![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •52.Заснування кафедр словянської філології у рос імперіі
- •4. Праслов’янська мова, значення порівняльно-історичного методу в ї реконструкції.
- •7. Діалектні відмінності у праслав'янській мові.
- •15. Проблема етногенезу слов’ян як комплексна наукова проблема сучасної славістики.
- •18. Археологічні дані у розв’язанні проблеми локалізації прабатьківщини слов’ян.(стр.120)
- •35.Основні риси та історія розвитку російської мови
- •36.Основні риси та історія розвитку білоруської мови.
- •37. Основні риси та історія розвитку польської мови.
- •39.Основні риси та історія розвитку словацької мови
- •40.Основні риси та історія розвитку лужицьких мов
- •41. Основні риси та історія розвитку болгарської мови.
- •42.Основні риси та історія розвитку македонської мови
- •43.Основні риси та історія розвитку сербської мови.
- •45.Основні риси та історія розвитку словенської мови.
- •10.Матеріальна культура давніх слов’ян.
- •1.Предмет і завдання курсу «Вступ до словянської філології»
- •3. Словянські мови серед інших індоєвропейських мов. Проблема балто-словянських мовних звязків
- •14.Етногенез словян. Наукові теоріїї про прабатьківщину словян
35.Основні риси та історія розвитку російської мови
Російська мова є державною в найбільшій у світі за територією, а серед словян – і за населенням країні – Російській Федерації. Російська літературна мова має багато спільних традицій з українською,хоч на її формуваннч більшою мірою впливали старослов’янські, північно –східноруські та власне російські писемні джерела:Остромирове Євангеліє(1057),Архангельське євангеліє (кн.. 9ст),Новгородські уривки (9ст),Синодальний Новгородський 1-ий літописі російське літописання ,яке досягло розквіту в 15-16ст. у містах Новгород,Псков,Твер,Москва та інші.У 1564 р.І.Федоров разом П.Мстиславцем видав першу російську друковану книгу Апостол.Переїхавши з України до Москви , М.Смотрицький 1648р. перевидав церковнослов’янську граматику.Перші професійні кроки в упорядкуванні і частковому наближенні до живого розмовного мовлення російської літературної мови зробили А.Кантемир і В.Треаковський. Вагомий внесок належить М.Ломоносову. Розвиток російської літературної мови на народній основі спостерігається у творах Д.Фонвізіна, О.Радищева, І.Крилова,М.Карамзіна. Загальнонародні норми російської літературної мови, з яких розпочинається її нова епоха і сучасний стан, розробив і закріпив у своїх творах письменник Олександр Пушкін(1799-1837). Закладені ним основи сучасної російської літературної мови збагачували в 19 ст. М.Лермонтов, М.Гоголь, І.Тургенєв, Ф.Достоєвський, М.Некрасов. Передові позиції російської літератури і мови в словянській і світовій культурах в 20 ст. розвивали І.Бунін, М.Булгаков, О.Толстой,О.Блок,С.Єсенін,А.Ахматова,М.Цветаєва.Будучи могутньою імперською країною, Росія всіляко сприяла розвиткові й поширенню російської мови і культури. Тому носіїв російської мови було значно більше, ніж власне росіян. Натомість українська і білоруська мови, функціонуючи в царській Росії, офіційно не визначалися як самостійні аж до відповідного рішення РАН у 1905р. У др.пол. 18ст. активізувалися лексико-графічна діяльність. Найвидатнішою лексикографічною працею є 4-томний «Тлумачний словник живої великоросійської мови»(1863-1866)вихідця з України В.Даля. У 20ст. видано :4-томні тлумачні словники російської мови за ред.. Д.Ушакова(1935-1940).Сучасна російська літературна мова сформувалася на основі перехідних московських говірок середньо великоросійського наріччя. Для неї характерні такі основні ознаки:Мякість приголосних перед (е):небо,село, темно,перед.Акання(вада,нага)Редукція голосних неверхнього піднесення (ч*ьлав*ек)Збереження зімкнено-проривного псл.(g):год,багать,рогатый(е) на місці псл.(е),д.-рус: лень,веритьОглушення дзвінких приголосних у кінці слова:са(т),бе(к),гри(п)Насиченість лексичного складу старослов’янізмами :враг, середа, пламя, плен,между.Відсутність граматичної форми кличного відмінка : Отец!Друг!Сестра!У сучасній російській мові переважно на основі європейських говірок сформувалося три діалекти(наріччя):1.Північне наріччя, яке поширене на північ і північний схід від лінії, близької до міст Санкт-Петербург, Новгород,Кострома.2. Південне наріччя,яке охоплює землі на південь і південний захід від умовної лінії , що тягнеться північніше міст Себеж,Білий, Рязань3.Середньоросійські говори, які поширені між північним і південним наріччями навколо умовної лінії Псков-Твер-Москва-Володимир.