52. Адміністративні впровадження та їх види.

Однією з найважливіших особливостей адміністративного процесу є значно ширше порівняно з кримінальним та цивільним процесом коло охоплюваних суспільних відносин. Це зумовлює структуру адміністративного процесу як сукупність окремих проваджень, кожне з яких становить певну єдність послідовно здійснюваних дій і процедур, спрямованих на розгляд і вирішення індивідуально-конкретних (адміністративних) справ. Вони мають назву адміністративних проваджень. Класифікація проваджень можлива за різними критеріями (підставами). Залежно від характеру індивідуально-конкретної (адміністративної) справи можна виділити: - неюрисдикційні адміністративні провадження; - юрисдикційні адміністративні провадження.

Залежно від ступеня врегульованості процесуальної форми можна виділити звичайне и спрощене (прискорене) провадження. Прискорене (провадження, наприклад, у справі про адміністративне правопорушення у випадках, коли штраф стягується на місці здійснення правопорушення) характеризується спрощеною процесуальною регламентацією, мінімальною кількістю процесуальних актів, певною “спресованістю” стадій.

До основних стадій провадження, котрі властиві в цілому адміністративно-процесуальній діяльності, належать:

- стадія аналізу ситуації, в ході якої збирається і фіксується інформація про фактичний стан справ, реальні факти, оцінюється перспектива подальшого руху справи, ухвалюється рішення про необхідність такого руху. Цю стадію можна також назвати стадією порушення адміністративної справи;

- стадія прийняття (ухвалення) рішення в справі, в ході якої: а) дається юридична оцінка зібраної інформації; б) повно й всебічно досліджуються Матеріали справи з метою встановлення об'єктивної істини, ухвалюється конкретне рішення;

- стадія виконання (або звернення до виконання) ухваленого рішення, в ході якої дістає логічне завершення вся діяльність щодо адміністративної справи (підкреслимо важливість цієї стадії, оскільки без неї все провадження в справі практично втрачає сенс, стає пустою формальністю);

- стадія оскарження, або опротестування, рішення в справ.

53. Юридичні факти та їх види

Юридичні факти не є елементом правовідносин, але тісно з ними пов'язані. Більше того, відсутність юридичного факту виключає виникнення та існування правовідносин. Так, за характером правових наслідків розрізняють юридичні факти: правостворюючі (наприклад, у разі прийняття на роботу);

правозмінюючі (в разі переведення на іншу роботу);

правоприпиняючі (в разі звільнення з роботи).

Юридичні факти можуть виступати в різних формах, а саме: дії, юридично значущі стани, події. Дії (або діяння). Це виражені зовні акти (акції) активної, а іноді пасивної поведінки, яка є виразом волі суб'єкта. У свою чергу, за критерієм дозволеності законом дії поділяються на правомірні та неправомірні (протиправні). Правомірні дії. Такими є:

юридичні акти, а саме — індивідуальні адміністративні акти та дії посадових осіб, органів, організацій, а також дії окремих громадян, які здійснюються з наміром викликати певні, визначені нормами юридичні наслідки. юридичні вчинки — дії, що породжують юридичні наслідки незалежно від усвідомлення та прагнення до цього особи, тобто незважаючи на те, що вони спеціально на це не були спрямовані. Неправомірні дії.-є правопорушення — кримінальні, адміністративні, дисциплінарні тощо. Наприклад, запізнення на роботу або скоєння іншого дисциплінарного проступку породжує дисциплінарні правовідносини, тобто врегульовані трудовим правом відносини з притягнення винного до дисциплінарної відповідальності. Юридично значущі стани - складні юридичні факти, що харак теризуються відносною стабільністю і тривалим періодом існування, протягом якого вони можуть неодноразово (причому у поєднанні з іншими фактами) викликати настання правових наслідків.