28. Виборче право і виборча система. Особливості виборчої системи в Україні

Виборча система – це сукупність правил та прийомів, які забезпечують участь громадян у формуванні органів місцевої влади та органів місцевого самоврядування. Принципи виборчого права: загальності, рівності, пряме голосування, таємне голосування.

ІХ. Виборче право (право обирати і обиратися);

28. Конституційний принцип виборчого права в Україні

Основні засади і принципи виборів

1. Hародні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.

2. Усього обирається 450 депутатів. З них 225 обирається в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 - за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

3. Виборчий процес здійснюється на засадах вільного і рівноправного висування кандидатів у депутати, гласності та відкритості, свободи агітації, рівних можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії, неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.

4. Участь громадян України у виборах є добровільною. Вважається, що виборці, які не брали участі у голосуванні на виборах, підтримують результати волевиявлення тих виборців, які взяли участь у голосуванні на виборах.

28. Виборчий процес в Україні: поняття та стадії, законодавче регулювання стадій виборчого процесу

- це врегульована з-ном специф. д-ть уповнов. органів і гр- н, спрямована на ф-ня кільк. і якісного складу органів держ. влади та ОМС.

Етапи вибор. п-су: - проголошення та призначення виборів - утворення вибор одиниць (округи, дільниці) - утворення вибор органів, які керують вибор. п-сом (ТВК, ДВК) -складання списків виборців (публічна і особиста реєстрація) - висування іреєстрація кандидатів на вибор. посади (170-120; 90-60) - проведення передвиб. агітації - голосування -підрахунок голосів та визначення р-тів.

36. Поняття та соціальна функція референдуму, види референдумів

Референдум - форма волевиявлення народу з важливого державного або суспільного питання. Виносяться ті питання, які стосуються найважливіших проблем політичного життя країни: прийняття конституції та поправок до неї, вибір форми Державного правління чи форми державного устрою, вступ до міжі-народних організацій тощо.

Не можуть виноситись питання:

• надзвичайного, чи невідкладного характеру

• такі, що вимагають від виборця спеціальних знань,

• відповідь на які відома заздалегідь.

• питання про податки,

• бюджет,

• амністію, помилування. Р

У Р. звичайно мають право брати участь усі особи, наділені активним ви­борчим правом. Р. вважається таким, що відбувся, якщо, в ньому взяли участь більшість зареєстрованих виборців, а рішення вважається прийнятим, якщо, більшість (щонайменше 50 % плюс один голос) позитивно відповіли на поставлене питання.

Повноваження призначати загальнодержавний Р. главі держави і парламенту (іноді разом).

Глава держави чи парламент призначають Р. або з власної Ініціативи, або з ініціативи інших уповноважених суб'єктів, якими можуть бути уряд, частина складу парламенту, регіональні органи влади, група виборців (називається петиційним). Конституції і закони встановлюють мінімальне число виборців, на вимогу яких повинен.бути.проведений Р. В Італії - 500 тис. виборців, Швейцарії — 50тис.

За масштабом вони поділяються на:

• загальнодержавні, що проводяться в межах усієї державної території;

• місцеві, що проводяться в окремих суб'єктах федерації, автономних утвореннях, одній або декількох адміністративно-територіальних одиницях з питань місцевого значення. (не потребує затвердження яким-небудь органом державної влади, посадовою особою чи органом місцевого самоврядування)

За предметом (змістом питання, що виноситься на голосування):

• Конституційний (проект нової конституції, або поправки до чинної конституції)

• Законодавчий (проект закону, або закон)

  • Попередній характер - (або дрпарламентський Реф.) На голосування виноситься законопроект. При під­тримці законопроект стає законом. Тому попередній Р. є Затверджуючим ^;або ратифікугочим.

  • Наступний (або післяпарламентський) Коли закон, що набув чинності. Якщо виборці не підтримають закон, він втрачає чинність. Тому наступний Р. є скасовуючим, а голосування виборців проти закону назива­ється народним вето.

  • Позапарламентський (Обхід парламенту або за Його відсутності) може використовуватися главою держави для прийняття закону

• З питань поточної політики - прямо не стосується конституційної або законодавчої нормотворчості і звичайно має характер опитування

За умовами і підставами проведення

- обов'язковий - що обов'язково прово­диться з питань, визначених у конституції або в законодавстві

- факультативний - що проводиться з волі суб'єкта референдної ініціативи

За юридичними наслідкамй:

- зобов'язальні – рішення має юридичне обов'язкове значення (важливий інститут демократії)

- консультативні проводиться лише з метою з'ясування¹ думки виборчого корпусу (можуть враховувати думку виборців, але не керуватися ними)

Згідно із законом Р. — "це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування, законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого зна­чення"