1.3.2 Іонно-молекулярний рівень

Велику роль на цьому рівні визначають слабкі взаємодії, які мають електричне походження. Ці взаємодії на міжмолекулярному рівні визначають будову та функціональну активність мембран клітин та багато інше. Енергія деяких типів слабких взаємодій знаходиться в межах рівнів енергії ЕМП, які генеруються деякими магнітотерапевтичними апаратами, що дає можливість впливати на них.

Спроби пояснити магнітобіологічні впливи на надмолекулярному рівні привели до появи гіпотез, які грунтуються на магнітогідродинамічних, орієнтаційних, концентраційних, рідиннокристалічних та феромагнітних ефектах.

Магнітогідродинамічні ефекти припускають, що при дії ЕМП перпендикулярно потоку проводящої рідини виникає сила, яка протидіє рухові і зменшує середню швидкість потоку. Уповільнення потоку на 25% може спостерігатись в полях з індукцією біля 10 Тл. Дія слабких ЕМП на організм людини значно знижує артеріальний тиск, що знаходиться в протилежності з даною теорією та говорить про інші механізми впливу ЕМП.

Орієнтаційні ефекти припускають здатність вільних молекул орієнтуватись у просторі, змінюючи тим самим біологічні властивості системи. Експериментально доведена орієнтація ДНК під дією постійного МП.

Концентраційні ефекти можуть мати місце в неоднорідному високоградієнтному полі, що проявляється в направленому русі частинок.

Рідиннокристалічний стан рідини характеризується наявністю роїв – великих груп молекул, причому вони розміщенні хаотично. Зовнішнє ЕМП призводить до їх орієнтації. Особливе значення набуває дана теорія при розгляді ліпідних компонентів біологічних мембран як структур, які мають рідиннокристалічний стан. Але пояснення магнітобіологічних ефектів з точки зору даної теорії натикається на наявність в біомембранах великих електричних полів.

Феромагнітні включення знаходять в структурах нижчих та вищих організмів, в тому числі і в складі внутрішніх органів людини. Але їх роль в нашому організмі поки недостатньо зрозуміла.

1.3.3 Внутрішньоклітинний (мембранний) рівень

Розуміння процесів, які відбуваються в клітинній мембрані, веде до пояснення біологічної дії низькочастотного ЕМП на організм. Сформована концепція електрохімічного інформаційного переносу іонів через мембрани, виходячи з якої була запропонована імпульсна форма ЕМП, яка викликає визначені магнітобіологічні ефекти.

Припускають, що первинним ефектом, які викликають зміну проникності мембрани, можуть бути явища, які виникають під дією ЕМП в водяних середовищах організму. На сьогоднішній день відомо 8 клатратних структур води, елементами яких є метастабільні утворення, які являють собою плоскі п’яти- або шестикутники, що складаються з молекул води. При електромагнітному впливові в воді можуть руйнуватись комплекси, зникати або виникати нові.

Серед магнітобіологічних ефектів можна відмітити збільшення виходу іонів натрію та водню з клітини при дії постійним МП 25 мТл. Роботи по стимуляції та інгібірованню викиду протону з клітини шляхом спільної та роздільної дії постійного та змінного ЕМП призвели до визначення резонансного співвідношення для протонного магнітного резонансу.

Відомо, що будь-який електричний струм створює навколо себе МП. Кров, яка рухається разом з форменими елементами, також являє собою електромагнітну систему. Тому вона чутливо реагує на дію ЕМП. Найбільш чутливі до нього мембрани клітин, які складаються з фосфоліпідів. Ці з’єднання володіють тромбопластичним ефектом і тому при їх вивільненні з мембран та попаданні в циркуляцію вони сприяють збільшенню згортання крові. Ці прояви та ускладнення, пов’язані з ними, наприклад, коронаротромбоз, можуть спостерігатись в період геомагнітних бур. Не виключено, що ефективним контрзасобом для попередження та відновлення порушених механізмів гемостазу може стати впорядкований, регулюємий та системний електромагнітний вплив на організм.