Запитання для самоконтролю

1. Поясніть цілі складання анотацій до наукових джерел.

2. Схарактеризуйте основні види анотацій та з’ясуйте особливості їх оформлення.

3. Поясніть відмінність довідкової анотації від рекомендаційної.

4. Який вид анотації є найбільш поширеним у науковій та науково-навчальній літературі.

5. Назвіть складові частини анотації.

6. Яка інформація є обов’язковою в тексті анотації? Чому?

7. Назвіть найтиповішу помилку при складанні тексту анотації та поясніть її причини.

8. Наведіть мовленнєві стандарти-кліше для оформлення тексту анотації.

§ 2. Писемні жанри наукового стилю. Вторинні тези План

1. Композиційно-змістові елементи написання вторинних тез.

2. Економічна термінологія іншомовного походження.

3. Правопис економічних термінів іншомовного походження:

3.1. Написання „і” та „и” в загальних назвах іншомовного походження (Додаток В).

3.2. Подвоєння в загальних назвах іншомовного походження (Додаток В).

3.3. Уживання апострофа та знака м’якшення в загальних назвах іншомовного походження (Додаток В).

4. Невідмінювані слова іншомовного походження.

Ключові слова: тези, оригінальні тези, вторинні тези, тезування, інтернаціоналізми, терміни іншомовного походження.

1. Композиційно-змістові елементи написання вторинних тез

Тези –(від грец.tesus– положення) стисло сформульовані основні положення статті, лекції, доповіді тощо.

Тезування¹⁷ – це вилучення основної інформації з тексту-джерела у вигляді положень-тез. Скорочення відбувається з урахуванням проблематики текстів і авторської оцінки інформації. Рекомендований обсяг тез становить 2-3 сторінки машинописного тексту через 1,5 інтервали. Укладають тези після поглибленого й аналітико-критичного читання тексту статті, доповіді, складання відповідного плану і виписок.

Розрізняють два види тез: вторинні таоригінальні.

Оригінальнітези пишуться як первинний текст до виступу на семінарі, конференції чи конгресі. Вони публікуються в спеціальних збірниках. (Докладніше про оригінальні тези див. § 7).

Вториннітези пишуться з метою виділення основної інформації будь-якого джерела, наприклад, підручника, статті або монографії. Вони укладаються для подальшої роботи з інформацією.

Реквізити вторинних тез:

1. Бібліографічні відомості про джерело.

2. Текст тез.

Приклад

Карпіловська Є., Кочерга О., Мейнарович Є. Структурнізміни української наукової термінології протягом двадцятого сторіччя // Вісник Нац. ун-ту „Львів. політ”. – 2004. – № 503. – С. 3-8.

Тези лекції, доповіді мають такі реквізити:

1. Прізвище та ініціали лектора (доповідача).

2. Назва лекції (доповіді) – заголовок.

3. Текст.

Розпочинаючи роботу над складанням тез, необхідно уважно прочитати твір в цілому (якщо він невеликий), розділ, якщо твір великий за обсягом. Потім потрібно продумати основні ідеї роботи чи її частин, викласти їх у вигляді послідовних пунктів. У тези не включається детальний фактичний матеріал, тому для них характерна деяка уривчастість викладу. Кількість тез збігається з кількістю смислових центрів тексту (якщо твір великий за обсягом) або абзаців (якщо твір маленький за обсягом). Кожна теза пишеться з нового абзацу.

Розрізняють два види формулювання тез: відбір авторських тез із тексту; формулювання основних положень розділу книжки або статті власними словами. У першому випадку виписуються основні положення, висунуті автором, і розміщуються в певній послідовності відповідно до розвитку авторської думки. У другому випадку слід знайти в тексті основні авторські думки, викласти їх власними словами і також записати в певній послідовності.

Робота над тезами допомагає глибше зрозуміти основні ідеї твору, виділяти основне, коротко й точно формулювати свої думки. Складання тез – важливий засіб підвищення рівня самостійної роботи, розвитку логічного мислення, культури усного й писемного мовлення.