Л1тература:

Агеева Р.А. Страны и народы. Происхождение названий. – М.,1990.

Алексеев В.П. География человеческих рас. – М., 1974.

його ж Историческая антропология. – М., 1979.

Алексеев В.П. Факторы расообразования, методы расового анализа, принципы рассовых классификаций. // Советская этнография. – 1964. – № 4. – С. 155-169.

Арутюнов С.А. Народы и культуры: Развитие и взаимодействие. – М., 1989.

Атлас народов мира. – М., 1964.

Бромлей Ю.В., Подольный Р.Г. Человечество – это народы. – М., 1990.

Брук С.И. Население мира: Этнодемографическпй справочник. – М., 1986.

Бунак В.В. Человеческие расы и пути их образования // Советская этнография. – 1951. – № 1.

Гамкрелидзе Т.В.,Иванов В.В. Индоевропейский язык и индоевропейцы. – Тбилиси, 1984

Зубов А.А. Дискуссионные вопросы теории антропогенеза // Этнографическое обозрение. – 1994. – №6.

його ж Неандертальцы: что известно о них современной науке? // Этнографическое обозрение. – 1999. – № 3.

його ж Проблемы термина "раса" и рассовых классификаций в современой физической антропологии // Этнографическое обозрение. – 1996. – № 1.

Иванов В.В. Генеалогическая класификация языков и понятие языкового родства. – М., 1954.

Иллич-Свитыч В.М. Опыт сравнения ностратических языков. Т. 1. – М.,1971; т. 2. – М., 1976; т. 3. – М., 1984.

Крывелев И.А. История религий. Т. 1. – М., 1975; т.2. – М., 1976.

Народы и религии мира: Энциклопедия. – М., 1999.

Народы мира: Историко-этнографический справочник. – М., 1988.

Півторак Г. Звідки ми і наша мова. – К., 1993.

Пучков П.И. Современная география религий. – М., 1975.

Религии мира. 1982-1985. – М., 1983–1986.

Религия в изменяющемся мире. – М., 1994.

Расы и расизм: История и современность. – М., 1991.

Светлов Г.Е. Новые религии Японии // Этнографическое обозрение. – 1994. – № 2.

Семенов Ю.И. Современная антропология и генетика и проблема рас у человека. – М., 1995.

Сравнительно–историческое изучение языков разных семей: Современное состояние и проблемы. – М., 1981.

Сравнительно-историческое изучение языков разных семей: Задачи и преспективы. – М., 1982.

Сравниительно-историческое изучение языков разных семей. Лексическая реконструкция. Реконструкция исчезнувших языков. – М., 1991.

Ткач С. Суфізм – містично-аскетична течія в ісламі. // Людина і світ. – 2002. – № 6. – С. 35-39.

Чебоксаров Н.Н.,Чебоксарова И.А. Народы, расы, культуры. – М., 1985.

Шпажников Г.А. Религии стран Африки. – М., 1981.

його ж Религии стран Западной Азии. – М., 1976.

його ж Религии стран Юго–Восточной Азии. – М., 1980.

Этнос и религия. – М., 1998.

Языки и диалекты мира. – М., 1982.

Семінар № 5. Міфологічна школа в етнології. Характеристика праці Потебні О.О. О мифическом значении некоторых обрядов и поверий. Ч. І. Рождественские обряды.

– міфічне значення бадняка (поліна)

– значення свічки на Різдво

– плуг та обряди з ним

– божество грому в колядках і щедрівках

– тварини, присвячені божеству сонця

– хліб як символ сонячного бога. Різдвяне та весільне використання хліба

– значення обрядової каші та посипання зерном

– магічна сила водохрещенської води

– звичай бити горщики

– обрядове використання соломи та дідуха

– значення покривання голови жінки

– висновки: зв'язок різдвяних та весільних обрядів; міфічна символіка цих обрядів.