17) Ксенобіотики

Ксенобіо́тики (від грец. ξενος — «іноземець», βίος — «життя» і -τικός — суфікс прикметника) — чужорідні для біосфери хімічні речовини, що природно не синтезуються, не можуть асимілюватись організмами внаслідок чого не беруть участі у кругообігу речовин у природі, а тому накопичуються у зовнішньому середовищі (наприклад пластмаси). У вужчому значенні так називають речовини, що зазвичай присутні у природі у набагато менших кількостях, і, як правило, прямо або побічно породжені господарською діяльністю людини.

Типовими прикладами ксенобіотиків є ліки, що їх приймає людина, так само як і наркотики та інші подібні речовини. Часто термін ще більше звужують, зараховуючи до ксенобіотиків різноманітні забруднювачі, зокрема пестициди, мінеральні добрива, мийні засоби, радіонукліди, синтетичні барвники та інші. Потрапляючи в навколишнє природне середовище, вони можуть спричиняти алергічні реакції, загибель організмів, мутації, знижувати імунітет, порушувати обмін речовин, порушувати хід процесів в природних екосистемах до рівня біосфери в цілому.

18) Фактори, що лімітують розвиток людства

Ліміту́ючі фа́ктори — фактори, які при певному наборі умов навколишнього середовища обмежують будь-які прояви життєдіяльності організмів. Екологічні фактори, концентрація яких вища або нижча оптимальної. Поняття відносно лімітуючих факторів бере початок від закону мінімуму Лібіха (1840р) та закону толерантності Шелфорда (1913р).

Як лімітуючі фактори особливо часто виступають світло, температура, біогенні речовини, тиск, характер ґрунту, пожежі, мікросередовище та ін.

Концепція лімітуючих факторів має істотне значення для охорони природи і всіх галузей природокристування, для кращого пізнання компонентів екосистем.

19) Поняття «жива речовина» в біосфері

Жива́ речовина́ — вся сукупність тіл живих організмів в біосфері, незалежно від їх систематичної приналежності. Це поняття не слід плутати з поняттям «біомаса», яка є частиною біогенної речовини. Термін введений В. І. Вернадським.

Специфіка живої речовини полягає в наступному:

Жива речовина біосфери характеризується величезною вільною енергією. В неорганічному світі за кількістю вільної енергії з живою речовиною можуть бути співставлені тільки недовговічні незастиглі лавові потоки.

Різка відмінність між живою і неживою речовиною біосфери спостерігається у швидкості протікання хімічних реакцій: в живій речовині реакції протікають в тисячі і мільйони разів швидше.

Відмінною особливістю живої речовини є те, що індивідуальні хімічні сполуки, які складають її — білки, ферменти тощо — стійкі тільки в живих організмах (значною мірою це характерно і для мінеральних сполук, які входять до складу живої речовини).

Довільний рух живої речовини в значній мірі саморегульований.

В. І. Вернадський виділяв дві специфічні форми руху живої речовини:

а) пасивну, яка створюється розмноженням і притаманна як тваринам, так і рослинним організмам;

б) активну, яка здійснюється за рахунок спрямованого переміщення організмів (вона характерна для тварин і в меншій мірі для рослин). Живій речовині також притаманне прагнення заповнити собою весь можливий простір.