Кзг - кількість випадків, коли тема просто згадується.
Пт = 0,33(23/26+(2*26+5)/(2*12+3)+(3*16+2*9+4)/(3*13+2*17+4) = 0,92
Пт= 0,92 (92%)
Таким чином, одна новина містить 92 % пропагандистської інформації. Це проявляється тому, що апріорі всі дії та взагалі образ теперішньої влади сприймаються негативно. Виникає враження, що «киевская власть» існує окремо від Східної України та Криму. Саме проведення референдуму є легітимним, в новині декілька акцентів які підкреслюють дану тезу. Також в позитивному світлі показані дії влади Кремлю, їх бажання до проведення діалогу з Україною на новому рівні та залученням світової громадськості, проте в іншому форматі.
Друга новина відноситься до інтернет-версії національної газети «Комсомольская правда» та має назву «Донецк и Луганск отплыли от Украины». Проводимо аналогічні дії.
Після підрахунків було виявлено, що тема згадується 27 разів, з яких 24 головна, просто згадується 4 та висвітлюється 17. Необ’єктивно висвітлена 24 рази.
Використовуємо уже знайому формулу:
(формула1)
де ПТ - питома вага теми,
РТ - загальний обсяг рядків, коли тема головна;
Кгол - кількість випадків, коли тема головна;
Кдр - кількість випадків, коли тема другорядна;
Ка - кількість випадків, коли тема детально аналізується;
Кв - кількість випадків, коли тема висвітлюється;
Кзг - кількість випадків, коли тема просто згадується.
Пт = 0,33(14/27+(2*27+7)/(2*7+3)+(3*25+2*17+4)/(3*7+2*5+2) = 0,95
Пт= 0,95 (95%)
Контент-аналіз показує, що стаття з «Комсомольської правди» виявилася ще більш необ’єктивно забарвленою, а саме на 95% . Методи до яких вдалося видання є впливовими, адже використані цифри, статистичні дані, які підтверджують «легітимність» референдуму та позитивні настрої населення Сходу щодо його проведення. Представлена інфографіка, в якій продемонстровані дані щодо населення, мови, економіки регіону, за якою демонструється всі переваги території, як «майбутньої» складової РФ. Словосполучення «федеральний Схід» викладається, як факт, який існує реально.
Третя новина, у вигляді телевізійного випуску, була обрана на федеральному каналі «Первый» під заголовком «Корреспондент Первого канала провел обычный день в Славянске Донецкой области».
Після підрахунків було виявлено, що тема згадується 15 разів, з яких 12 головна, просто згадується 4 та висвітлюється 24.
(формула1)
де ПТ - питома вага теми,
РТ - загальний обсяг рядків, коли тема головна;
Кгол - кількість випадків, коли тема головна;
Кдр - кількість випадків, коли тема другорядна;
Ка - кількість випадків, коли тема детально аналізується;
Кв - кількість випадків, коли тема висвітлюється;
Кзг - кількість випадків, коли тема просто згадується.
Пт = 0,33(7/15+(2*15+7)/(2*7+5)+(3*17+2*15+4)/(3*3+2*6+5) = 0,67
Пт= 0,67 (67%)
Отже, даний телевізійний випуск новин виявився найменш вмістовим щодо пропагандистської інформації. Звичайно, були використані звичні для російських медіа методів подачі, проте не так яскраво.
З 14 по 27 квітня був зроблений повний аналіз випусків новин на російських каналах. Були проаналізовані вечірні новини за трьома федеральним телеканалам з найбільшим обхватом: Перший, Росія - 1, НТВ.
Термін дослідження - всього два тижні, тому ми утримаємося від серйозних висновків. Єдине, що можна відзначити деяке зниження рівня пропаганди, можливо, пов'язане з тим, що певна точка зору щодо подій на Україні, які все ще залишаються основною темою в новинних випусках, вже була сформована, тепер її треба тільки підтримувати. Також трохи «охолола» тема приєднання Криму, на якій так зручно було грати на патріотичних почуттях громадян.
В останні два тижні головними новинами залишаються події на південному сході України. Багато репортажів складалися з інтерв'ю, прямої мови, цитат, посилань на інші інформагентства.
За минулі два тижні двічі був зафіксований нульовий відсоток пропаганди на каналах Перший і НТВ.
Середній рівень пропаганди за два тижні по всіх каналах склав 43 %. Найвищий середній показник по підсумковим (недільним) випускам новин і раніше в каналу Росія - 1 - 79%.
рис. 2 Відсоток пропаганди на «Першому» [66]
рис. 3 Відсоток пропаганди на «Росія-1»[66]
Діаграми показують, що рівень пропаганди під час новинного випуску досягає 89% на телеканалі «Росія-1». «Перший» у свою чергу скоротив рівень недостовірної інформації, проте відсоток все ще високий.
рис.4 Середній відсоток пропаганди [66]
Середній відсоток по трьом каналам («Перший», «Росія-1» та «НТВ») склав 43%. Що є на порядок нижчим, ніж під час подій в Криму, який складав 83%.
Проаналізувавши новинні випуски, було виявлені такі прийоми пропаганди:
Лінгвопропаганда - «вулиці в крові», а загинули дві людини. У наявності перебільшення масштабів трагедії; використання різних засобів художньої виразності мови і тропів для спотворення інформації та / або емоційного впливу на аудиторію.
Навішування ярликів - захопивших будівлю постійно називають «бандерівцями», «радикалами», «екстремістами», «евромайдановцамі» і «бойовиками» для того, щоб згодом при використанні методу переносу (або асоціації), аудиторія сама «добудовувала» зв'язок «майдан-бойовики». При цьому офіційна заява, що «майданівці» беруть на себе відповідальність за події, згадано в сюжеті не було.
Метод використовується для спрощення сприйняття категорій. Приміром, досить створити в суспільній свідомості образ такого собі «радикала» з притаманними йому характеристиками, щоб далі «топити» будь-якого супротивника, називаючи його радикалом. Метод маніпуляції допомагати аудиторії мислити великими розмитими категоріями, не намагаючись виділити особливі характеристики об'єкта самому. Є, по суті, узагальненням і поділом різноманіття на малу кількість чітко описаних груп - «консерватор», «ліберал», «опозиціонер».
Логічна помилка - це помилка, допущена в логічних міркуваннях. Всякий аргумент, який її містить, не можна вважати вірним, хоча і деяким людям з різних причин такі аргументи здаються переконливими, чим з успіхом користуються їх опоненти, полегшуючи завдання аргументації власної точки зору.
Анонімний авторитет - давно доведено, що одним з найефективніших методів впливу є звернення до авторитету. Ім'я авторитету не повідомляється. При цьому може здійснюватися цитування документів, оцінок експертів, свідків звітів та інших матеріалів, які необхідні для більшої впевненості. Приклади: «Вчені на підставі багаторічних досліджень встановили ...», «Джерело з найближчого президентського оточення, який побажав залишитися невідомим, повідомляє ... ». Посилання на неіснуючий авторитет надають їй солідність і вагу в очах обивателів.
Ad nauseam (нав'язування): повторення однієї ідеї веде до того, що аудиторія починає її сприймати на віру, а не аналізувати. Дослівно ця фраза з латинської перекладається як «до нудоти», означає вищу ступінь нав'язування ідеї. Цей прийом передбачає нескінченне повторення однієї і тієї ж ідеї. Така ідея, особливо, якщо вона сформульована у вигляді простого слогана, після багаторазового повторення починає сприйматися масами як істина. Активно використовується в тих країнах, де свобода медіа обмежена або підконтрольна державі.
Свідоцтва - це цитати, покликані підтримати або спростувати дану програму, політику, дії і т.п. У даній техніці важлива репутація особи, яка свідчить - часто це вчений, експерт, шанована у суспільстві людина. Свідоцтво підтверджує істинність пропагандистського повідомлення. Це робиться для того, щоб аудиторія прийняла пропагандистську думку і навіть більше того, вирішила, що вона - її власна.
Дезінформація - введення в оману шляхом надання неповної інформації або повної, але вже не потрібної інформації, спотворення контексту, спотворення частини інформації, щоб підштовхнути аудиторію до дій, потрібних маніпулятору.
Таким чином, пропаганда в новинних випусках продовжується великим дозуванням. Для цього використовуються різні прийоми, які ще більше підсилюють вплив пропаганди на масову свідомість.
Україна виявилася не готовою до інформаційного удару з боку найближчого сусіда. Тому, необхідно зрозуміти причини поразки і усвідомити, які кроки необхідно зробити Україні, щоб не програти наступні інформаційні війни.
У Криму проходила величезна інформаційна війна, яку, на жаль, Україна встигла програти. Поки інформаційне ядро було зосереджено в Києві на Євромайдані, нами була програна величезна інформаційна кампанія, яку проводила Російська Федерація на території Криму і Сходу України. На сьогоднішній день люди знаходяться під зовсім шаленим тиском з боку російського телебачення, російських Інтернет-ресурсів, які нав'язують свою позицію, що в Києві до влади прийшли виключно «бандерівці», які будуть вішати всіх росіян на стовпах.
Україна ніколи не вела грамотну інформаційну політику - ні за часів президентства Віктора Ющенка, ні при режимі Віктора Януковича. РНБО дали доручення і навіть створили спеціальний відділ, який повинен займатися веденням правильної інформполітики. Тільки цього не відчувається.
Взяти тільки російські фільми та серіали, які активно транслюють наші телеканали. Вони не тільки про героїзм російської міліції і військових, про доблесну Червону армію і Сталіна. У нових серіалах простежується лінія приниження українців. Навіть у комедійних серіалах звучать фрази: «Іди звідси, я з тобою не буду говорити, тому що ти гірше бандерівця». Або коли показують дуже негативного героя, він обов'язково з прізвищем «Петренко» або «Іваненко». Україні потрібно випускати свої передачі і транслювати в тому числі на російські регіони, де живе багато українців.
Міжнародне мовлення Всесвітньої служби «Радіо Україна», телебачення УТР та Перший Ukraine, інформаційний центр «Укрінформ», англомовні сторінки українських інтернет-видань – наша головна зброя в міжнародній інформаційній боротьбі, яка у протистоянні з Росією переходить у стадію війни. Ключовими проблемами цієї «зброї» є ставлення до неї як до чогось другорядного і, як наслідок, недофінансування, а через це втрата якості продукту. Саме через це у 2012 році «Укрінформ» «відзначився» кількома ляпами, як то передрук критики української опозиції з посиланням на неіснуючу німецьку газету та інформація про арешт Кучми, яка не підтвердилася. Іншою проблемо є неузгодженість і несистемність подачі інформації — наші інозмі, попри те що переважно належать державі, не «говорять однією мовою». Звісно, можливо, це було й на краще — у часи протистояння на Майдані, навіть журналісти державних ЗМІ могли дозволити собі досить вільне позиціонування.
Громадськість, розуміючи слабкість присутності України на міжнародній арені, внесла свою посильну лепту у вирішення цього питання. Так, вже на початку Євромайдану «Українська правда» почала силами волонтерів і не тільки перекладати основні події англійською. Інформаційний ресурс «Євромайдан» теж почав перекладати частину своїх постів іншими мовами, з'явилася ініціатива EuromaidanPR тощо. Найсистемніше підійшли до вирішення проблеми громадські активісти після початку аґресії в Криму через створення Українського кризового медіа-центру в готелі «Україна» (місце скупчення найбільшої кількості іноземних репортерів під час Майдану). Забезпечивши оперативні брифінґи представників влади, експертів, громадських активістів, провідні українські медійники фактично виконали бодай частково роль держави у просуванні українського погляду на події в Криму та Україні у березні 2014 року. Цього не зміг забезпечити створений на кілька днів раніше прес-центр у Верховній Раді України.
Утім лише громадською ініціативою навіть найкращих медійників та піарників системне питання присутності українського погляду на міжнародному інформаційному просторі не вирішиш. Тут потрібна чітка, консолідована позиція влади та ефективне використання всіх наявних ресурсів. Благо, вони є. Ми не маємо права сподіватися лише на свідомість наших сусідів-партнерів. Ми маємо самі дбати, щоб Україна не була інформаційною периферією світу. Бо це чи не перший крок подолання периферійного мислення всередині України – світ цікавиться тобою і ти автоматично починаєш ним цікавитися. Щоб ніякий Жиріновський не зміг накинути свою думку світові про нас, нам її треба формувати самостійно.