- •Міністерство освіти і науки україни східноукраїнський національний університет імені володимира даля
- •Сутність та типологія політичних процесів основні тези
- •1.2. Типологія політичних процесів
- •1.3. Актори політичного процесу
- •Питання та завдання для перевірки
- •Рекомендована та використана література:
- •Методологія дослідження політичного процесу основні тези
- •2.1. Еволюція методологічних підходів до дослідження політичних явищ.
- •2.3. Біхевіоризм.
- •Питання та завдання для перевірки
- •Використана та рекомендована література:
- •Тема ііі. Синергетичний підхід до аналізу політичних явищ основні тези
- •3.1. Сучасні аспекти дослідження політичного процесу.
- •3.2. Виникнення та сутність синергетичного методу дослідження політичного процесу.
- •3.3. Синергетичне трактування внутрішнього механізму політичного розвитку.
- •Питання та завдання для перевірки
- •Рекомендована та використана література:
- •Тема іv. Теорія політичного розвитку основні тези
- •4.1. Класична теорія політичного розвитку.
- •4.3. Джерела політичного розвитку.
- •Питання та завдання для перевірки
- •Рекомендована та використана література:
- •Тема V. Процес політичної модернізації суспільства основні тези
- •5.1. Поняття сучасного суспільства, його відмінності від традиційного.
- •1. Національна єдність.
- •2. Стабільна влада.
- •3. Рівність.
- •5.2. Формування теорії політичної модернізації.
- •5.3. Моделі та типи політичної модернізації суспільств.
- •5.4. Зміст процесів політичної модернізації.
- •Еволюція теорії модернізації
- •Питання та завдання для перевірки
- •Тема VI. Політична демократизація суспільства основні тези
- •Порівняльна характеристика авторитарної та демократичної моделі політичної модернізації
- •Вимірювання зміцнення демократії: типи свідчень і висновків
- •Питання та завдання для перевірки
- •Рекомендована та використана література:
- •Тема VII. Процеси конституційного дизайну в демократичних суспільствах основні тези
- •7.2. Процес політичного реформування в Україні.
- •Питання та завдання для перевірки
- •Рекомендована та використана література:
- •Тема VIII. Функціональна взаємодія держави та громадянського суспільства основні тези
- •8.1. Демократизація держави в сучасному світі.
- •8.2. Формування нової теорії державного управління.
- •8.3 Розвиток сучасних процесів легітимації державної влади
- •Питання та завдання для перевірки
- •Рекомендована та використана література:
- •Висновки
- •Персоналії
- •Алфавітний покажчик
- •Бібліографічний опис
- •247.Сергеев в.М., Сергеев к.В. Механизмы эволюции политической структуры общества: социальные иерархии и социальные сети // полис. – 2003. - №3. – с.6-13.
Висновки
Проблема політичного розвитку, його сутності та різновидів завжди викликала значну увагу дослідників. Особливої актуальності вона набула наприкінці ХХ сторіччя в зв’язку з розпадом соціалістичної системи і початком процесу створення „нових демократій”.
Аналіз класичних концепцій Г.Алмонда, Г.Пауела, Т.Парсонса, С.Хантінгтона, Л.Пая, Б.Мура та ін. дозволяє зробити висновок, що процеси політичної трансформації та модернізації виступають як складові політичного розвитку. Під „трансформацією” розуміється, передусім, вихід системи за межі стабільного функціонування і перехід в стані нерівновагомості до нової якості. Таким чином, поняття “суспільна трансформація” вміщує в себе весь процес руху суспільства, зміни різної направленості. На відміну від цього поняття “модернізація суспільства” розглядає аспект вдосконалення суспільства, поступу уперед. Модернізація – це саме та частина трансформаційного процесу, коли система не просто виходить за межі власної соціальної організації, а починає вирішувати проблеми соціуму. Специфіка поняття „модернізація” полягає в тому, що воно акцентує увагу саме на підвищенні функціональної здатності соціальних інститутів. Політична модернізація представляє собою процес формування, розвитку та розповсюдження політичних інститутів, практик, здатних забезпечувати виконання головних функцій політичної системи - інтеграції, ціледосягнення, відтворення власного культурного зразку та адаптивності до провідних викликів сучасності.
Виходячи з того, що необхідною умовою самоорганізації складних систем є їх відкритість, яка проявляється в постійному обміні з навколишнім середовищем ресурсами, інформацією, енергією, особливого значення набувають процеси демократизації. Саме вони є найсприятливішим середовищем для формування політичної відкритості, здійснення модернізаційних перетворень шляхом цілеспрямованого впливу на механізми самоорганізації політичної системи.
Модернізаційний потенціал демократії полягає в створенні сприятливих умов для саморозвитку та саморганізації суспільства і його політичної сфери. Ці умови виявляються в механізмах артикуляції та погодження інтересів різноманітних соціальних груп, успішній адаптації до суспільних змін та новацій. Важливу роль відіграють такі принципи, як плюралізм, демократична співучасть, опозиція, періодична виборність влади. Плюралізм забезпечує багатоманітність соціальних атракторів і тим самим розширює діапазон політичного вибору і вірогідність визначення оптимального варіанту розвитку. Періодична виборність влади забезпечує своєчасне виправлення помилок, гнучке коригування політичного курсу. Необхідно зазначити також, що демократія забезпечує досить ефективну легітимацію політичної влади в сучасних умовах розвитку суспільств.
В прикладному аспекті важливим є те, що демократія – це не тільки народовладдя, але й система дієздатної влади. В сучасному динамічному та мінливому суспільстві якість демократичного урядування не повинна обмежуватися процедурою виборів, важливою є також якість, професіоналізм представників народу.
Результати проходження політичного процесу в сучасній Україні свідчать проте, що вона ще знаходиться на стадії початкової демократії і не виконала всіх завдань першого етапу демократичної модернізації. Так, досі не сформовано суспільно-політичний ідеал, ціль розвитку, яка властива саме нашій країні. В суспільстві продовжуються гострі дискусії з приводу вироблення загальноприйнятних норм та правил політичної гри, що виявляється в ревізії конституційних положень, домінуванні конфронтаційних відносин між політичними партіями, надзвичайно складній процедурі створення та нестійкості парламентських коаліцій. Провідним напрямком здійснення демократичної модернізації українського суспільства є його консолідація шляхом розвитку механізмів самоорганізації соціально-політичної системи на всіх її рівнях – від громадян – до політичних організацій та держави.