6.2. Методика аналізу використання прибутку туристичного підприємства

Підприємства будь-якої форми власності та виду діяльності для визначення резервів підвищення прибутковості проводять аналіз прибутку у наступній послідовності:

аналіз прибутку за складом, джерелами надходжень та динамікою;

аналіз формування чистого прибутку та впливу податків на прибуток;

оцінка ефективності розподілу прибутку у фонд накопичення та споживання;

аналіз використання прибутку.

З позиції ефективності використання прибутку туристичні підприємства оцінюють свою діяльність шляхом аналізу ретроспективного й прогнозного прибутку.

Аналіз ретроспективного прибутку проводиться наприкінці кожного періоду (місяця, кварталу, року) і являє собою звіт про минулу діяльність туристичного підприємства. Аналіз рівня прогнозного прибутку визначає заходи, які повинні бути прийняті керівництвом і всім колективом для досягнення більш високого розміру фінансового результату, що сприяє стабілізації конкурентоспроможності на внутрішньому й зовнішньому ринках. Однак, методики аналізу прибутки, що використовуються в цей час підприємствами сфери послуг не дозволяють у повному обсязі оцінити вплив і спрогнозувати зміну факторів максимізації прибутки в перспективі [44, 45].

Згідно з методикою оцінки прибутки, що використовується в банківських організаціях, факторний аналіз, що дозволяє укрупнено оцінювати вплив основних узагальнюючих показників діяльності комерційного банку на величину отриманої їм за звітний період прибутки, не проводиться. Однак аналізуючи рентабельність (прибутковість, ефективність) діяльності, банки ще на первісному етапі оцінки фінансового результату, розраховують коефіцієнти прибутковості капіталу й прибутковості активів, відомі у світовій банківській практиці як показники ROE і ROA, відповідно. Саме розкладання коефіцієнта ROE на складові – прибутковість активів і мультиплікатор капіталу – закордонні банки (у тому числі російські) використовують для проведення факторного аналізу [46, с. 39].

Тому розрахунки додаткових показників рентабельності (прибутковості) дозволять і туристичним підприємствам більш детально аналізувати формування фінансового результату їх діяльності, а отже, виявляти резерви підвищення прибутковості.

У випадку наявності декількох факторів аналіз можливо проводити за допомогою застосування спеціальних методів, що становлять один з аспектів економетрики. Центральною проблемою економетрики є побудова економіко-математичних моделей і визначення можливостей її використання для опису, аналізу й прогнозування реальних економічних процесів. Точний кількісний вимір економічного результату впливу кожного окремого фактора деталізує механізм формування кінцевих результатів роботи туристичного підприємства.

Тому, рекомендована методика аналізу використання прибутку туристичного підприємства, дозволить визначити напрямки туристичної діяльності, що сприяють не тільки максимізації прибутки, але й наповненню ринку туристичних продуктів і послуг (рис. 6.2).

Етапи	Методика аналізу використання прибутку туристичного підприємтсва
1 етап – визначення чистого доходу (фінансовго результату)	Аналіз структури, динаміки та темпів росту валового доходу	Аналіз структури, динаміки та темпів росту валових витрат	Амортизаційні відрахунки	Аналіз рентабельності туристичного підприємства
2 етап – визначення прибутковості основних видів діяльності та операцій, що виконуюються на туристичному підприємстві	Операційна діяльність
	Основна (звичайна) діяльність		Інша діяльність
	Інвестиційна діяльність
	Фінансова діяльність
	Надзвичайна діяльність
3 етап – аналіз рентабельності окремих напрямів туристичної діяльності	Прибутковість туристичних напрямів	Прибутковість в розрізі туристичних продуктів	Прибутковість окремих туристичних послуг
4 етап – прогнозування факторів нарощування прибутку	Виявлення резервів росту прибутковості та формування рекомендацій по удосконаленню діяльності туристичного підприємства, які є складовою стратегічного плану розвитку
	Фінансова перспектива	Внутрішня перспектива бізнесу	Перспективи для клієнтів

Рис. 6.2. Поетапне проведення аналізу використання притку туристичного підприємства

Запропонована методика включає не тільки аналіз факторів формування фінансового результату, але й передбачає можливість спрогнозувати їхню зміну в перспективі й запропонувати напрямки наповнення ринку туристичними продуктами і послугами.

У зв'язку з тим, що ведення туристичного бізнесу в сучасних умовах є дуже складною справою, менеджери повинні мати здатність стежити за просуванням бізнесу в перспективах:

1) Фінансова перспектива. У зв'язку з постійною зміною попиту на туристичні послуги залежно від пори року або просто стрибкоподібно, менеджер повинен забезпечити, щоб персонал залишався зайнятим і продуктивним. Методи виміру продуктивності праці співвідносить результати на виході й три основні типи показників – це фізичні, фінансові й комбіновані фізичні й фінансові показники.

Усього застосовувалося два фундаментальні способи по розширенню границь прибутковості бізнесу. Один полягає в попиті, що збільшується, на послуги або продукцію, а інший – у скороченні постійних і змінних витрат.

2) Друга перспектива системи збалансованих  результатів – це внутрішня перспектива бізнесу. Сюди включається діяльність і процеси, у яких туристичне підприємство повинно бути краще всіх, щоб бути успішної. Туристичний менеджмент є важливою діяльністю й фактором, що визначають успішність туристичного підприємства на основі контролю операцій та збору інформації по клієнтах, їх потребам та інше. Тобто менеджери й обслуговуючий персонал туристичного підприємства повинні постійно переоцінювати послуги, що пропонуються туристичним підприємством, щоб забезпечити їхню відповідність споживачам ринку в майбутньому. Це обумовлює необхідність в ефективних засобах зв'язку.

3) Перспективи для клієнтів. Важливим фактором успішного ведення туристичного бізнесу є застосування в діяльності підприємств принципів менеджменту якості, першим з яких є задоволеність споживачів. Задоволеність споживачів - базовий принцип, але впровадження його в практику може не дати позитивного результату в діяльності організації, якщо не впроваджені такі принципи, як залучення персоналу, відповідальність керівництва, процесний і системний підходи. Реалізація в організації підходу до якості, орієнтованого на споживача, вимагає застосування таких методів, як метод критичних інцидентів, опитування споживачів на предмет негативного або позитивного досвіду, метод аналізу контактних крапок, політика скарг і інші.

Реалізація підходу до якості, орієнтованого на виробництво, припускає оцінку якості процесу надання послуги. При такому підході застосовується метод «таємничих покупців». Незалежний експерт робить оцінку якості обслуговування як споживач.

В організації підхід до якості, орієнтований на вартість, реалізується через розрахунки індексу корисності послуги (товару) для споживача.

Впровадження достатнє простих принципів менеджменту якості на підприємствах сфери послуг відбувається з більшими труднощами.

Прогнозування змін факторів (незалежних змінних) і результативної ознаки (прибутки) здійснюється на основі розрахунків спеціальних коефіцієнтів: стандартизовані коефіцієнти регресії та середні приватні коефіцієнти еластичності (складання прогнозів на короткострокову перспективу). Обумовлені резерви є напрямками діяльності, що сприяють підвищенню прибутковості туристичних підприємств, тому що виступають також підфакторами узагальнюючих коефіцієнтів рентабельності.