- •Відомостей, які заборонені до
- •Робоча програма дисципліни "релігієзнавство”
- •Передмова
- •Зміст дисципліни Модуль 1
- •Тема1. Релігієзнавство як наука і навчальна дисципліна
- •Тема 2. Релігія як предмет дослідження
- •Тема 3. Основні елементи та функції релігії
- •Тема 4. Ранні форми релігій. Давні вірування праукраїнців
- •Тема 3. Православ’я, католицизм, протестантизм
- •Тема 4. Іслам
- •Тема 5. Релігія і церква в сучасній Україні. Релігія в духовному житті українців
- •Теми семінарських занять:
- •Календарний план навчальних занять
- •Критерії оцінки знань студентів
- •Рейтинг за Болонською системою оцінювання (100)
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів Модуль 1
- •Контрольні питання Модуль 1
- •Модуль 2
- •Комплекти тестів, контрольних запитань для визначення рівня засвоєння знань студентами
- •1. Предмет релігієзнавства
- •2. Структура релігієзнавства
- •3. Методи і приципи релігієзнавства
- •Лекція 2. Релігія як предмет філософського осмислення
- •1. Поняття феномена релігії
- •2. Основні теорії походження релігії
- •1.Теологічні теорії походження релігії
- •2.Наукові теорії походження релігії
- •1. Основні елементи і структура релігії
- •2. Суспільні функції релігії
- •3. Класифікація релігій
- •Лекція 4. Ранні форми релігії
- •2. Фетишизм
- •3. Магія
- •4. Тотемізм
- •5. Шаманізм
- •1. Загальні риси національних релігій
- •2. Іудаїзм
- •1. Походження буддизму
- •2. Ідейні джерела буддизму
- •3. Основи віровчення буддизму
- •4. Основні напрями буддизму
- •Лекція 7 Християнство
- •1. Ідейні джерела християнського віровчення
- •2. Біблія — священна книга християн
- •3. Основи християнського віровчення
- •Лекція 8 Особливості основних напрямків християнства
- •1. Православ’я
- •2. Католицизм
- •3. Протестантизм
- •Лекція 9 Іслам
- •1. Догматизм ісламу
- •3. Основні напрями ісламу
- •Методичні вказівки і завдання для вивчення дисципліни для студентів заочної форми навчання передмова
- •Словник
- •Тестові завдання
- •Словник
- •Тестові завдання
- •Завдання і питання для самоконтролю
- •Словник
- •Тестові завдання
- •Питання 5
- •Завдання і питання для самоконтролю
- •Словник
- •Тестові завдання.
- •Завдання і питання для самоконтролю
- •Словник.
- •Тестові завдання
- •Завдання і питання для самоконтролю
- •Словник
- •Тестові завдання
- •Завдання і питання для самоконтролю
- •Словник
- •Тестові завдання
- •Питання 5
- •Завдання і питання для самоконтролю
- •Словник
- •Тестові завдання
- •Тестові завдання.
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Пантеон (Стародавні греко-римські боги)
- •Підручники, навчальні посібники, методичні розробки та рекомендації, щодо вивчення дисципліни
Лекція 2. Релігія як предмет філософського осмислення
1. Поняття феномена релігії
Оскільки основним предметом вивчення релігієзнавства є релігія, то цілком закономірно постає питання змісту цього поняття. Справа ця дуже складна й неоднозначна, адже існує не лише різне його змістовне наповнення, а й кілька варіантів етимологічного тлумачення латинського слова religio. В їх основі, як відомо, лежать варіанти Ціцерона (106 — 43 до н.е.) і раннього християнського мислителя Лактанція (близько 250 — після 325 рр.). Перший виводив згаданий термін від латинського словаrelegere, що означало йти назад, повертатися, обдумувати, збирати, споглядати, боятися і характеризувало релігію як богобоязливість, страх і пошанування богів. Лактанцій же вважав, що словоreligioпоходить від латинського словаreligare, що означає в'язати, зв'язувати, прив'язувати, а стосовно релігії означає зв'язок із Богом, служіння йому і покору через благочестя. Точка зору останнього й закріпилася, принаймні у християнській культурі.
Сучасні українські словники (наприклад: Політичний енциклопедичний словник.— К., 1997.— С. 295) латинське слово religioтлумачать як набожність, святиня, предмет культу і тут вони близькі до тлумачення цього слова російськими виданнями (Краткая философская знциклопедия.— М., 1994.— С. 391). Щоправда, в «Латинсько-російському словнику» О. Петрученка (М.,. 1994.— С. 546) подається дещо інше значення цього слова: 1) совісність, добросовісність, 2) совістливе ставлення до чого-небудь священного, в тому числі релігійне почуття, благочестя, набожність, богопочитання, культ.
Підсумовуючи, зазначимо, що релігія є складним, синтезуючим духовним феноменом, який виражає не лише віру людини в існування надприродного Начала, Бога, що є джерелом буття всього існуючого, а й виступає для неї засобом спілкування з ним і суттєвим чинником її духовного зростання, важливою сферою універсуму культури.
2. Основні теорії походження релігії
Релігієзнавство здійснює аналіз феномена релігій, апелюючи здебільшого до логіко-теоретичних критеріїв істини, широко спираючись при цьому на філософську теоретичну базу.
1.Теологічні теорії походження релігії
Це теорії походження релігії, які акцентують увагу на природних причинах і обставинах цього складного процесу. В їх розробці беруть участь видатні філософи, які поділяють релігійну точку зору на світ, вони містять чимало глибоких міркувань, їх можна об'єднати загальною назвою — теологічні теорії. Це традиціоналістична, теїстична і специфічно-православна — академічна.
а)Традиціоналістична теорія. Ця точка зору на походження релігії полягає в тому, що релігію відкрив першим людям сам Бог безпосередньо. В християнстві ця концепція виглядає як біблійна оповідь про спілкування перших людей, Адама і Єви, в раю з Богом, а також надприродні контакти з Богом Моісея та інших біблійских персонажів. Цей варіант традиціоналізму відкидає будь-які звернення до будь-якої аргументації, тим більше наукового характеру. Він грунтується лише на беззастережній вірі.
б)Теїстичпа теорія. Теїзм визнає буття Бога як істоти принципово протилежної світові кінчених речей і явищ, істоти абсолютної, необмеженої, що вище і людини, і природи; тобто надлюдської і надприродної, живої і особистої, що володіє всіма духовними досконалостями і існує попереду всього і є джерелом всього, отже і релігії. Існує рад варіантів теїстичної концепції, але всі вони єдині в основному — релігія є наслідком божественного одкровення на певному етапі духовного розвитку людства. Цілком зрозуміло, що ця концепція виходить з беззастережного визнання Бога.
в)Монотеїзм, політеїзм, генотеїзм. При розгляді проблем походження релігії виникає питання про те, в яких богів вірили на початку релігії люди? В залежності від характеру і складу ієрархічної побудови системи надприродних істот, якою оперує кожна релігія без винятку, в релігієзнавстві виділяють два типи релігій: монотеїстичні і політеїстичні.
Монотеїстичні релігії — це такі, які будуються на визнанні одного, єдиного Бога; інші надприродні істоти (ангели, святі, пророки тощо) — це посередники між Богом і людьми.
Політеїстичні релігії в своїй ієрархії мають певну, навіть знач-ну кількість богів різних рангів і ваги, з своїм колом прав і обов'язків, сферою управління і діяльності.
Існує ще (мне явище в ієрархічній оцінці богів: звичайно з великої кількості богів не виділявся жоден, але в міру потреби, коли віруючий звертавсь до якогось бога, він оцінювався на той час як головний. Це явище дістало назву генотеїзму.