- •Видання 2-ге, перероблене
- •1.1. Основні положення міжнародного права із захисту людини
- •1.2. Цивільна оборона деяких зарубіжних країн
- •1.2.1. Цивільна оборона Росії
- •1.2.2. Цивільна оборона Федеративної Республіки Німеччини
- •1.2.3. Цивільна оборона сша
- •1.3.1. Державна система Цивільної оборони України
- •1.3.2. Завдання Цивільної оборони України
- •1.3.3. Організаційна будова і порядок функціонування Цивільної оборони України
- •1.3.4. Організація Цивільної оборони на об'єктах господарювання (ог)
- •1.3.5. Сили і засоби Цивільної оборони
- •1.3.5.1. Війська Цивільної оборони України
- •1.3.6. Постійні комісії з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади, їх цілі та завдання
- •1.4. Єдина Державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру
- •2.1. Основні визначення і класифікація надзвичайних ситуацій
- •2.2. Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- •2.2.3. Аварії на пожежо-вибухонебезпечних об'єктах
- •2.2.5. Гідродинамічні аварії
- •2.3. Надзвичайні ситуації природного характеру
- •2.3.1. Геологічні небезпечні явища
- •2.3.2. Гідрологічно небезпечні явища
- •2.4. Надзвичайні ситуації екологічного характеру
- •2.5. Надзвичайні ситуації воєнного часу
- •2.6. Організація оповіщення населення в надзвичайних ситуаціях
- •3.1. Основні принципи і способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях
- •3.1.1. Основні принципи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру
- •3.1.2. Основні способи захисту населення в надзвичайних ситуаціях техногенного і природного характеру
- •3.2. Державне регулювання і контроль захисту населення і територій
- •3.2.1. Державна стандартизація
- •3.2.2. Державна експертиза
- •3.2.4. Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки
- •3.3. Організація захисту населення в надзвичайних ситуаціях
- •3.3.1. Укриття в захисних спорудах
- •4. Визначення необхідної кількості (п) фільтрів-поглиначів:
- •3.3.2. Евакуація робітників, службовців і населення
- •3.3.3. Застосування засобів індивідуального захисту і медичних засобів захисту
- •3.4. Захист населення
- •3.4.1. Основні норми поведінки і дії
- •3.5. Захист населення при хімічному зараженні
- •3.5.1. Основні норми поводження і дії при аваріях з викидом сдор
- •4.1. Оцінка радіаційної обстановки на об'єкті при аварії на атомній електростанції (аес)
- •3. За формулою (2) визначимо дозу опромінення за 6 год. Роботи:
- •4.3. Оцінка радіаційної обстановки при застосуванні ядерної зброї
- •4.4. Оцінка хімічної обстановки при аваріях з викидом сдор
- •§ 1 * Ртьч
- •4.6. Оцінка пожежної обстановки
- •4.6.1. Визначення виду, масштабу і характеру пожежі
- •4.6.2. Оціка пожежної обстановки під час міських пожеж
- •4.6.3. Оцінка пожежної обстановки в лісах
- •4.6.4. Комплексна задача з прогнозування й оцінки пожежної безпеки
- •4.7. Аналітичний метод оцінки осередку ураження при вибуханні паливо-повітряного і газоповітряного середовищ
- •5.1. Вимоги, що ставляться
- •5.2. Організація дослідження сталості роботи ог
- •5.3. Шляхи і способи
- •6.1. Критерій сталості ог
- •1. До впливу повітряної ударної хвилі (пух).
- •6.2. Оцінка стійкості промислового об'єкта до впливу повітряної ударної хвилі (пух)
- •9. Установлення додаткових опор для зменшення прольотів.
- •6.3. Оцінка стійкості промислового об'єкта до впливу теплового випромінювання
- •6.4 Оцінка стійкості роботи об'єкта до впливу радіоактивного зараження
- •6.5. Оцінка стійкості інженерно-технічного комплексу об'єктів енергетики до впливу електромагнітного імпульсу ядерного вибуху
- •7.1. Рятувальні й інші невідкладні роботи (рінр)
- •7.1.2. Сили і засоби, які залучаються для проведення рінр
- •7.1.3. Управління силами цо
- •7.1.4. Організація забезпечення дії сил цо в надзвичайних ситуаціях
- •7.1.5. Дії сил цо при ліквідації наслідків стихійних лих
- •7.1.6. Особливості проведення РіНр при ліквідації наслідків великих виробничих аварій і катастроф
- •7.1.7. Використання сил цо
- •7.1.9. Проведення РіНр
- •7.2. Зміст і послідовність роботи командира формування з організації і проведення рінр у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу
- •7.2.1. Обов 'язки командира формування по підтримці свого підрозділу в потрібній готовності
- •7.2.2. Зміст і послідовність роботи командира формування в ході ліквідації наслідків слак
- •7.2.3. Зміст і послідовність роботи командира формування у вогнищах ураження у воєнний час
- •7.2.4. Заходи безпеки при проведенні РіНр
- •7.3. Забезпечення життєдіяльності населення в надзвичайних ситуаціях
- •7.3.1. Організація життєдіяльності в екстремальних умовах
- •7.4. Дії населення в надзвичайних ситуаціях
- •7.4.8. Само- і взаємодопомога при травмах і ураженнях
- •7.5. Організація навчання населення з Цивільної оборони
1.2. Цивільна оборона деяких зарубіжних країн
Цивільна оборона як система виникла в роки Першої світової війни з появою авіації. З розвитком озброєння, яке створило можливість загрози нанесення ударів по адміністративних центрах, промислових підприємствах, життю населення, розвивалася і удосконалювалася Цивільна оборона.
Створення і застосування ядерної зброї під час Другої світової війни дало імпульс у розвитку Цивільної оборони, що завершився прийняттям у 40-50 рр. законів з Цивільної оборони в більшості промислово розвинутих країнах.
У зарубіжних країнах Цивільна оборона, як система стратегічного забезпечення життєдіяльності держав, призначена для виконання завдань, спрямованих на захист населення й економіки країни від надзвичайних ситуацій, а також для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР) у вогнищах ураження і районах лих.
В останні роки, особливо після Чорнобильської катастрофи, у країнах Заходу й інших розвинутих країнах увага урядів стала зосереджуватися на вирішенні питань з попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
В цих країнах головними завданнями Цивільної оборони стали створення і підготовка сил і засобів, необхідних для забезпечення безперервного державного управління, захисту населення і життєво важливих секторів економіки в різних умовах надзвичайних ситуацій.
На сьогоднішній день майже у всіх країнах прийнятий територіально-виробничий принцип побудови і функціонування системи ЦО, до складу якої входять:
органи управління;
системи зв'язку, оповіщення, радіаційної розвідки і дозиметричного контролю;
розроблені плани евакуації і розосередження населення;
система захисних споруджень;
запаси продовольчих, сировинних і матеріальних цінностей;
сили і засоби Цивільної оборони — як штатні, так і добровільні.
Організаційна структура національних систем Цивільної оборони в більшості зарубіжних країн має багато спільного і розвивається в напрямку подальшої уніфікації.
Розглянемо структуру і завдання Цивільної оборони деяких країн, що представляють інтерес для побудови і функціонування Цивільної оборони України.
1.2.1. Цивільна оборона Росії
За минулі десять років Міністерству з надзвичайних ситуацій Російської Федерації вдалося об'єднати сили і засоби різних міністерств, у тому числі сили і засоби пожежної служби МВС Росії, державну систему попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій.
До складу МВС входять війська ЦО (з рятувальниками, автомобільними, авіаційними, інженерними, протихімічними підрозділами), штаби з питань Цивільної оборони і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пошуково-рятувальні служби.
Міністерство має в безпосередньому підпорядкуванні спеціальні військові формування: центральний аеромобільний рятувальний загін, авіаційне підприємство і національний корпус надзвичайного гуманітарного реагування.
Підготовка кадрів проводиться в спеціалізованих навчальних закладах. Наукові і конструктивні розробки в галузі техні
ки і технології здійснюються в Науково-дослідному інституті
ЦО НС.
Робота з попередження стихійних лих і техногенних катастроф будується на основі моніторингу і прогнозів, які проводяться в науково-дослідних інститутах, аналітичних службах і лабораторіях, що належать різним відомствам.
Відповідно до російського законодавства Міністерство з НС при виникненні лих і катастроф має можливість одержати сили і засоби інших відомств — міліцію, медичні частини, будівельні і транспортні організації. Для ліквідації наслідків великих катастроф залучаються державні фінансові і матеріальні ресурси.
Для надання допомоги іншим державам у проведенні рятувальних робіт використовуються такі формування, як Центральний аеромобільний рятувальний загін, експедиційний госпіталь, автомобільна колона, авіаційне підприємство.