4. Морфологічні особливості форми вимені

Вим'я кобили складається з двох половин — лівої і правої, які мають по одній дійці. Половини вим'я з'єднані між собою нервовими волокнами і кровоносними судинами, але за­лозиста тканина та молочні ходи у них відокремлені. Кожна з половин має автономні передні і задні частки зі своїми альвеолами, молочними ходами, вивідними протоками, цистернами, сосковими каналами та отворами (по два на кожній дійці). Нечасто, але трапляється кобиляче вим'я з трьома частка­ми, що не бажано, оскільки додаткова частка завжди недорозвинена і зумо­влює зміну режиму доїння.

Вим'я лактуючої кобили невелике за розміром, але багате на залозисту тканину і здатне виробляти молока стільки, скільки й вим'я корови. За да­ними професора Ю. М. Бармінцева, обхват вим'я біля основи становить 34 — 72 см, глибина 10 — 15, довжина по бічній лінії 26 — ЗО, довжина дійок 3—5, обхват дійки біля основи 9— 12, відстань між дійками від 3 до 7,5 см. Маса вим'я лактуючої кобили 1,3-3,0 кг, сухостійної 300—500 г, місткість 1,5— 2,5 л. Загальний об'єм молочних ходів у 9 — 10 разів більший за об'єм дійко-вої та наддійкової цистерн. У міру підвищення тиску в протоках секреція молока зменшується. Для збільшення виробництва товарного кобилячого молока треба доїти через кожні 1,5—2 год або 4—8 разів на добу.[5]

4.1.Форма вим'я.

За формою вим'я кобил буває чашоподібне, овальне та «козяче» (відвисле). Для чашоподібного вим'я характерні велика основа прикріплення і симетричне розміщення обох половин. Воно добре розвинене в довжину й ширину, з циліндричними широкопоставленими дійками, вкрите тонкою еластичною шкірою без волосся і помітно спадає після видоювання. Се­редня довжина чашоподібного вим'я у казахських кобил (за Федотовим П. О., 1989) становить 27,8 см, глибина — 14,2, довжина дійок — 3,8, довжина вим'я біля основи 70— 80 см. Овальне вим'я має найбільшу довжину за не­значної глибини, короткі, переважно конічні, сплюснуті біля основи дійки, спрямовані вперед. «Козяче» вим'я коротке, але глибоке. У кобил з таким вим'я найменша молочна продуктивність.[5]

4.2.Місткість вим'я.

Відомо, що з віком місткість вим'я кобил зменшується. Так, у самок І - II лактації вона становить 0,6 — 1,5 л залежно від індивідуа­льних та породних особливостей, через 6—7 лактацій, тобто в 10—11-річному віці, сягає максимуму, після чого (з 14 — 16 років) зменшується. Між місткістю вим'я та молочною продуктивністю існує прямий зв'язок: при сере­дньодобовому надої 18 — 20 л місткість вим'я становить 2,4 — 2,6, нерідко 3 і навіть 3,5 л, а при надої 13 — 14 л за добу 1,6 — 1,8 л. [5]

5.Хімічний склад кобилячого молока.

Молоко кобили — це біологічна рідина, що складається з води і розчинених у ній речовин — білків, жирів, вуглеводів, органічних солей, фосфатидів, ферментів, вітамінів, мікроеле­ментів, гормонів, імунних тіл, пігментів, небілкових азотних сполук, вільних жирних кислот, газів. Якість його як продукту харчування і сировини зале­жить від вмісту органічних речовин — білків, жирів, вуглеводів

При скисанні кобилячого молока казеїн випадає в осад у вигляді дуже дрібних пластівців, які практично не змінюють консистенції рідини, тоді як при скисанні коров'ячого молока утворюється щільний згусток. Це зумовле­но різним співвідношенням білків молока. Жирові кульки кобилячого моло­ка дуже дрібні, тому воно ніколи не відстоюється, тобто не дає вершків і не збивається. Молочний жир кобил має бактерицидні властивості — в ньому не розвивається збудник туберкульозу. При переробці його на кумис хімічна природа жиру не змінюється. Для жиру кобилячого молока характерна ви­сока концентрація ненасичених жирних кислот, яка сягає 44 % (за Дуйсем-баевим К., 1989). Деякі з них мають значну біологічну активність і є неза­мінними. Ненасичені жирні кислоти (лінолева, ліноленова та арахідонова) е вихідними продуктами для синтезу гормонів — простагландинів. Крім того, ці жирні кислоти беруть участь в обміні холестерину. Жир кобилячого моло­ка містить: лінолевої кислоти 5,25 %, ліноленової — 5,34, найбільш фізіоло­гічне активної арахідонової 0,85 %. Вважається, що лікувальна дія кумису багато в чому зумовлена вмістом саме незамінних жирних кислот. Завдяки тому, що жир кобилячого молока складається з дуже дрібних жирових куль­ок, і низькій температурі його топлення (20 - 26 °С), він мае ніжну консис­тенцію. тому легко засвоюється в кишках організму людини .

Молочний цукор (лактоза) — дисахарид, що складається з глюкози й га­лактози. Приблизно через годину після жереблення вміст лактози в молози­ві невисокий (2,9 - 3,4 %) і тільки на 15 - 20-й день сягає 6 %, а максимум його (близько 7 %) спостерігається на 1 — 3-му місяці лактації.

Особливості кобилячого молока зумовлені також його мінеральним і ві­тамінним складом. У ньому міститься: вітаміну С — до 135 мг/л, вітаміну А — 300, вітаміну Е — 1000 ОД, вітаміну В — 390, вітаміну В2 — до 370 мг/л. За вмістом вітаміну С (аскорбінової кислоти) молоко кобил серед інших продук­тів тваринництва посідає перше місце. У кобилячому молоці е також віта­мін Ві2, біотин, пантотенова кислота та ін. Загальна кількість мінеральних речовин у ньому удвічі менша, ніж у коров'ячому. Крім кальцію та фосфо­ру, воно містить калій, натрій, кобальт, мідь, йод, марганець, цинк, алюмі­ній і залізо, які сприятливо впливають на обмін речовин, тканинне дихан­ня та імунітет. Енергетична цінність 1 л кобилячого молока становить 490 - 590 МДж.

Упродовж першої доби молозиво кобил має темній колір із зеленкуватим відтінком. Його кислотність коливається від 20 до 98° Тернера. Тільки на 4 — 5-й день воно набуває білого кольору і характерної для його органолептики (запаху, кислотності — 6—8 °Т). У перших порціях молозива білка 32 %, че­рез 12 год після жереблення 4 — 4,3, через добу 3,4 — 3,6 %, а на 15 — 20-й день його концентрація сягає оптимального значення. [5]