1.2. Структура ергономічних властивостей і показників техніки

Ергономічність техніки – цілісна її характеристика, органічно пов’язана з показниками продуктивності, надійності та економічності екс­плуатації. Ергономічність випливає з ряду ергономічних властивостей, до яких відносяться керованість, обслуговуваність, освоюваність і заселе­ність.

Під керованістю розуміється такий розподіл функцій між людиною і машиною, який забезпечує в їхній взаємодії провідну роль людини, врахо­вуючи здатність останньої до команд, які дезорганізують функціонування техніки або людини. З одного боку, швидкість перебігу процесів у техніч­них системах, точність дотримання їх параметрів, енергонасиченість ма­шин вимагають точності, своєчасності інформації – як отриманої від ма­шини, так і введеної в машину; з іншого – останнє слово залишається за людиною. Випередження машиною дій людини неодмінно призводить до втрати контролю над СЛТС, до її некерованості. Така ситуація може спри­чинити аварію або емоційний стрес персоналу з усіма небажаними наслід­ками.

Освоюваність – це можливість швидкого оволодіння оператором знаннями, вміннями й навичками управління та обслуговування СЛТС, яка забезпечується об’єктивністю інструктивної інформації та адаптацією СЛТС до мінімально допустимої фізичної, психологічної, освітньої підго­товки персоналу.

Під заселеністю розуміється ступінь відповідності умов праці лю­дини біологічно оптимальним параметрам робочого середовища, що ви­ключає надлишкову витрату робочої сили й небезпечні для її стану, со­матичного здоров’я, нормального розвитку фактори. Заселеність визна­чають не тільки фізичні фактори зовнішнього середовища (темпера­тура, шум, загазованість тощо), а й психофізіологічні (пропорційність інтен­сивності надходження інформації щодо можливостей аналізаторів лю­дини), психологічні (міжособистісні стосунки, згуртованість колек­тиву), антропометричні (робота в обмеженому, замкненому просторі, у незру­чній позі). Вивчення, проектування й експертиза заселеності СЛТС ви­магають урахування всіх групових ергономічних показників. Напри­клад, робота у виробничому корпусі з недостатнім доступом природного світла, з високою величиною відбиття звуку викличе сильну втому з по­дальшими негативними наслідками як поведінкового, так і соматичного характеру.

Ергономічні властивості формуються на основі комплексних ерго­номічних показників, які представляють різні, але взаємопов’язані сто­рони наведених властивостей. Комплексні ергономічні показники фор­муються на основі групових ергономічних показників, які представля­ють сукупність однорідних одиничних показників: антропометричних, гігієнічних, фізіологічних, психофізіологічних і психологічних (рис. 1).

Антропометричний груповий показник відображає відповідність машини розмірам і формі тіла працюючої людини, рухливості частин тіла та іншим параметрам. Його одиничні показники забезпечують раці­ональну і зручну позу, правильну осанку, оптимальний обхват рукояток, максимальні та оптимальні робочі зони рук і ніг тощо.

Гігієнічний груповий показник характеризує гігієнічні умови жит­тєдіяльності й працездатності людини при її взаємодії з системою „лю­дина-техніка-середовище”. Він передбачає створення на робочому місці нормальних умов мікроклімату і обмеження дії шкідливих факторів зов­нішнього середовища. Груповий показник складають одиничні показ­ники освітленості, вентильованості, температури, вологості, тиску, зазе­млення, радіації, шуму, вібрації, гравітаційного перевантаження і при­скорення, сили електромагнітних випромінювань.

Фізіологічний і психофізіологічний групові показники характеризу­ють ті ергономічні вимоги, які визначають відповідність СЛТС силовим, швидкісним, дотиковим, нюховим можливостям і особливостям лю­дини. В процесі проектування слід чітко уявляти вікові, статеві, психо­логічні та інші особливості операторів конкретної системи.

Психологічний груповий показник відображає відповідність машини можливостям і особливостям сприйняття, мислення, психомоторики, за­кріпленим і наново формованим навичкам працюючої людини, ступеня і характеру групової взаємодії, опосередкування міжособистісних відносин сумісної діяльності з управління СЛТС. Ці особливості виступають в яко­сті окремих показників.

Рис.1. Ергономічні показники системи “людина – техніка – середовище ”