Вищий – вищий клас

представники впливових багатих династій, власники великих імперій, які володіють значними ресурсами влади, багатства і престижу в масштабах як національних, так і міжнародних, їх становище поза будь-якою конкуренцією;

Нижчий – вищий клас банкіри, власники крупних фірм, видатні політики, котрі досяг­ли вищих статусів у ході конкурентної боротьби або завдяки особистим характеристикам; вони не можуть бути прийнятими у вищий – вищий клас, бо не мають достатнього впливу в усіх галузях діяльності суспільства або вважаються «вискоч­ками» з точки зору представників найвищого прошарку;

Вищий – середній клас

успішні бізнесмени, наймані управлінці, видатні юристи, лікарі, вчені, спортсмени; в своїх галузях діяльності вони володіють високим престижем; це свого роду «багатство» нації; такого роду представники, як правило, не претендують на вплив у масштабах держави;

Нижчий – середній клас становлять наймані працівники – інженери, середні та дрібні чиновники, викладачі, наукові працівники, керівники підрозділів, висококваліфіковані працівники і т. п.; основні його устремління – підвищення статусу в рамках даного класу, успіх та кар’єра; це найбільш чисельний клас у західних розвинутих країнах, ціннісною домінантою для котрого є економічна, політична та соціальна стабільність;

Вищий – нижчий клас становлять у більшості наймані робітники, які і створюють додану вартість у суспільстві; в багатьох відносинах цей клас найбільш залежний від вищих класів. І за весь час існування боровся і бореться за поліпшення умов життя;

Нижчий – нижчий клас становлять бідні, безробітні, бездомні, робітники-емігранти та інші представники маргінальних груп населення;

Таким чином, люди, залежно від їх можливостей, здатностей, ролей, значимості, виду діяльності – «упорядковуються» «вище» або «нижче» щодо один до одного, а права, привілеї, нагороди, обов’язки «вмонтовуються» в той чи інший статус. Водночас в індивідуальному чи в груповому статусному положенні – перетинаються і формують комбінацію основних ознак. Так, про соціальний статус громадянина американського суспільства свідчать три взаємопов’язані характеристики – професія, дохід, рівень освіти; грома­дянина англійського – «лордство» чи фамільна знать, місце набуття освіти, рід діяльності. Але дане поєднання ознак не однаково характерне для різних, професійних сфер, типів поселень, національно-етніч­них груп. Наприклад, у сфері політичного життя до цих показників може бути доданий показник престижу, рівень власних повноважень; у сфері професійного мистецтва – художньо-творча обдарованість, талант, авторитет серед знавців та публіки, тоді, як освіта може не набувати вирішального значення. При цілісному аналізі стратифікації, із врахуванням способу життя, загалом у нашому суспільстві на перший план виходять такі компоненти, як: професія, рівень доходів, влади, район місця проживання і тип житла.

Теорія соціальної стратифікації, яка висуває ті чи інші критерії поділу суспільства на багатих та бідних, інші прошарки, групи, служить методологічною основою для формування теорій соціальної мобільності (руху), бо процеси виникнення та формування прошарків у довготривалій перспективі виконують функції щодо організації та перерозподілу соціокультурних ресурсів суспільства. Відбувається постійна циркуляція в суспільстві.

14