Висновки

Екологічні злочини можна класифікувати на підставі різних ознак. Залежно від ступеня суспільної небезпеки розрізняють:

- злочини невеликої тяжкості - незаконне видобування корисних копалин, порушення законодавства про континентальний шельф України тощо;

- злочини середньої тяжкості - умисне знищення, зруйнування чи пошкодження територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

- тяжкі злочини - забруднення водойм та атмосферного повітря; забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи іншими відходами і матеріалами;

- особливо тяжкі злочини - екоцид.

Ще однією особливістю цієї злочинності є те, що вона певною мірою є побічним наслідком «нормального» природокористування. Адже суспільство так чи інакше, експлуатуючи природні ресурси, негативно впливає на довкілля. Протиправною така діяльність стає лише тоді, коли здійснюється небезпечним способами чи виходить за межі встановлених законом нормативів. Їй притаманний і надто низький рівень застосування норм кримінального права за порушення природоохоронною законодавства. Наприклад, в Україні судимість за незаконне полювання у 1999 р. становила 2,4%, незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом — 0,8%, незаконну порубку лісу — 0,2%, забруднення моря — 0,002%, забруднення водних об'єктів — 0,2% від числа всіх злочинів. За даними вибіркового дослідження, лише 125 матеріалів органів рибоохорони з приводу незаконного лову риби було направлено до органів внутрішніх справ і прокуратури для притягнення винних до кримінальної відповідальності, а кримінальних справ, переданих для розгляду в народні суди, виявилось у 6—7 разів менше.

На межі третього тисячоліття екологічну ситуацію в Україні можна розглядати як кризову. Для її вирішення потрібні дуже значні фінансові, кваліфікаційні ресурси, значний відрізок часу. Все це повинно прискорюватись ефективними державними механізмами. Але всі ці властивості притаманні економічно розвинутим країнам, якою Україна не є.

Проаналізувавши всю складність проблеми, виявивши чинники, а також враховуючи що питома вага бюджетних витрат на природозахісні проекти має тенденцію до скорочення, ми можемо зробити прогноз з великим рівнем імовірності, що стан довкілля наступні 10-15 років не стане краще.

Розроблені механізми державного природокористування, деякі правові та господарчі переваги ринкової економікі, прогресивні напрямки ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ, ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ значною мірою залишаться лише як вдалі проекти із-за відсутності фінансування, бажання, а також тому, що екологічне питання не є досить важливим для нашого сучасного суспільства, особливо на стадії первинного накопичення капіталу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 року № 2408-3 // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 31. — Ст. 145.

2. Закон України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" від 13 липня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 42. - Ст. 348;

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року № 459 "Положення про установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення" // ЗП України. - 1992. - № 9. - Ст. 217.

4. Наказ МНС від 18 грудня 2000 року "Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів" // Офіційний вісник України. - 2001. - № 4. - Ст. 164.

5. Екологічне право України: Підручник, Харків: Право, 2005; 376с.

6. Кримінологія: Навчальний посібник, Київ: Прецендент, 2004; 207с.