- •1382- Битва під Любліцем
- •2. Закарпаття у складі Угорщини
- •3. Буковина у складі Молдавського князівства
- •4. Московсько-литовські війни кінця 15 – початку 16 ст.
- •22: Організація запорозької січі
- •24: Козацько-Селянські Повстання Наприкінці XVI – Першої Третини XVII Ст
- •25: Причини, характер та рушійні сили визвольної війни
- •Основні бойові дії 1648-1649 р.
- •4) Жовтень-Листопад 1648 р. – облога Замостя , що закінчилась перемир»ям
- •5)Серпень 1649 р. – битва під Зборовом , наслідком якої стало укладання Зборівського договору (1649 р) , за яким:
- •26: Козацько-гетьманська держава середини 17 ст.
- •27: Нвв проти Речі Посполитої в 1650-1657р:
- •1654 Р. Характеризується україно-російськими відносинами , які потім фактично втрачають силу через Віленське перемир’я 1656 року , за яким Москва єднається з Річчю Посполитою для боротьби зі Шведами.
- •6 Серпня 1657р. – Богдан Хмельницький помирає , залишаючи Україну без гідного наступника і в оточенні ворогів.
- •28: Переяславський договір 1654 року:
- •29:Гетьманування Івана Виговського та Гадяцький договір
- •30: Доба Руїни:
- •31: Гетьманування п.Дорошенка. Спроба воз’єднати Україну.
- •32:Гетьманування Івана Мазепи і Північна Війна
- •33: Конституція Пилипа Орлика і вивід прав України:
- •34:Наступ російського царизму . Гетьманування і.Скоропадського та Павла Полуботка.Малоросійська колегія.
- •35:Боротьба д.Апостола за збереження державності. Правління Гетьманського уряду.
- •36: Кирило Розумовський – останній гетьман України.
- •37: Ліквідація Запорізької Січі і подальша доля козацтва. П.Калнишевський.
- •38:Гайдамаччина. Коліївщина. Опришківський рух.
- •39: Геополітичні зміни в Східній Європі наприкінці XVIII ст. Та їхні наслідки для українського народу.
- •40:Українське національне відродження кінець хviii – початок XIX ст.
- •41:Автономістьський рух. Роль «Малоросійського дворянства» в боротьбі за національність та культуру.
- •42:Українське національне відродження (кінець хviii – початок XIX ст.) на Західноукраїнських землях.
- •43:Реформи в Австрійській та Російській імперіях на Українських землях.
- •44:Війна 1812 року та Україна.Декабристський рух.
- •45:Кирило-Мефодіївське товариство. Феномен т.Шевченка.
- •46:Український національний рух хіх ст. Причини та наслідки.
- •47:Перші політичні партії та організації на Західній Україна та Надніпрянщині.
- •3. Українська соціал-демократична партія (1899 р.). [Лідери: м. Ганкевич, ю. Бачинський, с. Вітик].
- •4. Русько-український християнськийсоюз (1896 р.). [с. Сембратович,галицькиймитрополит. Партія клерикального характеру].
- •48:Політична та економічна ситуація в Україні напередодні революції 1905-1907 р.
- •49:Столипінська аграрна реформа в Україні та її наслідки.
- •50:Україна та українці в Першій світовій війні. Січові стрільці.
29:Гетьманування Івана Виговського та Гадяцький договір
Після смерті Б. Хмельницького 1657 р. гетьманом України став його молодший син Юрій, але правив він недовго, бо був надто молодий (16 років) і не мав належного досвіду. Склавши владу, він пішов у монастир. Тоді на скликаній у серпні 1657 р. в Чигирині старшинській раді гетьманом обрали І. Виговського. Він був шляхтичем, освіченою і розважливою людиною. Десять років працював з Б. Хмельницьким, був генеральним писарем, мав великий досвід у керівництві військом і державою. Вибір старшинської ради підтвердила й генеральна рада в Корсуні.
Таким чином, в Україні династичний принцип гетьманської влади поступився місцем республіканському.
Ліквідація спадкоємного гетьманату, на думку деяких дослідників, негативно позначалися на долі національно-визвольної війни: Старшинським угрупованням було відкрито шлях до боротьби за гетьманську булаву, що, врешті-решт, призвело до громадянської війни і занепаду держави.
Щоб послабити московський вплив в Україні, І. Виговський уклав союзницький договір зі Швецією і невдовзі провів перговори з Річчю Посполитою. Це викликало невдоволення частини козацької старшини. На нього пішли військом кошовий Я. Барабаш і полтавський полковник М. Пушкар. Скористашись із цього, московський цар послав у лютому 1658 р. в Україну окольничого Б. Хитрова для створення там антигетьманської коаліції. Тоді І. Виговський зібрав вірні полки й, покликавшм на допомогу кримських татар, придушив промосковський заколот. У цій братовбивчій війні склали голови 50 тис. українців, загинули М. Пушкар і Я. Барабаш.
Союз із кримським ханом викликав обурення серед населення, визштовхнув від гетьмана багатьох із його оточення.
У протистоянні з Московщиною І. Виговський взяв курс на зближення з Річчю Посполитою і повернувся до ідеї входження козацької України до складу королівства.
16 вересня 1658 р. між сторонами було укладено Гадяцький договір за яким: Україна в складі трьох воєводств – Брацлавського, Київського й Чернігівського під назвою Великого князівства Руського – переходила до складу Речі Посполитої як рівна з Польшею і Литвою, зберігаючи свій суд, скрабницю, грошову систему, військо. Скасовувалася унія, православна церква на чолі з українським митрополитом, духівництво й віруючі зрівнювалися в правах з католицькими. Передбачалося заснувати в Україні два університети та інші навчальні заклади, відкрити друкарні тощо. Україна позбавлялася права зовнішньополітичних зносин, передбачалося відновлення соціально-економічних відносин, що існували до цього. Запропонований козацький реєстр із 60 тис. осіб скорочувався наполовину. Не було враховано й думку української сторони щодо збільшення території князівства.
Хоча польський сейм і ратифікував Гадяцький договір, його не вдалося здійснити. Польські війська, які начебто йшли козакам на допомогу для боротьби проти московського царя, почали самовільно розпоряджатися в Україні, а шляхта намагалася знову уярмити її.
Московський уряд, зі свого боку, оголосив І. Виговського зрадником і навесні 1659 р. разгорнув наступ в Україну 150-тисячної армії. У червні 1659 р. під Конотопом армія гетьмана разом з татарами та поляками завдала нищівної поразки московській армії. Полки російської кінноти було знищено, а московські воєводи потрапили в полон.
Але скористалися результатами перемоги І. Виговський не зміг. Його орієнтація на Річ Посполиту, поступливість у відносинах з нею, терор проти опозиції викликали різьке незадоволення в суспільстві. Послився антигетьманський рух, провідну роль в організації якого відігравали полковники І. Богун, П. Дорошенко, І. Ковалевський, І. Іскра, кошовий отаман І. Сірко. Рятуючи життя, І. Виговський зрікся булави і вирушив до Польші (в 1663р., звинувачений польським польовим судом у підбурюванні людей проти шляхти, він був розстріляний у Варшаві.)