, на якому базується формування маркетингової стратегії фірми, є матриця сильних та слабких сторін, можливостей та загроз . В результаті виконання SWOT-аналізу внутрішнього середовища ресторану виявлені наступні сильні сторони - географічне положення, імідж підприємства, ціни на послуги - кваліфікація персоналу ресторану, та слабкі сторони- У підприємстві громадського харчування висока плинність кадрів

В результаті виконання аналізу зовнішнього середовища ресторану виявлено такі можливості - У суспільстві стає популярним харчування в підприємствах громадського харчування ,а також загрозою є те що - Уряд вводить більш високі податки на діяльність у галузі громадського харчування. Розроблено такі маркетингові стратегії ресторану: - За рахунок вдалого географічного положення, зменшити кількість нових конкурентів які можуть вийти на ринок.

- За рахунок привабливого іміджу підприємства, зайняти стійке положення на ринку.

- За рахунок прийнятних цін на послуги, підвищити рівень культури населення, а також відкрити новий ресторан. - За рахунок збільшення зарплат, зменшити плинність кадрів. В результаті вирішення поставлених завдань мета роботи досягнута.. Сутність матриці SWOT полягає в тому, що вона дає змогу завдяки різноманітним комбінаціям сильних та слабких сторін, можливостей та загроз формувати оптимальну маркетингову стратегію фірми згідно з умовами ринкового середовища.

2.Вони визначають генеральну лінію майбутньої поведінки організації з урахуванням змін зовнішнього середовища. Наш ресторан обрав стратегію : Контроль над затратами. Стратегії такого типу базуються на зниженні власних витрат в порівнянні із затратами конкурентів шляхом обов'язкового контролю над затратами, або шляхом регулювання розміру підприємства і обсягу продукції, завдяки чому досягається вища ефективність виробництва. При більш низьких затратах підприємство (або структурний підрозділ) має можливість підтримувати певний рівень прибутку, хоча ціни у нього нижчі, ніж у конкурентів. Такі ж низькі ціни можуть бути інколи бар'єром для появи нових конкурентів. Виділяють певні етапи в процесі планування стратегії. Вибір місії і мети організації. Це перше і найбільш відповідальне рішення при стратегічному плануванні. Місія і мета служать орієнтирами для всіх інших етапів планування. Аналіз зовнішнього середовища — це інструмент, за допомогою якого розробники стратегії контролюють зовнішні щодо організації фактори з метою передбачити потенційні загрози і нові можливості, які знову відкриваються. Аналіз зовнішнього середовища дозволяє організації своєчасно спрогнозувати появу загрози і розробити ситуаційні плани на випадок виникнення непередбачених обставин. Аналіз сильних і слабких сторін організації. Проаналізувавши зовнішнє середовище, керівництво повинно оцінити: чи є у фірми внутрішні слабкі сторони, які можуть ускладнити майбутні проблеми, пов'язані з зовнішньою небезпекою. Метод, який використовують для діагностики внутрішніх проблем, називається управлінським обстеженням. Воно грунтується на комплексному дослідженні різних функціональних зон організації в залежності від поставленого завдання і може бути методично простим або більш складним. До цілей стратегічного планування в обстеження рекомендується ввести п'ять функціональних зон: маркетинг, фінанси, виробництво, персонал, організаційну культуру та імідж організації

3. Ке́йтеринг (від англ. catering - громадське харчування) — вид діяльності, при якому ресторанне обслуговування організується практично в будь-якому місці — це може бути виїзний банкет, фуршет, барбекю на природі, корпоративна вечірка або інша форма обслуговування. При цьому організація банкету рестораном виїзного обслуговування практично не поступається класичному формату заходу. У наш час, поняття кейтеринг стає значно ширше у своєму значенні. Для ефективного розвитку свого положення в суспільстві й просування компанії на ринку діяльності, необхідно постійно поповнювати й розширювати зв`язку, за допомогою заходів і презентацій.

В нашому випадку ми розглядаємо кейтеринг: В кавярні – це буде зовнішній кейтеринг (бенкет-чай, бенкет-кава, обслуг.магістральне). В їдальні- це внутрішній кейтеринг (обслуговування різних заходів у вихідні та вільні від звичайної роботи дні ). В барах – зовнішній кейтеринг (бенкет келих вина, бенкет-коктель, та ін). Шашлична – зовнішній кейтеринг (обслуговування заходів на природі,на березі Дніпра). Внутрішній кейтеринг –це спеціальні заходи на території підпр. Яка ним займається. Зовнішній кейтеринг – обслуговування заходу на іншій території.

4.Банкет - чай ​​є різновидом банкету з частковим обслуговуванням офіціантами і носить неофіційний характер. Банкет-чай організовують зазвичай жінки з приводу днів народження, іменин і інших урочистих ювілеїв. Час для проведення найчастіше з 16 до 18 годин, тривалість 2 години. Банкет-чай не має суворого ритуалу. Він проводиться в невимушеній обстановці. Виходячи с нормативу , то для обслуговування 16 осіб нам потрібно 2 офіціанта. Для бенкету-чаю використовують красивий чайний посуд, десертні тарілки, десертні і фруктові набори, кришталеві чарки, келихи, розетки, вазочки для варення, вази для квітів, фруктів, кондитерських виробів. При подаванні солодких страв в обніс до гостей підходять зліва, наближають блюдо до десертної тарілки, повернувши у бік гостя набори для розкладання, і пропонують взяти частину страви. За бажанням гостя офіціант робить це сам, взявши в праву руку набори для розкладання. Після солодких страв подають гарячі напої. Для цього замість використаних перед кожним гостем ставлять чисті тарілки з наборами. Закінчивши сервірування, приносять чай, каву, попередньо поставивши на стіл гарячі вершки, молоко і лимон. Чашки з гарячими напоями ставлять справа від десертних тарілок. Після цього офіціанти пропонують мускат, кагор, лікери, коньяки. Меню бенкет-чаю складається з борошняних кондитерських виробів (торти, тістечка, солодкі пироги, печиво), шоколадних цукерок, шоколаду, варення, меду, цукру, фруктів, молока або вершків та ін

6. Рекла́ма — спеціальна інформація про осіб чи продукцію, що розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку. Рекла́ма — спеціальна інформація про осіб чи продукцію, що розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку. Персональний продаж — це індивідуальне усне пред’явлення товару чи послуги під час бесіди з конкретним споживачем з метою здійснення купівлі-продажу товару. Розрізняють три типи персонального продажу. Прийняття замовлення Отримання замовлень Стимулювання збуту. Стимулювання збуту – різні види маркетингової діяльності, що на визначений час збільшують вихідну цінність товару чи послуги та прямо стимулюють купівельну активність споживачів, роботу дистриб'юторів і торгового персоналу. Елементи стимулювання збуту: 1) Мерчандайзинг – оформлення місця продажу; 2) Упакування, етикетку, ярлик; 3) Покупку з подарунком; 4) Покупку зі знижкою за купонами; 5) Фірмові сувеніри; 6) Змагання, ігри, розіграші, лотереї, конкурси, вікторини; 7) Демонстрацію товару; 8) Дегустацію товару;

7 Складіть калькуляційну картку на виробництво 200 порцій "Свинини відварної з гарніром".

Розвязок:

19,6* 52=1019,2

2*0,5=1,0

2,50*0,5=1,25

5*0,3=1,5

2,50*16,7=41,75

3,5*2,4=8,4

20,00* 0,9=18,0

Загальна вартість набору = 1092,10

Продажна ціна страви= 10,95

Вихід у готовому вигляді 325 (175+125)

З. 12

1. В сучасному розумінні коллектив- це зовсім не механічне об’єднання індивідів. «Коллектив- це цілеспрямований комплекс осіб, організованих, володіючих певними колективними якостями. Там, де є організація колективу, де є органи колективу, там є організація уповноважених осіб, довірених колективом, і питання ставлення людини до людини - це не питання дружби, не питання любові, не питання сусідства, а це питання відповідальної залежності». Колектив — соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування, яким характеризують єдність цілей, високий рівень міжособистісного спілкування, згуртованість, внутрішня дисципліна, специфічні норми співжиття. Він є ланкою, що з'єднує особистість із суспільством. Колектив є соціальною системою, яка виконує такі функції: — організаторську (полягає в об'єднанні особистостей для виконання певних завдань); — виховну (спрямована на створення оптимальних умов для всебічного виховання, психічного й соціального розвитку особистості); — стимулюючу (сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості, регулює поведінку членів колективу, впливає на формування в особистості цілеспрямованості, волі, гуманності, працьовитості, совісності, чесності, гідності тощо). Універсальне поняття «колектив» охоплює різні його види, до яких належать: Первинний колектив. Об'єднує людей, згуртованих у порівняно невелику соціальну групу, учасники якої перебувають у постійних ділових, товариських, побутових стосунках. Ним може бути колектив класу, виробничої бригади на підприємстві, професійної групи в установі, підрозділу у військових частинах та ін. За кількісним складом нараховує 10—15 осіб. За більшої кількості в ньому відбувається розподіл на мікроколективи. Якщо в соціальній групі менше 7—8 осіб, вона не є колективом у соціально-педагогічному смислі. Це — замкнена група друзів, приятелів. За якісним складом у колективі має бути приблизно однакова кількість осіб обох статей. Якщо ця вимога загалом витримується у колективах загальноосвітніх закладів, то на виробництві, в системі професійної освіти цього досягти значно складніше, що породжує значні труднощі у розвитку колективу, організації міжособистісних стосунків. Тимчасовий колектив. Складається з осіб, які належать до постійних колективів для виконання тимчасових завдань, задоволення своїх пізнавальних і соціальних інтересів (танцювальний колектив, хор, туристська група та ін.). Чисельно вони невеликі, згруповані на основі соціальних інтересів. Виробничий колектив. Це — група професіоналів, об'єднаних для науково-дослідної роботи, виробничої діяльності, охорони порядку, лікування людей тощо.Колективи можуть бути одновікові й різновікові.

6. План проведення маркетингового дослідження, тип, методи. 1. Визначення потенційних потреб клієнтів конкурентів, 2. Ефективність реклами, 3. Зручність місця знаходження підприємства. Методи: спостереження, інтерв’ю, анкетування.

З.13

1. Вважається, що, організація діє успішно лише тоді, коли досягла своєї мети. Які ж складові успіху організації? 1. Виживання. 2. Результативність і ефективність.3. Продуктивність. Ключовою складовою продуктивності є якість. 4. Практична реалізація. Управлінські рішення, як би добре вони не були обгрунтовані з точки зору теорії і підкріплені дослідженнями, це лише ідеї, думки. А мета управління – це виконання реальної роботи реальними людьми. Рішення є успішними тоді, коли вони реалізуються практично, результативно і ефективно, перетворюються в дію. Організація повинна відповідати наступним вимогам: - невеликі організаційні підрозділи з невеликою кількістю працівників, але вони повинні мати більш високий, ніж раніше, кваліфікаційний і освітній рівень; - небагато рівнів управлінської ієрархи; - орієнтація виробництва на обслуговування споживача; - гнучкий, який може швидко змінюватись, асортимент продукції;- мінімум запасів і гнучкі виробничі системи; - більш високий рівень виробництва і якомога менші його витрати. Нові виробничі організації виробництва повинні будуватися на наступних принципах. 1. Не можна будувати організацію до здібностей наявних людей: її потрібно будувати як інструмент для досягнення чітко визначеної мети і підбирати людей, здатних забезпечити досягнення цієї мети. 2. Принцип єдиноначальності: жодна людина не повинна звітуватися більш ніж одному керівнику і повинна одержувати накази тільки від одного керівника. 3. Принцип спеціалізації у сфері управління: всі дії, які регулярно повторюються, слід твердо розподіляти між працівниками апарату управління і не дублювати їх. 4. Принцип діапазону управління: рекомендується мати не більше 6-12 підлеглих. 5. Постійне обмеження числа ієрархічних щаблів в структурі організації (чим більше підприємство, тим складніше ним управляти).6. Принцип делегування повноважень: керівник ніколи не повинен сам робити те, що може зробити його підлеглий.

2. Управління забезпечується виконанням ряду функцій, під якими розуміють конкретні напрямки діяльності. Функції є цільові та організаційні. Призначення цільових функцій полягає в направленості до конкретної мети системи, яка може охоплювати галузь, регіон тощо. Оскільки суттю управління є досягнення мети (цілі), то цільові функції є не тільки необхідним, а й визначальним елементом управлінської діяльності. Основні задачі управління суб'єкт вирішує, спираючись на організаційні функції. Їх призначення полягає у використанні оптимальних методів об'єднання спеціалістів, співробітників для реалізації цільової функції системи, забезпечення життєдіяльності всіх її підструктур. Управління також включає в себе функції прогнозування та планування. Прогноз в управлінні – це передбачення суб'єктом кінцевого результату роботи системи в майбутньому, побудова способів, необхідних для його досягнення. Планування – це розробка рішення про те, якими мають бути конкретні результати, їх виконавці, етапи виконання, шляхи досягнення. Прийняття рішення – це пусковий механізм, що означає перехід від аналізу ситуації до практичної дії, яка здійснюється згідно з планом. Виконання дій, що передбачені планом, вимагає здійснення ряду організаційних функцій: - загально організаційної; - матеріально-технічного забезпечення; - фінансово-економічного розвитку; - обліку та контролю; - політико-правового забезпечення; - соціального забезпечення та соціального захисту робітників; - мотивації. Загальноорганізаційна функція передбачає розподіл доручень між співробітниками. Через матеріально-технічну функцію керівник визначає дійсні потреби системи в матеріальних ресурсах. Розподіляє і слідкує за раціональним та економічним їх використанням. Функція фінансово-економічного розвитку дозволяє керівнику своєчасно визначити реальну вартість для його організації здійснення поставленої задачі. Функція обліку та контролю полягає у забезпеченні збирання, передавання, зберігання та обробки даних обліку. Політико-правова функція дозволяє керівнику системи орієнтуватися в політико-правовому просторі суспільства. Соціальна функція управління направлена на те, щоб сприяти ефективному вирішенню питань, що виникають в суспільстві. Функція мотивації направлена на забезпечення сумлінного виконання підлеглими своїх обов’язків. З цією метою в системі мають бути створені умови для моральної та матеріальної зацікавленості працівників у виконанні своїх обов’язків. Всі вказані функції в процесі управління взаємопов’язані та здійснюються одночасно. Менеджер зобов’язаний вміти найбільш раціонально розподілити обов’язки, об’єм роботи та виконувані функції з урахуванням таких факторів, як досвід, професійна підготовка, наявність спеціальних знань та навиків вирішення виробничих задач, індивідуальні здібності, стан здоров'я, здатність виконувати дані функціональні обов’язки.

3. Страви з овочів – важливе джерело вуглеводів, необхідних для організму людини мінеральних речовин, органічних кислот і вітамінів. Смакові й ароматичні речовини, барвники, які містяться в овочах, підвищують апетит. Клітковина сприяє нормалізації жирового обміну і виведенню з організму холестерину. Всі овочі і їх хімічний склад різною мірою володіють яскравим ароматом. Це походить від наявності в рослинах ефірних масел. Такі олії підсилюють травлення, мають сечогінну дію і, крім того, надають дезінфікуючу дію. Тому, якщо в овочах міститься велика кількість ефірних масел, то вони виключаються з раціону людей із захворюваннями шлунка, печінки і нирок. Морква-містить каротин. Під впливом жирів виділяється багато клітковини, і це допомагає травленню. Кольрабі – сприяє у призупинені ракових хвороб. Кабачки містять багато мікро та макро елементів. Капуста - У ній міститься велика кількість аскорбінової кислоти (у качані), вітаміни В1, В2 і В3, а також бета-каротин, пектин і фолієва кислота. Спаржа - Пагони спаржі містять амінокислоти, вітаміни РР, В1, В2 і чимала кількість мінеральних солей (калій, залізо, магній і фосфор). Зелений салат - вітаміни В1, В2, В3, РР, К і С, і в тому числі кальцій, магній, залізо, кобальт, цинк, йод і фосфор. Томат містить - вітаміни груп B, C, E, K, PP і бета-каротин. Для того, щоб зберегти всі корисні речовини в овочах, потрібно піддавати їх мінімальній тепловій обробці.

4. Вітаміни - біологічно активні речовини, необхідні для нормальної життєдіяльності організму. Вони сприяють правильному обміну речовин, підвищують працездатність, витривалість, стійкість до інфекцій. Вони не синтезуються в організмі й надходять тільки з їжею. Корисно впровадити сирі салати, різномантні соки, свіжі овочі, фрукти у різному вигляді, закуски, и т.д. Зробити їх доступними по ціні, та швидкий розрахунок. Провітамін А - каротин є в продуктах рослинного походження. Дуже багато каротину в моркві, гарбузі, петрушці, червоному перці, кропі, помідорах, зеленому луці, абрикосах, апельсинах, лимонах, персиках, горобині, плодах шипшини, урюку, малині. Вітамін В1. утримується в житньому хлібі, вівсяній крупі, печінці, бруньках великої рогатої худоби, шинці, у плодах бобових рослин, горіхах, дріжджах. Вітамін В2 входить до складу молока й інших молочних продуктів, м’яса, печінки, бруньок, серця, яєчного жовтка, грибів, пекарських і пивних дріжджів. Вітамін В6 утримується в пшениці, житі, овочах, м’ясі, рибі, молоці, у печінці великої рогатої худоби, яєчному жовтку, дріжджах.  Вітамін В12 (цианокобаламин) утримується в печінці, м’ясі, яйцях, рибі, дріжджах, молоці (особливо кислому). Велика кількість вітаміну D зосереджено в печінці морських риб, у вершковому маслі, молоці, яєчному жовтку, ікрі риб. Багаті вітаміном D дріжджі. Як джерело вітаміну D використовується вітамінізований риб’ячий жир. Вітамін Р утримується в черноплодной горобині, вишні, чорній смородині, чаї, зеленому горошку, апельсинах, лимонах, плодах шипшини, перці, малині, суниці, в інших плодах і ягодах.

6.Типологія споживачів підприємства, мотиви їх покупок, фактори впливу на їх купівельну поведінку. Розумний, помірний новатор. Фактори впливу: 1. Особистісні: вік, стать, сімейний статус, професія, освіта, рівень доходів, стиль життя. 2. Фактори ситуаційного впливу, зміни в середовищі, атмосфера в залі. А також культурні чинники:культура, субкультура, соціальний клас. Соціальні чинники: родина, референтна група. Психологічні чинники: мотивація, сприйняття, погляди та судження.

З14.

2. Стратегія диверсифікації, — система заходів, яка використовується для того, щоб організація не стала надто залежною від одного стратегічного господарського підрозділу або асортиментної групи товарів. Стратегія диверсифікації передбачає розробку нових видів продукції одночасно з освоєнням нових ринків. Така стратегія забезпечує прибуток, стабільність і стійкість фірми у віддаленому майбутньому. Вона є найбільш ризикованою та потребує значних витрат. Диверсифікація має свої позитивні та негативні сторони. Головна небезпека диверсифікації пов’язана з розпиленням сил, а також з проблемами управління диверсифікованими підприємствами. Ця проблема привела до розвитку методів портфельного аналізу. Стратегія диверсифікації реалізується тоді, коли фірма далі не може розвиватися на даному ринку в рамках даної галузі. Основними стратегіями диверсифікації є: а) стратегія концентрованої диверсифікації яка базується на пошуку і використанні додаткових можливостей виробництва нових продуктів, що укладені в існуючому бізнесі; тобто існуюче виробництво залишається в центрі бізнесу, а нове виникає виходячи з тих можливостей, що укладені в освоєному ринку, використаній технології або ж інших сильних сторонах функціонування фірми; б) стратегія горизонтальної диверсифікації припускає пошук можливостей росту на існуючому ринку за рахунок нової продукції, що вимагає нової технології, відмінної від використаної; за даної стратегії фірма повинна орієнтуватися на виробництво таких технологічно не зв’язаних продуктах, які б використовували вже наявні можливості фірми; тому що новий продукт має бути орієнтований на споживача основного продукту, по своїх якостях він має бути супутнім продуктам, що вже виробляються; в) стратегія конгломеративної диверсифікації полягає в тому, що фірма розширюється за рахунок виробництва технологічно не пов’язаних товарів, що реалізуються на нових ринках; це одна з найскладніших для реалізації стратегій розвитку; дуже часто ця стратегія реалізується шляхом придбання підприємств, а не створенням нових підприємств для роботи на незнайомому ринку.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]