Підстави та умови матеріальної відповідальності

Кодекс законів про працю

Стаття 130. Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Проект ТК 2902

Стаття 403. Підстава та умови матеріальної відповідальності працівників

1. Матеріальна відповідальність полягає в обов’язку відшкодування прямої дійсної майнової шкоди, заподіяної працівником роботодавцеві внаслідок порушення трудових обов’язків.

2. До прямої дійсної майнової шкоди не включаються доходи, які роботодавець міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

3. Пряма дійсна майнова шкода вважається заподіяною діями (бездіяльністю) працівника, якщо за відсутності цих дій (бездіяльності) цієї шкоди не було б заподіяно.

4. Матеріальна відповідальність працівника настає лише за наявності вини. Наявність вини працівника визначається відповідно до частини другої статті 399 цього Кодексу. Працівник не може нести матеріальну відповідальність за спричинену пряму дійсну майнову шкоду внаслідок дій, що належать до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також внаслідок невиконання роботодавцем обов’язку щодо забезпечення необхідних умов для збереження його майна чи майнових прав працівника.

5. Притягнення працівника до матеріальної відповідальності не залежить від притягнення його до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

6. Розірвання трудового договору після заподіяння прямої дійсної майнової шкоди не тягне за собою звільнення працівника від матеріальної відповідальності, якщо інше не встановлено законом або сторонами трудового договору при його розірванні.

Умови матеріальної відповідальності:

1) пряма дійсна шкода

Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками: Постанова Пленуму ВСУ № 14 від 29.2.92

4. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст.130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

З теорії:

Пряма шкода – це шкода, яка безпосередньо витікає з протиправних дій працівника. Непряма (опосередкована) шкода не відшкодовується.

Дійсна шкода – це будь-яке зменшення, погіршення чи зниження цінності, втрата майна, яке перебуває на балансі конкретного підприємства (в тому числі і грошових коштів), а також необхідність для роботодавця провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві грошові виплати.

Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 року ст.. 1. Упущена вигода - доход або прибуток, який міг би одержати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати

2) протиправність дії або бездіяльність однієї зі сторін трудового договору (невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків)

Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками: Постанова Пленуму ВСУ № 14 від 29.2.92

3. Виходячи з вимог ст.15 ЦПК суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди;

Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

з теорії:

завдання майнової шкоди не є протиправним, а тому не тягне за собою матеріальної відповідальності працівника,якщо ця шкода:

а) завдана працівником, який виконав розпорядження чи вказівки роботодавця або уповноваженого ним керівника процесу праці, за умови, що у працівника не було підстав сумніватись в їх правомірності(якщо працівник знав або повинен був знати про протиправність розпорядження чи вказівки, завдана ним шкода буде протиправною наряду з керівником, який дав цю вказівку чи розпорядження);

приклад

Працівник птахофабрики за наказом керівника знищує птицю, заражену вірусом пташиного грипу.

Наказ (або розпорядження) є законним, якщо його віддала відповідна особа в належному порядку та в межах своїх повноважень, і якщо він за змістом не суперечить чинному законодавству і не пов'язаний з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Не несе відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно протиправний наказ або розпорядження.

б) належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику(ч. 4 ст. 130 КЗпП України). Тим самим захищає працівника, який проявив ініціативність і діловитість і ризик його був нормальним, але з незалежних від нього причин він привів до майнової шкоди.

Ризик – це поняття, що характеризує діяльність працівника. Ризик як ознака діяльності працівника може свідчити про порушення ним правил виконання робіт, порушення ним трудових обов’язків, а може бути властивим правомірній поведінці працівника

Умови виправданості (нормальності) виробничо-господарського ризику:

а) ціль не може бути досягнута іншими не ризикованими засобами;

б) ризик відповідає значенню тієї цілі на досягнення якої він направлений;

в) можливість шкідливих наслідків під час ризику є ймовірною.

приклад

Керівника сільськогосподарського підприємства неможливо притягнути до матеріальної відповідальності за пряму дійсну шкоду, заподіяну вимерзанням озимої пшениці: її сіяли у цих краях споконвіків. І посіяли її у строки, рекомендовані наукою. І збіг важких погодних умов призвело до знищення посівів, до даремним витрат, до прямої дійсної шкоди.

г) об'єктом ризику можуть бути тільки матеріальні фактори, а не життя та здоров'я людини;

д) право на ризик мають лише особи, які володіють належною професійною підготовкою та досвідом.

в) завдана працівником, який перебував у стані крайньої необхідності(ч. 4 ст. 130 КЗпП України).

Законодавство про працю не дає визначення крайньої необхідності. Тому до притягнення працівника до матеріальної відповідальності слід застосувати визначення крайньої необхідності, передбачене в статті 39 Кримінального кодексу України. Тобто, це діяння, вчинене для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими способами і якщо при цьому не були допущені перевищення меж крайньої необхідності. Перевищення меж крайньої необхідності - це умисне заподіяння шкоди правоохоронним інтересам, якщо даний шкода є більш значущим, ніж усунений збиток.

приклад

Неможливо притягнути до матеріальної відповідальності водія, який, щоб уникнути наїзду на пішохода, перебігала дорогу в невстановленому місці, вивернувши кермо автомобіля, направив його в кювет, при цьому пошкодив і сам автомобіль, і вантаж, що перевозиться. Оскільки життя людини - найвища цінність, збиток, заподіяний роботодавцю за таких обставин, - значно менший, ніж усунений. Майстер з метою відвернення каліцтва іншому працівникові пошкоджує механізм;

3) причинний зв'язок між протиправним порушенням стороною трудового договору свого обов'язку і заподіяною шкодою;

4) вина працівника/роботодавця