20. Дія цивільного законодавства у часі. Зворотня сила цивільного закону. Дія цивільного законодавства у просторі та по колу осіб.

Дія у часі. Закон набирає чинності після 10 днів з його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом. але не раніше дня його опублікування, Закон публікується державною та російською мовами Президією ВР у “Відомостях ВРУ”, а також у газеті “Голос України” і є офіційною публікацією. Укази і розпорядження Президента України набирають чинності через 10 дня після їх опублікування в газеті “Урядовий кур’єр”, якщо інше не встановлено в самому указі чи розпорядженні. Укази і розпорядження, які не підлягають опублікуванню, набирають чинності через 3 дні після їх підписання, якщо інше не встановлено в самому указі чи розпорядженні. В постановах КМ У нормативного характеру має бути вказаний строк введення їх у дію. Якщо в постановах уряду не вказано строк введення у дію, вони набирають чинності з моменту їх прийняття. Розпорядження КМУ набирають чинності з моменту їх прийняття і опублікуванню у Зібранні постанов Уряду не підлягають. Нормативні акти, які видають міністерства, інші органи державної виконавчої влади, органи господарського управління та контролю і які стосуються прав, свобод і законних інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію зазначених актів здійснює міністерство юстиції У. Нормативні акти відділів, управлінь, інших служб обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також органів господарського управлінь і контролю набирають чинності через10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Дія у просторі і за колом осіб. Закони ВРУ, укази президента У, постанови і розпорядження КМУ, нормативні акти міністерств і відомств поширюють свою дію на всю територію України. Разом з тим орган, що видав цивільно-правовий нормативний акт може обмежити територію дії даного акта. Дія цивільного законодавства України поширюється на всіх осіб, що перебувають на їй території, тобто громадяни У, юр особи, держава, територіальні громади, іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юр особи. Якщо дія цивільно-правового нормативного акта поширюється на певну територію України, то він діє тільки щодо тих осіб, які перебувають на даній території. Іноді в акті передбачено або випливає з його змісту, що він застосовується лише до певної групи суб’єктів.

21. Тлумачення цивільно-правових норм. Застосування цивільного законодавства по аналогії.

Тлумачення норм права — це складний вольовий процес діяльності різноманітних суб’єкл’в, спрямований на встановлення точного змісту, що міститься в нормі права.

Цей процес складається з двох стадій:

1) розкриття змісту норми права для себе;

2) роз’яснення змісту норми права всім зацікавленим особам.

Під змістом норми права необхідно розуміти волю законодавця, яка

в ній виражена. У поняття «з’ясування змісту норми права» включено не лише процес його розуміння, а й результат цього процесу.

Існують певні критерії, за якими можна класифікувати тлумачення норм права на види, а саме:

1) тлумачення норм права за обсягом;

2) тлумачення норм права за суб’єктами.

Види тлумачення норм права за обсягом: буквальне (адекватне); розширене; обмежене.

Буквальне тлумачення — це таке тлумачення, згідно з яким дійсний зміст норм права, розкритий у результал тлумачення, відповідає буквальному тексту, тобто «дух» і «буква» закону збігаються. За загальним правовим критерієм тлумачення добре відпрацьованих нормативних актів є буквальним, тобто воно не є вужчим або ширшим, ніж їх буквальний текст. Наприклад, ст. 1 297 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому.свідоцтва про права на спадщину на нерухоме майно.

Поняття та види тлумачення норм права

Розширене тлумачення — це таке тлумачення, згідно з яким дійсний зміст юридичних норм, розкритий у результал тлумачення, ширший, ніж буквальний зміст. Так, наприклад, у ЗУ «Про державну податкову службу України» (ст. 11) вказано, що органи державної по- ФСЛУ даткової служби в установленому законом порядку мають право зупиняти операції платників податків, інших платежів на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах, за винятком операцій щодо сплати податків, інших платежів у разі непред’явлення свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на її здійснення. Тобто дана норма передбачає можливість урахувати і те, що можуть бути непред’явлені й інші документи, крім ліцензій та патентів, що буде підставою для зупинення операцій платників податків. У цілому всі норми, які містять слова «інші», «і т. д.», «тощо» (тобто формують відкритий перелік), передбачають розширене тлумачення.

Обмежене тлумачення — це таке тлумачення, згідно з яким дійсний зміст юридичних норм, розкритий у результаті тлумачення, вужчий, ніж буквальний текст, «буква» закону. Так, наприклад, у нормі права, що визначає межі дії кримінального закону за колом осіб, передбачено, що всі, хто скоїв злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності за КК України. Однак питання щодо кримінальної відповідальності дипломатичних представників та інших громадян, які користуються дипломатичним імунітетом, вирішується відповідно до норм міжнародного права. Отже, не всі особи, які скоїли злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності згідно з КК України.

Види тлумачення норм права за суб’єктами:

I. Офіційне тлумачення: нормативне; казуальне (індивідуальне).

Нормативне тлумачення може бути автентичне та легальне (делеговане). Казуальне (індивідуальне) поділяється на судове та адміністративне.

II. Неофіційне тлумачення: 1) професійно-правове: а) доктри- нальне; б) компетентно-юридичне; 2) компетентно-неправове; 3) буденне.