- •§ 1. Поняття і склад земель прилюдно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення
- •§ 2. Правовий режим земель природно-заповідного фонду
- •§ 3. Правовий режим земель водно-болотних угідь міжнародного значення
- •§ 4. Правовий режим земельних ділянок та природних об’єктів, що мають особливу наукову цінність
§ 4. Правовий режим земельних ділянок та природних об’єктів, що мають особливу наукову цінність
Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЗК до земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, у межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність (далі - науково цінні землі). їх охорона здійснюється відповідно до ст. 6 Закону "Про природно-заповідний фонд України", яка передбачає, що території й об'єкти, які мають особливу наукову цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи про об'єкт, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам'яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та центральним органом виконавчої влади в галузі культури. На перший погляд здається, що йдеться про особливо цінні об'єкти природно-заповідного фонду. Але ситуацію прояснює ст. 7 Закону, відповідно до якої землі природно-заповідного фонду, а також природних територій і об'єктів, що мають особливу наукову цінність і є об'єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного призначення. Отже, Закон передбачає різницю між землями природно-заповідного фонду і науково цінними землями.
Слід зазначити, що законодавство, пов'язане з науково цінними землями, розвинуте недостатньо. Тому здається складним чітке визначення критеріїв встановлення особливої наукової цінності об'єктів та їх правового режиму. Формулювання ст. 46 ЗК необхідно тлумачити таким чином, що до закріплених у ньому земель можуть бути віднесені не тільки ті ділянки, на яких розташовані об'єкти, що становлять наукову цінність, а й ті, які самі становлять таку цінність. Деякі критерії віднесення земель до науково цінних можна знайти у Загальнодержавній програмі формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки та в Законі "Про екологічну мережу України".
Відповідно до ч. 4 розділу 1 Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000- 2015 роки та ст. 5 Закону "Про екологічну мережу України" складовими структурних елементів екомережі є, зокрема, землі з ділянками степової рослинності, луки, пасовища, кам'яні розсипи, піски, солончаки, ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України, а також ті земельні ділянки, що є місцями перебування чи зростання видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, радіоактивно забруднені землі, які не використовуються і підлягають окремій охороні - як природні регіони з окремим статусом тощо. Це приблизний перелік земель, що можуть бути віднесені до науково цінних. Хоч, можливо, у разі виявлення якогось науково цінного природного утворення на земельну ділянку під ним буде поширено правовий режим науково цінних земель (мова може вестись про якусь природну аномалію - магнітну, радіаційну, екологічну тощо).
Екологічному законодавству України відомий правовий інститут резервування цінних для заповідання природних територій і об'єктів. Режим резервування встановлюється тимчасово, до ухвалення рішення про віднесення конкретних територій до об'єктів природно-заповідного фонду з метою забезпечення їх схоронності. У рішенні про резервування можуть бути зазначені обмеження у використанні зарезервованих земель. Однак ці землі не можна віднести до науково цінних земель, оскільки вони продовжують знаходитись у складі відповідних категорій земельного фонду нашої країни до того часу, поки не буде створений об'єкт природно-заповідного фонду. Тобто, вони не є землями природно-заповідного чи природоохоронного призначення.
З урахуванням нових положень чинного законодавства, зокрема, законодавства про формування національної екологічної мережі, можна говорити про поступове відокремлення правового режиму науково цінних земель. Що ж до порядку оголошення земель науково цінними, то треба керуватися ст. 6 Закону "Про природно-заповідний фонд України", згідно з якою віднесення земель до науково цінних здійснюється Мінприроди, яке й затверджує положення про їх особливий правовий режим.
Науково цінними землі можуть бути оголошені також у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 6 Закону України від 29 червня 1995 р. "Про музеї та музейну справу". На основі ансамблів, комплексів пам'яток і окремих пам'яток природи, історії та культури і територій, що мають особливу наукову цінність, можуть створюватися історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, музеї просто неба тощо. Створення історико-культурних заповідників є підставою для переведення конкретних земельних ділянок у категорію земель історико-культурного призначення. Щодо створення музеїв-заповідників і музеїв просто неба, то треба зазначити, що землі, зайняті такими науково цінними об'єктами, цілком можуть бути віднесені до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Підставою для їх переведення у цю категорію земель буде створення музею у порядку, передбаченому зазначеним вище Законом. Землі, на яких розташовані музеї, мають певну специфіку правового режиму, встановлювану музейним законодавством.
Крім того, Закон "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень органів місцевого самоврядування відносить прийняття рішень про організацію об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні (п. 37 ч. 1 ст. 26; п. З ч. 1 ст. 33; п. 24 ч. 1 ст. 43 цього Закону). Це означає, що ці органи можуть організовувати на природних територіях, на які поширюється їх юрисдикція, такі об'єкти особливої охорони, які не передбачені Законом "Про природно-заповідний фонд України". У такому разі вони самостійно визначають правовий режим територій, що підлягають особливій охороні, але вони не включаються до складу природно-заповідного фонду. Такі науково цінні землі мають бути віднесені до земель місцевого значення.
Правовий режим науково цінних земель не обов'язково передбачає здійснення на них наукової діяльності. На цих землях може бути встановлений режим використання й охорони природи, який відповідає їх науковій специфіці і забезпечує збереження зазначених земель для проведення наукових досліджень. Науково цінні землі можуть знаходитись як у державній, так і в комунальній та приватній власності, передаватися у постійне користування, на умовах оренди та інших правових підставах.
Таким чином, на підставі законодавства України можна виділити 4 види правових режимів науково цінних земель: правовий режим радіаційно-забруднених земель зон екологічного лиха; правовий режим науково цінних об'єктів, обумовлений ст.ст. 6, 7 Закону "Про природно-заповідний фонд України"; правовий режим земель, на яких розташовані науково цінні природні об'єкти, що є експонатами музеїв просто неба; правовий режим природних об'єктів особливої охорони (не включених до складу природно-заповідного фонду), створюваних за рішеннями органів місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.