2. Побудова гіпотези.

Початкове припущення є результатом вивчення нових фактичних даних на основі знань, які вироблені і накопичені раніше суспільством через спостереження і експеримент.

На базі вивченого матеріалу виникає ідея. Підкріплення “новонародженої ідеї” новими аргументами веде до виникнення обгрунтованого припущення – гіпотези. Логічну основу виникнення гіпотез складають імовірні умовиводи: неповна індукція, аналогія, індуктивні методи встановлення причинно-наслідкових зв’язків, умовиводи від часткового до загального, простий категоричний силогізм, імовірний силогізм. Імовірний силогізм може виступати в різних варіантах:

а) як умовивід, в якому посилки є категоричними судженнями, а висновок є проблематичним (якщо при побудові силогізму буде порушено хоча б одне правило):

Наприклад: (порушено І правило першої фігури силогізму)

Деякі М є Р

Всі S є М

Імовірно, всі або деякі Sє Р

(Не виключаємо, що всі Sне є Р)

І ІІ ІІІ

М

б) як умовивід, в якому хоча б одна з посилок, і таким чином, і висновок є проблематичними судженнями:

Наприклад: М імовірно є Р

S є М

Імовірно Sє Р

(Не виключаємо, що S не є Р).

І ІІ

в) як умовивід, в якому порушено хоча б одне правило побудови простого категоричного силогізму, і хоча б одна з посилок є проблематичним судженням.

Наприклад: Деякі М, імовірно є Р

Всі S є М

Імовірно, всі або деякі Sє Р

(Не виключаємо, що всі Sне є Р)

Підкреслимо, що в процесі побудови гіпотез різні форми умовиводів активно взаємодіють і доповнюють один одного.

3. Підтвердження гіпотези.

Гіпотеза перетворюється в достовірне знання тільки тоді, коли вона підтверджується аргументами, достатніми для достовірного знання. Е декілька шляхів підтвердження істинності гіпотези: прямі і посередні.

А) Пряме підтвердження гіпотези: виведення з гіпотези наслідків, які з неї випливають і їх верифікація (тобто встановлення їх відповідності з фактичними даними). В цьому випадку основні положення гіпотези повинні бути істинними, і в дійсності повинно бути знайдено яке-небудь конкретне явище:

Н↔Р

Р      

Н Н

Гіпотеза може бути підтверджена шляхом дедуктивного виведення її з іншого, вже достовірного знання. Спростування гіпотези іде шляхом фальсифікації наслідків, що з неї витікають (невідповідність гіпотези фактам):

Н→Р

___Р+ + + - - + -

+ - - - + + -

- + + - - + +

- + - + + + +

Але, якщо ми не знайдемо наслідку, це ще не означає, що гіпотеза хибна. Ми могли погано провести експеримент, або провести не той експеримент. Гіпотеза буде спростована тільки тоді, коли ми будемо впевнені, що наслідок, який ми вивели з гіпотези, не має місця.

Б) Посереднєпідтвердження гіпотези (грає допоміжну роль) застосовується тоді, коли ми знаємо всі можливі варіанти рішення проблеми.

Н₁                     

Н₁

4. Роль гіпотези в пізнанні.

В сучасній науці немає такого закону чи теорії, які б в свій час не пройшли б стадію гіпотези. Гіпотеза – це один з початкових етапів побудови і розвитку теорії.

Наукова теорія– це відносно цілісна і відносно замкнена система достовірних знань про ті чи інші закономірності природи, суспільства чи мислення (теорія від гр.theoria спостереження, розгляд, дослідження).

Компоненти теорії: наукові факти, закони науки, інтерпретація законів. З формальної сторони теорія – це певна сукупність висловлювань, які зв’язані між собою відношеннями висновку. Всі компоненти теорії логічно зв’язані в єдину систему. Всяка теорія має базові положення чи логічні принципи: основні абстракції, за допомогою яких іде теоретичний розвиток понять системи.

Структура теорії:

• вихідна емпірична основа теорії (факти, експерименти, які описані в даній науці, але ще потребують теоретичних пояснень);

• вихідна теоретична основа (припущення, постулати, аксіоми, загальні закони);

• логіка теорії (правила логічного висновку і доказу);

• сукупність виведених в теорії наслідків, теорем, тверджень разом з їх доказами.

Теорії ділятьсяна:

а) описові (емпіричні), (наприклад: фізіологічна теорія Павлова);

б) математизовані (наприклад: теорія множин);

в) дедуктивні (наприклад: “Начала” Евкліда);

Дедуктивні теорії діляться на аксіоматичні і конструктивні (генетичні).

Аксіоматичні теорії: вихідні принципи приймаються без доказу, всі решту теореми виводяться раніше сформульованими правилами. Теорія, яка побудована за аксіоматичним методом, повинна бути: несуперечливою, повною, розв’язною, незалежною.

В конструктивній теоріїдо мінімуму зведені положення, які приймаються без доказів. Деяким твердженням теорії дається безпосередньо емпірична інтерпретація.