2

Повірка, таврування ваг та вагових приладів провадяться під час установки ваг, після виходу їх із капітального та середнього ремонту та періодично у терміни, встановлені Держстандартом.

Стаття 14 Статуту залізниць України

Основні терміни

Вагонні ваги – пристрої з приладом для визначення маси вантажу разом із вагоном, в який він завантажений, або тари порожнього вагона.

Автомобільні ваги – пристрої з приладом для визначення маси вантажу разом з автомобілем, в який він завантажений, або тари порожнього автомобіля.

Товарні ваги – пристрої з приладом для визначення маси тарних і штучних вантажів.

Елеваторні ваги – пристрої з приладом для визначення маси сипучих вантажів в бункерах або вагонах за допомогою спеціальних датчиків при їх завантаженні у вагони.

Повірка ваг – перевірка справності ваг, точності їх показань за допомогою контрольних вагових приладів, гир і спеціального обладнання.

нерідко є результатом неправильного визначення маси. Вимірювання маси вантажу сприяє також раціональному використанню вантажопідйомності і місткості вагонів, виключає можливість їх перевантаження, яке загрожує безпеці руху поїздів. Правильне визначення маси дозволяє отримати об’єктивні дані для обліку виконання плану перевезень залізниць та виробничих завдань підприємств і організацій, поставок ними сировини, матеріалів і готової продукції.

Процес вимірювання маси вантажу на вагах називається зважуванням. Ваги за призначенням поділяються на: товарні, автомобільні, вагонні,

кранові, бункерні і конвеєрні; за конструкцією ваговимірювальних приладів – на механічні (важільні, пружинні), електромеханічні (електротензометричні, частотні) і автоматичні, за способом показання результатів зважування – гирні, шкальні, циферблатні, електронні. Розрізняють ваги періодичної дії, які зважують у статичному стані (товарні, автомобільні, вагонні й інші) і безперервної дії, які зважують у русі (конвеєрні і окремі види вагонних ваг), а також стаціонарні і пересувні. Стаціонарними можуть бути ваги будь-якого виду і призначення, пересувними – всіх видів товарні (крім врізних) і деякі види автомобільних для зважування автомобілів із вантажами в польових умовах.

Щодо конструкції ваговимірювальних механізмів найбільш поширеними до нинішнього часу були ваги важільного типу, принцип роботи яких базується на рівновазі важелів – один з них отримує навантаження від гир, а другий від вантажу. Відношення довжини плеча врівноважуючого важеля до довжини плеча вантажоприйомного називається передаточним числом. Передаточне число буває від 5 до 500 і вище. Для пересувних циферблатних важільних ваг

важелів другого роду. Маса вантажу в точках С і Д передається на платформенні гироприймальні важелі, в точці L – на проміжний важіль другого роду KM і в точці М – на тягу циферблатного покажчика, яка закінчується зубчастою рейкою 2, зчепленою з шестернею 4. На осі цієї шестерні закріплена стрілка, яка показує результат зважування. Для гасіння коливань стрілки на траверсі влаштований спеціальний заспокоювач 1. При зважуванні вантажів масою більше 500кг використовується накладна гиря 6, яка опускається на гиротримач 7 за допомогою механізму 5. Зубчасте колесо 8 на валику цього механізму зв’язане із зубчастою рейкою, закріпленою на гирі 6.

Рис. 2.48 Схема товарних пересувних ваг із важільним приладом і циферблатним покажчиком: 1 – масляний заспокоювач; 2 – зубчата рейка тяги покажчика; 3 – стрілка

покажчика; 4 – шестерня покажчика; 5 – механізм гиротримача; 6 – накладна гиря; 7 – гиротримач; 8 – зубчасте колесо механізму гиротримача;

AF – важіль першого роду; КМ – важіль другого роду

Для визначення маси вантажу на гирних вагах необхідно масу гир помножити на передаточне число. Наприклад, при зважуванні вантажу на вагах із передаточним числом 100 гиря масою 5кг врівноважить вантаж масою 500кг.

Циферблатний покажчик таким чином прискорює процес зважування, тому що маса вагона з вантажем врівноважується автоматично і прочитується безпосередньо на шкалі циферблату без будь-яких додаткових обчислень. Крім того, циферблатний покажчик допускає можливість використання зчитуючих, розрахункових і друкуючих пристроїв.

Товарні ваги (рис.2.48) призначені для зважування тарних і штучних вантажів в критих складах; бувають пересувні (рис. 1.46) і стаціонарні. В стаціонарних (врізних) важільний механізм розміщується в спеціальному котловані, а вагова платформа – на рівні підлоги складу. Вантажопідйомність цих ваг сягає до 5т.

Елеваторні та бункерні ваги призначені для зважування насипних, навалочних і рідких вантажів перед і при завантаженні у вагон чи автомобіль, влаштовуються на під’їзних коліях для обслуговування фронтів масового завантаження вказаних вантажів у напіввагони, хопери, думпкари, цистерни; ваги, як правило, бувають стаціонарні, бувають періодичної та безперервної дії.

Автомобільні ваги призначені для зважування автомобілів та автопоїздів вантажопідйомністю від 10 до 150т. Вони, як привило, стаціонарні, можуть бути і пересувними.

Вагонні ваги призначені для зважування навалочних, насипних, наливних вантажів разом з вагонами, в яких ці вантажі перевозяться; бувають вантажопідйомністю 100, 150 і 200т.

Вагонні важільні ваги (рис. 2.49) вантажопідйомністю 150т складаються з трьох основних частин: платформи з рейковою колією, важільного механізму і циферблатного покажчика.

Рис. 2.49 Вагонні важільні ваги з циферблатним покажчиком вантажопідйомністю 150т: а – вагова будка; б – механізм ваг, розміщений в котловані;

в – циферблатний покажчик; 1 – вагова платформа; 2 – поперечна опорна балка; 3 – вертикальний стояк; 4 – опорна колона; 5 – вантажопідйомний важіль другого роду; 6 – поздовжній важіль другого роду; 7 – поздовжній важіль першого роду;

8 – поперечний важіль першого роду; 9 – фундаментна подушка; 10 – котлован; 11 – вертикальна тяга; 12 – з’єднувальна тяга; 13 – циферблатна шкала покажчика

Навантаження від вагона, який зважується, вагова платформа 1 через поперечні опори балки 2 і вертикальні стояки 3 передає на вантажопідйомні важелі другого роду 5, підвішені на опорних колонах 4, а через них на поздовжні важелі другого роду 6, які з’єднані з поздовжніми важелями першого роду 7. З допомогою з’єднувальної тяги 12 поперечних важелів першого роду 8 і вертикальної тяги 11 зусилля передаються у вагову будку до механізму

покажчика 13, стрілка якого фіксує масу вантажу. Опорні колони важільного механізму монтуються на масивних фундаментних подушках 9 в котловані 10.

Точність зважування вантажів на вагах залежить в першу чергу від таких їх основних технічних параметрів: стійкості, чутливості, достовірності та постійності показання.

Стійкість ваг – це властивість їх повертатися в попередній стан рівноваги після декількох плавних коливань стрілки покажчика або коромисла, виведених із стану рівноваги. Коромислом називається важіль, на якому розміщений покажчик рівноваги. Стійкість ваг повинна зберігатися як в завантаженому, так і в не завантаженому стані.

Чутливість ваг – це відношення кутового переміщення рухомого покажчика відносно нульової відмітки шкали до маси вантажу, що спричинив це переміщення. Чим більше це відношення, тим більш чутливі ваги. Чутливість коромислових ваг характеризується рухомістю, а у ваг зі стрілкою і шкалою – ціною поділки шкали. Рухомість характеризується властивістю ваг реагувати на малі зміни навантаження (визивати відхилення від стану рівноваги на 2 – 5мм). Величина додаткового навантаження в цьому випадку вибирається в межах допустимих похибок ваг. У циферблатних вагах зміна навантаження на величину, що дорівнює ціні поділки шкали, повинна визвати зміщення стрілки покажчика на одну поділку. Ціна поділки шкали – це різниця значень величин, що відповідають двом сусіднім відміткам шкали.

Достовірність або точність показань ваг залежить від правильного співвідношення плечей важеля та сил тертя, що виникають в опорних деталях механізму. Точність ваг вважається достатньою, якщо їх похибка не перевищує допустиму, встановлену Держстандартом.

Постійність або незмінність показань ваг характеризується ідентичністю показань при багаторазовому зважуванні одного і того ж вантажу.

2.5.2 Експлуатація і технічне обслуговування вагових приладів

Точність вимірювання маси вантажу залежить також від правильного користування вагами.

Першочергова вимога до експлуатації ваг – це чистота і суворий порядок їх утримання. Прийомоздавальник вантажів, який обслуговує вагонні ваги, повинен дотримуватись таких правил: не допускати забруднення території навколо ваг; своєчасно очищувати вагову платформу від снігу, льоду, бруду та пилу; регулярно витирати пил із приладів і важелів перемикача; слідкувати за справністю настилу, люків та фартухів на ваговій платформі і за тим, щоб зазори між настилом і рамою фундаменту були не менше 10 і не більше 15мм. У вільний від зважування час вагова будка повинна бути закрита і замкнена, а фартухи і люки закриті. Перед зважуванням слід відкрити захисні фартухи, перевірити наявність зазорів між обв’язувальною рамою фундаменту і платформою, оглянути ваги і вагони, призначені для зважування, відкрити аретир і перевірити рівновагу ненавантажених ваг.

Вагони повинні подаватись і забиратись з вагової платформи плавно, без поштовхів та ударів при закритому аретирі – приладі, який вмикає і вимикає дію ваг.

Забороняється зупиняти вагони на вагах будь-якими предметами, підкладаючи їх під колеса. Крайні колісні пари установлених на вагах вагонів повинні знаходитись не ближче 300мм від краю вагової платформи.

Маса вантажу (нетто) визначається різницею маси вагона завантаженого (брутто) і порожнього (тари). В цьому випадку допускаються похибки визначення маси вантажу в межах ±(0,2–0,5)% у залежності від величини маси і ціни поділок ваг.

Умови та порядок зважування вантажів повинні відповідати вимогам, що вказані в експлуатаційній документації ваговимірювальних пристроїв.

Ваговимірювальні пристрої, які використовуються на залізничному транспорті, повинні відповідати державним стандартам і мати спеціальне державне тавро, що накладається працівником Держкомітету стандартів України після кожної повірки. Повірка ваг проводиться при установці, після ремонту, а також періодично в установлені терміни. Зважування вантажів на несправних вагах, а також на вагах з простроченими термінами повірки і державного таврування не допускається.

У процесі експлуатації всі ваговимірювальні пристрої незалежно від технічного стану підлягають в установлені терміни плановопопереджувальному ремонту, огляду та перевірці, що виконуються ваговою бригадою. Вагову бригаду очолює слюсар-фахівець контрольно-вимірювальних приладів та автоматики. Керує роботою вагових бригад і забезпечує справний технічний стан ваговимірювальних пристроїв, контроль за їх правильним використанням ревізор-інструктор вагового господарства дирекції залізничних перевезень.

Технічне керівництво ваговим господарством в межах залізниці покладається на старшого ревізора або ревізора вагового господарства служби комерційної роботи і маркетингу залізниці.

Для виконання робіт, пов’язаних із ремонтом та повіркою вагових пристроїв, бригади використовують стаціонарні та пересувні вагові майстерні і механізовані повірочні вагони. Вагова майстерня повинна мати інструменти, матеріали і відповідне верстатне обладнання для ремонту ваг.

Вагоповірочний вагон призначається для державної і відомчої повірки вагонних ваг, оснащується контрольними гирями, самохідними візками або контрольною ваговою платформою та необхідним підйомно-транспортним обладнанням. Так, у вагоповірочному вагоні 540-ВПВ (рис. 2.50) обладнаному на базі шестивісного напіввагона вантажопідйомністю 94т, розміщується 38 гир, два візки масою 2т кожний, на яких установлюють гирі. Загальна маса візків і гир складає 80т.

Для повірки врізних стаціонарних ваг використовують спеціальні вагоповірочні лабораторії, які влаштовуються в спеціальних автофургонах і забезпечуються зразковими гирями, зразковими вагами та іншим обладнанням.

Рис. 2.50 Вагоповірочний вагон

Ремонт, огляд і повірка ваг провадяться в такі терміни: середній ремонт – один раз у два роки, періодичний або річний ремонт – один раз на рік, тобто наступного року після середнього ремонту; огляд-повірка ваг, призначених для зважування хлібних, продовольчих та експортних вантажів – шість разів на рік, інших – чотири рази на рік; ревізійний огляд-повірка – за планом старшого ревізора або ревізора вагового господарства служби комерційної роботи і маркетингу або ревізора-інструктора вагового господарства дирекції залізничних перевезень. Крім того, ваги, призначені для зважування хлібних, продовольчих та експортних вантажів, підлягають державній повірці та тавруванню два рази на рік, всі інші – один раз у два роки.

Ваговимірювальні пристрої вантажовідправників та вантажоодержувачів, встановлені на під’їзних коліях, прирейкових складах та інших вантажних пунктах незагального користування, приймаються залізницями після попереднього технічного огляду-повірки для постійного технічного обслуговування. Такі ваги називаються приписними. Угода між дирекцією залізничних перевезень і ваговласником про порядок технічного обслуговування ваговимірювальних пристроїв заключається терміном на один рік.

Приписні ваговимірювальні пристрої, так само як і станційні ваги, систематично проходять державну повірку, їх оглядають і перевіряють вагові бригади залізниці. Відповідальність за справне утримання і правильну експлуатацію покладається на власників ваг. За технічне обслуговування приписних ваг залізниця стягує плату в розмірі, встановленому договором між ваговласником і залізницею.

2.5.3 Автоматизація зважування вантажів

Впровадження автоматичних ваговимірювальних пристроїв – один з головних напрямків технічної реконструкції вагового господарства. Автоматичні вагонні ваги дозволяють передавати результати вимірювань на будь-яку відстань. Штат працівників, що обслуговують їх, скорочується. Автоматичні вагонні ваги допускають зважування під час руху вагонів зі

Рис. 2.52 Блок-схема ваговимірювальної системи тензометричних автостатичних ваг:

1 – потенціометр; 2 – повзунок; 3 – нуль-індикатор; 4 – пружний елемент; 5 – тензорезисторний датчик; 6 – підсилюючий блок; 7 – реєстраційна шкала;

8 – обмотка збудження двигуна

Датчики 5 із опором r закріплені на пружних елементах 4. До навантаження ваг вимірювальний міст знаходиться в стані рівноваги. У разі навантаження опір тензометричних датчиків збільшується на ∆ r і рівновага моста порушується. Змінюючи опір х і R-х плечей потенціометра 1, можна привести міст до рівноваги. Врівноважити його можна вручну або автоматично шляхом переміщення повзунка 2 до того положення, коли рівновага відновиться. Блок 6 посилює сигнали, які поступають від датчиків. В автоматичних потенціометрах повзунок рухається за допомогою електродвигуна невеликої потужності. Обмотка збудження 8 двигуна включена в діагональ моста 1. Момент рівноваги моста реєструється високочутливим нуль-індикатором 3. Результат вимірювання маси відраховується на шкалі 7, яка механічно зв’язана з повзунком 2. Далі обертальний рух системи дискових кулачків перетворюється в числову інформацію, яка висвічується на пульті управління вагами (рис. 2.53 б).